Справа № 455/1705/25
Провадження №2/944/2132/25
(заочне)
22.12.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3% річних,
21.08.2025 представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Дурдинець Р.Ю. через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 4209,92 доларів США. Крім цього просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.06.2008 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К2НСА800000146. Згідно укладеного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 9864,30 доларів США на термін до 12.06.2023, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В свою чергу зобов'язання за кредитним договором К2НСА800000146 від 13.08.2008 забезпечено порукою, а саме договором поруки №К2НСА800000146/1 від 13.08.2008, укладеним з поручителем ОСОБА_2 . Згідно з договором поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагороди штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Внаслідок неналежного виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 21.07.2016, позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів 46734,23 доларів США, що станом на 17.12.2015 становить 1098721,67 грн. Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
На даний час рішення не виконано, заборгованість не погашена. З моменту ухвалення рішення, а саме 21.07.2016 жодного платежу відповідачами проведено не було.
Таким чином, внаслідок невиконання боргових зобов'язань, у позивача виникло право грошової вимоги 3% річних, що має компенсаційних характер.
Таким чином, загальна сума трьох процентів річних, за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становить 4209,92 долари США.
Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 17.09.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи у зв'язку із неявкою відповідачів відкладався.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених в позовній заяві. Щодо винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд, зважаючи на повторну неявку в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання, що в розумінні ч.3 ст.131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, відзиву не подали, від таких на адресу суду не надходило жодних клопотань, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи та згідно ч.6 ст.128, ст.280 ЦПК України постановити заочне рішення.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 13.06.2008 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К2НСА800000146. Даний договір забезпечено договором поруки №К2НСА800000146/1 від 13.08.2008, укладеним з поручителем ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 21.07.2016 позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів 46734,23 доларів США, що станом на 17.12.2015 становить 1098721,67 грн. Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини укладення кредитного договору, нарахування відсотків за його користування, не потребують доказування, оскільки встановлені рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 21.07.2016, яке набрало законної сили.
Згідно виписки по рахунку, відкритому ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що за період 22.11.2021 про 13.08.2025 останнім кошти на погашення існуючої заборгованості не вносились.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 вказувала про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, і не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі № 922/795/19.
Тому позовні вимоги про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованими.
До позовної заяви позивачем долучено розрахунок нарахування 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022. Відповідно до даного розрахунку, станом на 23.02.2022 у відповідачів наявна заборгованість по сплаті 3% річних у розмірі 4209,92 долари США.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи №522/11364/15-ц (постанова від 16.10.2019 року), заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, при цьому відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка ним отримана.
За таких обставин як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству і суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Відповідні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16, одночасно відступивши від правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 (постанова від 02.07.2014 року) про те, що незалежно від валюти боргу валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня.
Крім того, у цій постанові Великої Палати Верховного Суду, а також у постанові від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14 вказано, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Тому, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Відтак, з метою уникнення двозначності під час виконання цього рішення суду, стягненню підлягає сума трьох відсотків річних виключно в іноземній валюті, без зазначення її еквіваленту у гривні.
Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Згідно офіційного курсу НБУ, станом на день пред'явлення позову ціна позову в еквіваленті до національної валюти становила 174 501,18 грн.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.
Відтак, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 270, 280-283 ЦПК України, суд
позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3% річних - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» три відсотки річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 4209 (чотири тисячі двісті дев'ять), 92 долари США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Грушевського, 1Д.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя М.О. Білецька