"12" грудня 2025 р. Справа № 596/1209/25
Провадження № 2-а/596/68/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Митражик Е.М.
при секретарі судового засідання Кузик М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Печінка П.В. звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 і просить визнати протиправною та скасувати постанову №1146 від 13.05.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. В позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що постанову №1146 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 13.05.2025 року ним отримана 21.08.2025 року.
В обгрунтування позову посилається на те, що оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із недотриманням процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відсутності в його діях події та складу адміністративного проступку. На початку травня 2025 року, групою оповіщення позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де працівниками центру з ним проведено звірку облікових даних. Про факт виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 у лютому 2025 року позивача, під час звірки облікових даних ніхто не повідомляв і протоколу не складав. 21 серпня 2025 року позивач одержав поштове відправлення, в якому він виявив оскаржувану постанову в якій зазначено, що 04 лютого 2025 року йому направлялась повістка засобами поштового зв'язку з вимогою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних, яке працівниками пошти повернуто в РТЦК із відміткою про відсутність адресата по місцю проживання. Таким чином, повістка про прибуття по місцю виклику позивачу вручена не була, а тому він не знав і не міг знати про виклик, що спонукало позивача звернутись до суду за захистом своїх прав. Вважає, що постанова не містить доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення та винесена за відсутності позивача з рядом процедурних порушень, з позбавленням позивача можливості скористатись усією сукупністю прав, передбачених ст. 268 КУпАП. У постанові не міститься жодних доказів про вручення позивачу повістки або ознайомлення з її змістом, відмови ОСОБА_1 від отримання повістки. Постанова №1146 від 13.05.2025 року не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Окрім того оскаржувана постанова винесена з позбавленням позивача можливості скористатись усією сукупністю прав, передбачених ст. 268 КУпАП та за його відсутності. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інше. Посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не дотримано процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених КУпАП. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності датована 13 травня 2025 року, проте вручена позивачу лише 21 серпня 2025 року, а тому позивач не мав реальної можливості оскаржити її у 10-тиденний строк з дня винесення. Проте позивач оскаржив постанову у 10-ти денний строк від дня одержання копії постанови, а тому строк оскарження постанови слід вважати пропущеним із поважної причини.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позов з наступних підстав. Відповідач категорично заперечує проти позову, оскільки вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою 258 КУпАП, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Позивач, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» був належно повідомлений та зобов'язаний був з'явитися до відповідача на вказану в повістці дату та час. Однак, позивачем без поважних причин було проігноровано його обов'язок. Оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, то відповідачем була на законних підставах винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Від представника позивача адвоката Печінки П.В. до суду надійшла відповідь на відзив з викладеними запереченнями на відзив. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Із оскаржуваної постанови вбачається, що направлену позивачу повістку, працівниками Укрпошти повернуто в РТЦК із відміткою про відсутність адресата по місцю проживання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу було відомо про виклик і він умисно ухилився від прибуття по виклику, єдиним доказом вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Однак, відповідачем не надано суду докази про інформування позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма) на підтвердження дотримання процедури розгляду адміністративної справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, забезпечення позивачу передбачених Конституцією України та КУпАП його прав, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інше. Зазначені обставини, а також ненадання суду відповідачем доказів на доведення правомірності свого рішення, вказують на незаконність винесеної керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови щодо ОСОБА_1 . На підставі наведеного, враховуючи що у відповідності до вимог КАС України, доведення правомірності прийнятого рішення та підтвердження його відповідними доказами, покладено на суб'єкт владних повноважень, враховуючи що таких доказів відповідачем не надано, керуючись ст.163 КАС України, просить вважати викладені у відзиві мотиви відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованими і такими, що підлягають відхиленню.
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Печінка П.В. в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про слухання справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, в резолютивній частині відзиву зазначив про слухання справи в відсутності їх представника.
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно постанови за №1146 по справі про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 встановлено, що «6 травня 2025 року громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Гримайлів, Чортківський р-н прибув в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , під час звірки облікових даних було виявлено адміністративне порушення, а саме що 04 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_5 , відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10 годин 00 х. 11.02.2025 р. для уточнення даних.
Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_5 поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 08.02.2025 р. з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 08.02.2025 р.
ОСОБА_5 , на визначену та повідомлену назеленим чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " визначено, що громадяни зобов'язані у разі отримання повістки про виклик бо територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“ зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово - облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_5 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці.
Таким чином, громадянин ОСОБА_6 , здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період(особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-VII що набрав чинності з дня його опублікування в «Голос України» від 18.04.2014 року № 49, та порушив вимоги абз.7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 гривень 00 копійок(а.с.8).
Відповідальність за ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною другою статті 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17. Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Згідно зі ст.235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, з суворим дотриманням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вручена повістка про необхідність прибути на 11.02.2025 року на 10.00 год. до ТЦК та СП. Також доказів повідомлення позивача про те, що відбудеться розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, відсутні. Із копії оскаржуваної постанови слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі N 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі N 591/2794/17, від 06.02.2020 N 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі N 286/4145/15-а дійшов такого висновку: "факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу". Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 (заява N7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, судом встановлено недоведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме нез'явлення за викликом до ТЦК та СП, так як він не був сповіщений належним чином про необхідність явки.
Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 13 травня 2025 року слід скасувати, провадженні у справі закрити.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просить про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови від 13.05.2025 року він дізнався 21.08.2025 року.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважної причини.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72-77, 139, 205, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якого діє адвокат Печінка Павло Володимирович (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1025720 від 27.08.2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_7 №1146 від 13 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Елла МИТРАЖИК