Справа № 466/5486/25
Провадження № 2/466/2515/25
12 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Зими І.Є.
при секретарі Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Галіція 2» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва ,-
11 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею майнові права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на незавершену будівництвом двокімнатну житлову квартиру, в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень) за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:11:005:0001, що знаходиться в другій секції на 4 поверсі, за будівельним номером 18, загальна проектна площа 44.30 кв.м.
В обґрунтування вимог покликається на те, що 25 вересня 2015 року між нею та ЖБК «Галіція 2» було укладено договір №2 про сплату пайових внесків, відповідно до умов якого, вона набула право на одержання двокімнатної квартири, що розташована у будинку за вищевказаною адресою. Позивачка виконала свої фінансові зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується документами про оплату. У той час як будівництво будинку не завершене, а ступінь готовності становить близько 65 відсотків. У зв'язку з незавершеністю вказаного будівництва вона не має можливості оформити право власності, відтак, змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача ТОВ «Каньйон» 22.10.2025 року, на адресу суду надійшла заява, в якій вказано, що ТОВ «Каньйон» визнає факт незавершеності будівництва та не заперечує щодо визнання за позивачкою майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 65 відсотків. Заперечень щодо обсягу чи характеру прав позивачки представник відповідача не висловив.
Представник відповідача Обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив Галіція 2», в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання учасники справи не з'явились. Представник позивача, адвокат Хрипта І.М., подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять суд такі задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату та час судового засідання. Причини неявки в судове засідання суду не відомі.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, а згідно зі статтею 41 Конституції, право приватної власності є непорушним.
Завданням цивільного судочинства згідно з статтею 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд цивільних справ для ефективного захисту порушених прав.
Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист, а одним із способів такого захисту є визнання права, що включає і визнання майнових прав, коли інший спосіб реалізувати право неможливий через дії (або бездіяльність) відповідачів. Згідно з статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із договорів.
Згідно з матеріалами справи встановлено, що між позивачкою та ЖБК «Галіція2» виникли договірні правовідносини шляхом укладення договору №2 від 25.09.2015 року, який є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, не визнаним недійсним відповідно до статті 204 ЦК України.
Відповідно до статті 177 та 190 ЦК України, майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав, включно з так званим правом очікування - правом отримати право власності на майно в майбутньому.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До цього моменту інвестор володіє майновими правами, що прямо випливає з ч. 3 ст. 331 ЦК України.
Закон України «Про кооперацію» визначає, що кооператив несе відповідальність за своїми зобов'язаннями перед членами кооперативу (ст. 12), а його діяльність ґрунтується на принципі виконання обов'язків перед пайовиками.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» гарантує захист прав інвестора (ст. 7, 9), включаючи право очікування на набуття результату інвестування.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 31-37) покладає на замовника будівництва обов'язок забезпечити: проектування, будівництво, і зокрема введення об'єкта в експлуатацію.
Згідно з матеріалами справи встановлено, що таким замовником є ТОВ «Каньйон», що підтверджується укладеним у 2015 році договором з ЖБК «Галіція 2», дозволом на будівництво та листуванням із контролюючими органами.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», право власності на новостворений об'єкт реєструється виключно на підставі сертифіката готовності, який у справі відсутній, що робить реєстрацію права власності неможливою. Згідно висновків, як зроблено у постановах Верховного Суду у справах: № 760/17864/16-ц (13.05.2019), № 761/20612/15-ц (20.03.2019), чітко встановлюють: «Якщо інвестор повністю оплатив вартість об'єкта, але будинок не введений в експлуатацію, ефективним способом захисту є визнання майнових прав.» Окрім цього, ЄСПЛ у справі Anheuser-Busch Inc. v. Portugal підтвердив, що легітимні очікування є власністю, яка підлягає захисту за ст. 1 Першого протоколу.
Таким чином, нормативно-правове регулювання прямо дозволяє захистити право позивачки шляхом визнання майнових прав, коли отримання права власності є неможливим через об'єктивні обставини, що не залежать від інвестора.
Вищенаведені норми застосовуються до правовідносин між позивачем, ЖБК «Галіція 2» та ТОВ «Каньйон». Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, а договір є обов'язковим для сторін.
ЖБК «Галіція 2» взяв на себе договірні зобов'язання перед позивачкою, прийняв від неї пайові кошти, чим підтвердив укладення та виконання договору з боку позивачки.
Водночас відповідно до Закону України «Про містобудівну діяльність», саме ТОВ «Каньйон», як замовник будівництва, зобов'язаний забезпечити введення об'єкта в експлуатацію. Фактична бездіяльність замовника створює ситуацію, коли позивачка, повністю виконавши свої фінансові зобов'язання, не може набути право власності, що суперечить принципам захисту інвестицій (ст. 7 Закону про інвестиційну діяльність) та порушує баланс інтересів, гарантований ст. 1 Протоколу 1 ЄСПЛ.
Таким чином, у сукупності фактичних і правових обставин суд приходить до застосування статті 16 ЦК України, відповідно до якої: якщо відсутній інший спосіб захисту, суд має право визнати за позивачем майнові права на об'єкт інвестування. Судом встановлено, що 25.09.2015 року між позивачкою та ЖБК «Галіція 2» укладено договір №2, що підтверджується письмовими доказами у матеріалах справи. Позивачка повністю сплатила пайові внески, що підтверджується: квитанцією від 15.10.2015 року на суму 318 960 грн. Додані до клопотання документи (мирова угода між ЖБК «Галіція 2» та ТОВ «Каньйон», дозвільні документи на будівництво, листи ДАБК, інформація з реєстрів) підтверджують, що: будівництво триває багато років, об'єкт не введений в експлуатацію, сертифікат готовності відсутній, а найголовніше зареєструвати право власності неможливо.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно письмових пояснень, які надійшли на адресу суду 22.10.2025 року від представника відповідача ТОВ «Каньйон», зазначають, що не заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1 про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва. Будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 4610137500:11:005:0001), що станом на 22.10.2025 р. є незавершеним у будівництві, ступінь готовності - 65 відсотків, що підтверджується попереднім Актом готовності, складеним ТОВ «Каньйон». Окрім цього зазначають, що остаточний акт готовності буде складено після кінцевої фіксації виявлених недоліків будівництва. На даний час житловий будинок не введено в експлуатацію та фактично має статус об'єкта незавершеного будівництва.
З наданих позивачкою доказів вбачається, що 25 вересня 2015 року між позивачкою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Галіція 2» було укладено договір № 2 про сплату пайових внесків у житлово-будівельний кооператив. Відповідно до умов договору позивачка зобов'язалась здійснити повну оплату пайового внеску, а Кооператив - організувати будівництво житлового будинку, введення його в експлуатацію та передачу відповідної квартири.
Згідно з пунктом 2.2 договору, об'єктом, що підлягав передачі позивачці після виконання зобов'язань, визначено двокімнатну квартиру, розташовану у будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:005:0001 за будівельною адресою АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 44.30 кв.м. Надана суду копія договору містить підписи сторін та печатки, що підтверджує його чинність. Факт повної оплати позивачкою пайових внесків підтверджується:
квитанцією від 15.10.2015 року на суму 318 960 грн, призначенням яких визначено виконання умов договору між ТОВ «Каньйон» та позивачкою щодо оплати платежів за земельну ділянку відповідно до умов мирової угоди;
іншими банківськими документами, долученими до матеріалів справи. Надані платіжні документи підтверджують, що позивачка виконала свою частину зобов'язань у повному обсязі.
Матеріали справи містять також договір про забудову земельної ділянки від 05 вересня 2015 року, договір про будівництво від 02 липня 2015 року та інші договори між ТОВ «Каньйон», ЖБК «Галіція 2» та ТОВ «Олдімстрой», які свідчать, що відповідач фактично є замовником будівництва секцій, до яких належить і квартира АДРЕСА_3 . Відповідно до цих документів, ТОВ «Каньйон» прийняло на себе обов'язки організувати будівництво та вводити об'єкти в експлуатацію. Надані копії договорів містять печатки товариства та підписи його посадових осіб.
Додатково позивачка подала лист Інспекції ДАБК Львівської міської ради від 23.05.2025 року № Вх0006-вих-75268, з якого вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , станом на день звернення позивачки не введено в експлуатацію. Також у справі міститься дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ112201280551 від 07.05.2020 року.
У матеріалах справи наявна копія ухвали від 16.09.2025 року у справі № 914/599/25 Господарського суду Львівської області, а саме копія мирової угоди між Львівською міською радою та ТОВ «Каньйон», у якій відповідач визнав свої фінансові зобов'язання щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що ТОВ «Каньйон» є замовником будівництва на цій ділянці. Докази підписання мирової угоди директором ТОВ «Каньйон» Т.П. Ушаковою та її затвердження ухвалою суду підтверджують визнання відповідачем своїх обов'язків.
Матеріали справи також містять документи із відкритих реєстрів та технічну інформацію щодо статусу земельної ділянки та ходу будівництва. Вказані матеріали підтверджують, що будинок, в якому розташована квартира позивачки, не введений в експлуатацію, завершення будівництва не оформлене у встановленому законодавством порядку, а реєстрація прав на завершений об'єкт є неможливою.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Каньйон» подав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги ОСОБА_1 . Вказане визнання є однозначним, добровільним, беззастережним та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд приймає визнання позову відповідачем, якщо такі дії не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. Прийняття судом визнання позову є можливим лише після перевірки обґрунтованості такого визнання та його відповідності фактичним обставинам справи.
Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для цього законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому суд повинен перевірити, чи не суперечить визнання позову вимогам закону, чи не порушує права та інтереси інших осіб та чи відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що визнання ТОВ «Каньйон» позовних вимог повністю узгоджується з наданими доказами, зокрема: договором №2 від 25.09.2015, довідкою ЖБК «Галіція 2» про 100 відсоткове фінансування, платіжними документами, проектною документацією, дозвільними документами ДАБК на будівництво, а також змістом мирової угоди між ЖБК «Галіція 2» та ТОВ «Каньйон», яка підтверджує роль ТОВ «Каньйон» як замовника будівництва та суб'єкта, відповідального за його завершення.
Суд зазначає, що визнання позову відповідачем не суперечить нормам матеріального та процесуального права, не порушує прав чи інтересів інших осіб, а навпаки - відповідає принципам правової визначеності, добросовісності та ефективного захисту майнових прав інвестора, гарантованих статтями 13, 41 та 55 Конституції України, статтями 15 і 16 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність» та практикою Верховного Суду щодо захисту майнових прав інвесторів.
З огляду на викладене, суд вважає можливим та обґрунтованим прийняти визнання позову ТОВ «Каньйон», що є додатковим підтвердженням обґрунтованості вимог позивачки та наявності законних підстав для їх задоволення.
Суд оцінює подані позивачко вищезазначені документи як належні та допустимі докази відповідно до статей 76-81 ЦПК України, які у сукупності підтверджують факти, на які посилається позивачка. Суд виходить із того, що позивачка повністю виконала свої зобов'язання за договором, тоді як відповідачі не виконали своїх обов'язків щодо завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право шляхом реєстрації права власності. З огляду на викладене, суд вважає, що права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.
Окрім цього, згідно статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачки слід стягнути судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачці у повному обсязі.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову до кількох відповідачів суд має право стягнути судові витрати солідарно, якщо характер спірних правовідносин передбачає солідарність відповідальності відповідачів або якщо інше не визначено судом.
У даній справі позовні вимоги заявлено до двох відповідачів, дії та бездіяльність яких перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням прав позивачки. З матеріалів справи вбачається, що ЖБК «Галіція 2» уклав із позивачкою договір №2 та отримав від неї повний обсяг фінансування, ТОВ «Каньйон» виступає замовником будівництва та відповідальним за проходження дозвільних процедур, що підтверджується дозвільними документами, обидва відповідачі своїми діями та бездіяльністю спричинили ситуацію, коли позивачка не може реалізувати своє майнове право.
Керуючись ст. ст. 190, 328, 331, 530 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Галіція 2» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на незавершену будівництвом двокімнатну житлову квартиру, в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень) за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:11:005:0001, що знаходиться в другій секції на 4 поверсі, за будівельним номером 18, загальна проектна площа 44.30 кв.м.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Галіція 2» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 189 грн 60 коп. (три тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок)
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каньйон», місцезнаходження: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 346/94, ЄДРПОУ: 20853118.
Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Галіція 2», місцезнаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 63, ЄДРПОУ: 39896831.
Повний текст судового рішення виготовлено 22 грудня 2025 року.
Суддя І. Є. Зима