Справа № 465/4317/25
Провадження 2-а/465/281/25
Іменем України
22.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі
головуючого судді Гулієвої М.І.
секретаря судових засідань Столярської Ю. Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Адміністративний позов обгрунтовує тим, що 15 травня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову №178-1 від 02 лютого 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду та постанову №185-1 від 02 лютого 2025 року за відсутність військово - облікового документу. Зазначає, що він є студентом - магістром спеціальності міжнародних відносин Національного університету "Львівська політехніка", термін навчання з 02.09.2024 по 30.06.2026. Зважаючи на те, що на момент проходження медичного огляду йому виповнилося 24 роки, в нього не було обов"язку проходити ВЛК з метою взяття на військовий облік. Крім того, згідно з даними Резерв+, на момент перебування в ІНФОРМАЦІЯ_3 в нього була відстрочка від мобілізації до 07.02.2025. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за відсутність військово - облікового документу, то йому не зрозуміло в кого відсутні документи, оскільки в постанові по тексту значиться, що такі документи відсутні у ОСОБА_2 . Твердження відповідача про те, що не було надано військово - облікових документів, не відповідає дійсності, оскільки ним на підтвердження своєї особи було надано студентськиий квиток. Зазначає, що закон не встановлює обов"язку постійного носіння військового квитка або приписного. Відтак, просить визнати протиправними та скасувати постанови №178-1 та №185-1 від 02.02.2025 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03.06.2025 скасовано, справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2025, справу передано судді Гулієвій М.І.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Через систему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що не визнає позовні вимоги позивача і просить відмовити в задоволенні позову. 02.02.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації Таким чином, в ІНФОРМАЦІЯ_3 вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Зазначає, що відповідно до ч. 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено обов'язковість проходження медичного огляду щодо осіб, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, що кореспондується з приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Відповідно до п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Відтак, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, позов містить посилання на норми законодавства без чіткого викладу обставин порушення таких норм та доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ч.1 та ч.2 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст.262 КАС України).
Ч.4 ст.229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/014864196 від 10.12.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Дана обставина також підтверджується відповіддю №1901654 від 17.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.
02 лютого 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №178-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000,00 грн. Як вбачається з постанови, 02.02.2025 близько 08.28 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції, де о 10 годині 10 хвилин було встановлено порушення ним ч.1 ст.22 Закону України"Про мобілізаційнц підготовку та мобілізацію",в якій зазначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку виконання обов'язку, передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення, виданого ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10 год. 00 хв. 02.02.2025 р., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на питання не відповідав, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій та ігнорував всі покладені питання, а о 10 годині 30 хвилин виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду. Отже, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Щодо правомірності винесення постанови №178-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 02 лютого 2025 року слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ч.3 цієї статті передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Ст.1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В абз.3 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
До позовної заяви позивачем долучено роздруківку з військово - облікового документу Резерв+, сформованої станом на 11.05.2025.
З даної роздруківки вбачається, що станом на 11.05.2025 в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов"язаного, була наявна відстрочка до 07.08.2025.
Згідно цієї ж роздруківки, дата ВЛК ОСОБА_1 значиться 02.12.2021, постанова ВЛК - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата уточнення даних - 25.11.2024, дані уточнено вчасно.
Також до позовної заяви долучені студентський квиток серії НОМЕР_1 , виданий 02.09.2024, а також довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №467384 від 31.10.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є магістром денної форми здобуття освіти спеціальності 292 Міжнародні економічні відносини Національного університету "Львівська політехніка", з 02.09.2024 до 30.05.2026.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ст.2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він в умовах особливого періоду, будучи військовозобов'язаним, не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
З п.74 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" №560 від 16 травня 2024 року (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних постанов) вбачається, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогоНаказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
В матеріалах судової справи відсутні докази того, що 02.02.2025 відповідачем, на виконання вимог пункту 74 Порядку № 560, позивачу вручалося направлення на проходження медичного огляду під особистий підпис з роз'ясненням вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв'язку з чим, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач викликався на конкретну дату та час для проходження медичного огляду ВЛК, а також докази того, що, в кінцевому результаті він не прибув для його проходження.
В спростування заявлених позовних вимог відповідачем не надано рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про направлення позивача на проходження медичного огляду.
При цьому суд враховує, що в силу вимог пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України на військовозобов'язаного покладається обов'язок під час проведення медичного огляду надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного, який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІ Положення № 402, повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Пунктом 3.8 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Також суд звертає увагу на те, що, як уже зазначалося раніше, з роздруківки Резерв+, сформованої станом на 11.05.2025, вбачається, що 02.12.2021 позивач проходив ВЛК, постанова ВЛК - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність обгрунтованих підстав для для скасування постанови №178-1 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі .
Крім того, як встановлено судом, 02 лютого 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №185-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 25000,00 грн. Згідно з постановою, 02.02.2025 близько 08.28 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово - обліковий документ військовозобов"язаного та відповідно не може його пред"явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимогу, передбачену ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Електронний документ військовозобов"язаного у гр. ОСОБА_2 (як це зазначено в постанові) відсутній. Гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Як уже зазначено раніше, в Україні введено воєнний стан, який на даний час і надалі триває, а також оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до приписів ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про скасування постанови №185-1 від 02 лютого 2025 року, позивач покликається на те, що в постанові зазначено невідому особу, а саме гр. ОСОБА_2 .
З оскаржуваної постанови вбачається, що така винесена саме відносно ОСОБА_1 , який зазначений у всьому тексті постанови, в тому числі в резолютивній частині.
Щодо допущеної відповідачем описки в оскаржуваній постанові в частині ПІБ особи, в якої відсутній електронний документ військовозобов"язаного, то суд вважає, що така технічна помилка не призвела до порушення прав позивача та не спростовує факту вчинення ним вищевказаного адміністративного порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 липня 2020 року по справі №808/353/17.
Суд також бере до уваги ту обставину, що в самій позовній заяві позивач вказує на те, що на підтвердження своєї особи пред"явив студентський квиток.
З урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, положень Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 та Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №559, до переліку основних військово - облікових документів для громадян входять військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників) у паперовій формі, а також їхні електронні аналоги з QR-кодом, які формуються в Резерв+.
Студентський квиток не входить до даного переліку, як це стверджує в позовній заяві позивач, а відтак він зобов"язаний був надати саме військово-облікові документи, в тому числі Резерв+, роздруківку якого долучив до адміністративного позову.
При цьому, суд враховує те, що позивачем не наведено жодних підстав, які свідчать про те, що внаслідок об"єктивних причин, які не залежали від його волі, він не зміг надати військово - обліковий документ.
З змісту ст.235 КУпАП вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 зазначеного Кодексу, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №185-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 02 лютого 2025 року, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України та розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі вистуала його посадова чи службова особа.
Ч.3 цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з даним адміністративним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню 605,60 грн. судового збору, що є пропорційним задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 5, 19, 72-77, 139, 229, 241-246, 257, 262, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову №178-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, від 02 лютого 2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000,00 грн., провадження у справі закрити.
Адміністративний позов у частині скасування постанови №185-1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 02 лютого 2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 25 000,00 грн.-залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п"ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Cуддя М. І. Гулієва