Справа № 452/3678/25
Провадження № 2/452/1559/2025
"12" грудня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26.09.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2022 року в сумі 49680,43 грн. та понесених судових витрат, а саме сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 20200,00 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.
З метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку 24 грудня 2022 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачем було визнано, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Крім того, 24 грудня 2022 року відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 . Також 24 грудня 2022 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», яка містить основні умови кредитування: тип кредиту - кредитування рахунку з пільговим періодом використання; сума ліміту від 1000,00 грн. до 200000,00 грн.; строк кредитування - 240 днів; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; процентна ставка відсотків річних - пільгова (до 62 днів 0,000001%), базова (3,4% на місяць, що становить 40,8% річних); порядок повернення кредиту щомісячно в розмірі не менше 4% від заборгованості; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту збільшена (6,8% у місяць на загальну суму заборгованості). Таким чином, 24 грудня 2022 року між сторонами у встановлений законом письмовій формі укладено кредитний договір, за умовами якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строки повернення кредитних коштів, строк кредитування.
Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, однак відповідач зобов'язання за умовами договору не виконав, отримані в кредит кошти банку не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого у нього склалася заборгованість у розмірі суму 49680,43 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитним договором - 34843,47 грн., загальний розмір заборгованості за процентами - 14836,96 грн.
З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати (а.с.3-14).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1843304 від 01.10.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.85).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України ухвалою суду від 12 грудня 2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 24.12.2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк», в якій погодився на те, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг (а.с.28).
24.12.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за крткою/рахунком в якій зазначено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 дні за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць; строк кредитування 240 місяців; порядок погашення - щомісячно; при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць на суму загальної заборгованості (а.с.29-30).
24 грудня 20222 року ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора підписав заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.32-33) та паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено пільгову процентну ставку 0,000001% до 62 днів та базову процентну ставку - 40,8% на рік; загальні витрати за кредитом - 109120,95 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 134120,95 грн. (а.с.34-36).
На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну картки № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с. 39), що підтверджується довідкою, виданою Акціонерним товариством «Акцент-Банк».
Довідкою за лімітами за кредитним договором № б/н від 24.12.2022 року підтверджується, що ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 35000,00 грн. (а.с.35).
З виписки по картці клієнта ОСОБА_1 по рахунку вбачається, що за період 24.12.2022-14.07.2025 року сума витрат склала 88570,43 грн., сума зарахувань 38890,00 грн. (а.с.40-47).
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 24 грудня 2022 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 вбачається, що така станом на 14 липня 2025 року становить 49680,43 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитним договором - 34843,47 грн., загального розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 14836,96 грн.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення між сторонами 24 грудня 2022 року кредитного договору, за умовами якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строки повернення кредитних коштів, строк кредитування. Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, однак відповідач зобов'язання за умовами договору не виконав, отримані в кредит кошти банку не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого у нього склалася заборгованість у розмірі суму
49680,43 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо спростування позовних вимог, або розміру заборгованості, зазначеною позивачем.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором від 24.12.2022 року в розмірі 49680,43 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитним договором - 34843,47 грн., загального розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 14836,96 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 26).
Оскільки позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача понесених ним витрат на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 20200 грн., суд зазначає наступне.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правничої допомоги №22012025 від 08.04.2025 року, укладений між АТ «Акцент-Банк» та Адвокатським об'єднанням «Правовий Курс», додаткову угоду № 1 до Договору №22012025 від 08.04.2025 року, реєстр боржників, акт приймання передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025 року, згідно яких вартість наданих послуг складає 20200,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.У Постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та усправі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
В іншій своїй Постанові від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Як вбачається з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22012025 від 08 квітня 2025 року, складеного АО «Правовий курс» та АТ «Акцент-Банк», згідно з Договором про надання правничої допомоги №22012025 від 08 квітня 2025 року, послуги з правничої допомоги надані Об'єднанням якісно і в повному обсязі.
Зокрема, відображено, що за боржником ОСОБА_1 надані такі послуги: 1) вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та оцінка перспективності звернення до суду; 2) перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати; 3) підготовка та направлення позовної заяви до суду; 4) моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності; 5) отримання виконавчого листа; 6) перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов'язкових реквізитів; 7) написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження. Загальна вартість таких робіт склала
20200,00 грн.
Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 20200,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин. Крім того, представником позивача окрім позовної заяви не було складено та направлено до суду будь-яких інших процесуальних документів.
Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що заявлена АТ «Акцент-Банк» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20200,00 грн є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову, такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 3000,00 грн, яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2022 року, станом на 14 липня 2025 року, у розмірі 49680,43 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитним договором - 34843,47 грн., загального розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 14836,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлений 12 грудня 2025 року.
Суддя