Провадження №1-кп/447/86/25
Справа №447/2290/24
22.12.2025 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , законних представників потерпілої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні кимінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140360000282 від 17.08.2020року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новий Розділ, Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України
встановив:
ОСОБА_5 проживаючи спільно у цивільному шлюбі більше 10-років із ОСОБА_9 , яка є матір'ю ОСОБА_10 , виховуючи та утримуючи останню, будучи членом сім'ї в розумінні ст..3 КПК України, у листопаді 2019року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, о 06:00год., перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у спальній кімнаті , квартири АДРЕСА_2 , де разом із ним проживала неповнолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про вік якої йому було достеменно відомо, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, нехтуючи правом неповнолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, чинив щодо ОСОБА_10 розпусні дії сексуального характеру.Так, ОСОБА_5 наказав неповнолітній лягти на ліжко, яке знаходилось у даній кімнаті, на що остання виконала його вимогу та в подальшому жодним чином нічого їй не пояснюючи, наказав ОСОБА_10 оголити верхню частину тіла, а саме груди, після чого ОСОБА_5 з метою отримання сексуального задоволення, почав цілувати груди неповнолітньої ОСОБА_10 .
Крім цього, 17.08.2020року о 10:00год., перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у спальній кімнаті , квартири АДРЕСА_2 , де разом із ним проживала неповнолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про вік якої йому було достеменно відомо, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, нехтуючи правом неповнолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, чинив щодо ОСОБА_10 розпусні дії сексуального характеру.Так, ОСОБА_5 , наказав неповнолітній сісти на перила дивану, який знаходився у даній кімнаті, на що остання виконала його вимогу та в подальшому жодним чином нічого їй не пояснюючи, наказав ОСОБА_10 оголити верхню частину тіла, а саме груди, після чого ОСОБА_5 з метою отримання сексуального задоволення, почав облизувати груди неповнолітньої ОСОБА_10 , що тривало близько 10хвилин.
Таким чином, ОСОБА_5 будучи членом сім'ї, вчинив розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вину у вчиненому ним злочині визнав частково та розкаявся. Показав, що не мав відносно ОСОБА_11 жодних думок сексуального характеру. ОСОБА_11 зустрічалася з хлопцем, через це у обвинуваченого була підозра, що вона вагітна, оскільки остання скаржилася на болі в животі. Він зауважив, що у ОСОБА_11 збільшилися груди, тому покликав її, та сказав, щоб вона їх показала. Це він робив один раз, здається в листопаді 2019року, але точно не пам'ятає. ОСОБА_12 зазначив, що звертався до матері ОСОБА_13 , щоб піти до лікаря і перевірити, чи ОСОБА_11 вагітна. Обвинувачений не зміг пояснити, чому потерпіла дала відносно нього такі покази, можливо хотіла йому помститися. ОСОБА_12 ствердив, що на досудовому розслідуванні відносно нього не чинили тиску. Вказав, що ОСОБА_10 він виховував з дитинства, проживали разом біля 13 років. Ствердив, що просив ОСОБА_11 підняти футболку і цілував.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не прибула, подала до суду клопотання в якому просить проводити розгляд справи у її відсутності, у зв'язку з тим, що пережиті обставини негативно впливають на її психо-емоційний стан і вона не бажає будь-яким чином зустрічатися із обвинуваченим. Покази дані під час допиту слідчим суддею підтримує в повному обсязі.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_5 в пред'явленому обвинувачені, його вина підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:
Заявою ОСОБА_9 від 17.08.2020, адресовану начальнику Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, яка просить прийняти міри до її співмешканця ОСОБА_5 який чинить відносної неї сексуальне насильство. Крім цього, ОСОБА_10 в заяві зазначила, що 16.08.2020 ОСОБА_5 чіпляв руками за статеві органи її неповнолітню доньку ОСОБА_10 та два тижні тому вступив з неповнолітньою насильно в статеві відносини неприроднім способом;
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140360000282 від 17.08.2025року відповідно до якого, 17.08.2020 в Новороздільське ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області із заявою звернулася ОСОБА_14 про те, що її співмешканець ОСОБА_5 насильно , неприроднім способом , вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 , принизивши її честь та гідність;
Заявою ОСОБА_5 від 17.08.2020року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 щиросердечно зізнається та кається в тому, що 17.08.2020 о 10год. за адресою АДРЕСА_2 попросив підняти майку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого , погладив її по грудях та два рази поцілував їх;
Протоколом огляду місця події від 17.08.2020року, з якого вбачається, що проведено огляд квартири АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Під час огляду місця події, ОСОБА_15 показала в квартирі ліжко, на якому ОСОБА_12 вчиняв розпусні дії відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_10 . Огляд місця події зафіксовано на відео. До протоколу огляду місця подій долучено схему квартири та фотографії.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 17.08.2020 з участю ОСОБА_5 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 відтворив події які мали місце 17.08.2020року, а саме як він попросив ОСОБА_10 підняти футболку і показати груди. В подальшому він руками торкався грудей і їх цілував;
Протоколами проведення слідчого експерименту від 27.08.2020року з участю потерпілої ОСОБА_10 під час якого, остання відтворила події які мали місце 17.08.2020року;
Висновок судово-психіатричного експерта №383 від 28.08.2020р., з якого встановлено, що рівень загального психологічного розвитку неповнолітньої ОСОБА_10 біля нижньої межі норми внаслідок вираженої педагогічної занедбаності. На даний час ОСОБА_10 психічною хворобою не страждає, виявляє розлад адаптації, тривожно-депресивна реакція внаслідок сукупності стресових факторів, одним з яких може бути ситуація, що досліджується. ОСОБА_10 притаманні емоційно-лабільні риси із легкою мінливістю настрою, немає розумової відсталості та підвищеної навіюваності, немає вираженої схильності до фантазування. У листопаді 2019 по січень 2020 ОСОБА_10 розуміла фактичний зміст вчинюваних із нею дій, але не розуміла соціального значення цих дій та не могла чинити опір цим діям. ОСОБА_10 здатна правильно сприймати обставини , що мають значення у кримінальному провадженні та надавати по них відповідні показання.
В судовому засіданні досліджено відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , який дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007) яка ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 і набула чинності з 1 грудня 2012, вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов'язаних із участю дітей-жертв і свідків злочину.
Відповідно до даного допиту, здійсненого слідчим суддею 14.03.2024 в порядку ст.225 КПК України, в присутності законного представника ОСОБА_16 та психолога ОСОБА_17 , неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_5 змушував її роздягатися, показувати груди і в подальшому руками торкався грудей і їх цілував. До вказаного допиту долучено журнал судового засідання від 14.03.2024р.
Висновком спеціаліста-психолога ОСОБА_17 від 14.03.2024року, з якого вбачається, що у досвіді дитини ОСОБА_10 наявні психотравмувальні переживання, які проявляються у сильних, яскравих, болючих нав'язливих спогадах, які повертають її у ті відчуття, які виникли у момент травматичної події. У дитини активізоване почуття сорому за те, що не змогла протистояти психологічному та фізичному тиску. Спостерігаються ознаки емоційного виснаження. ОСОБА_10 рекомендовано звернутися за консультацію до психолога для відновлення емоційного стану та опрацювання психотравмувального досвіду.
Висновком експерта від 07.06.2024року №СЕ-19/123-24/3651-ПС, проведено на підставі дослідження відеозапису слідчих дій з неповнолітньою ОСОБА_10 , а саме 20.08.2020року допиту потерпілої, 27.08.2020 слідчі експерименти та 14.03.2024 допиту потерпілої в порядку ст..225 КПК України. Експертом встановлено, що покази потерпілою ОСОБА_10 викладаються з опорою на спогади про реально пережиті події.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.07.2024року за участю підозрюваного ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_8 , під час якого ОСОБА_12 відтворив події, які мали місце 17.08.2020року, а саме те, що він попросив ОСОБА_10 підняти футболку. Коли ОСОБА_11 підняла футболку, він поцілував її груди
Оцінка суду
Стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, суду надано докази, які були дослідженні в судовому засіданні.
Також, обвинувачений частково визнав вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує наступне.
Показання потерпілої, які узгоджуються з матеріалами справи, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Сам обвинувачений, підтвердив факт, що він просив неповнолітні ОСОБА_10 підняти футболку, оголити груди і в подальшому він руками торкався грудей і їх цілував.
Наведені показання повністю відповідають і узгоджуються із зазначеними вище та дослідженими судом протоколом огляду місця події, протоколом слідчого експерименту, висновками експертиз, які підтверджують наявність дій обвинуваченого, спрямованих на вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої ОСОБА_11 , в тому числі, за обставин та умов, зазначених в обвинувальному акті.
Таким чином, суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення , вони передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному кодексі України та зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Суд, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, визнає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.156 КК України як вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої особи, членом сім'ї , на якого покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього..
Вина обвинуваченого у вчиненому доведена у повному обсязі та «поза розумним сумнівом»..
Призначення покарання.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, санкція ст. ч. 2 ст.156 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання, суд враховує обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги, що санкція ч.2 ст.156 КК України не передбачає альтернативної міри покарання.
Також, суд відповідно до статті 65 КК враховує:ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із статтею 12 КК України є тяжким злочином;наслідки та обставини вчиненого злочину, зокрема, що такий злочин вчинено щодо неповнолітньої особи, яка фактичного перебувала на його утриманні та забезпеченні;особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, являється військовослужбовцем та має статут учасника бойових дій, по місцю проходження служби характеризується позитивно. Крім цього, під час проходження військової служби ОСОБА_18 нагороджувався орденом «Лицарський Хрест Української добровольчої армії». Також судом враховано стан здоров'я обвинуваченого, який під час несення військової служби отримав мінно-вибухову травму.
Суд звертає увагу на те, що наявність пом'яшуючих покарання обставин - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, жодним чином не свідчать про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування ним реального покарання, з урахуванням того, що злочинні діяння ним були скоєні по відношенню до неповнолітньої доньки його цивільної дружини ОСОБА_9 котра з ними разом проживала, фактично була від нього залежна, оскільки перебувала на його утриманні та забезпеченні. При призначені покарання суд враховується думка потерпілої, котра просила проводити розгляд справи у її відсутності, з метою уникнення будь-яких зустрічей та побачень з обвинуваченим, що свідчить про емоційні переживання дитини з приводу пережитих подій, не бажання бачити обвинуваченого та повторно розповідати про події. Умисний характер дій обвинуваченого свідчить про підвищену суспільну небезпечність даного діяння, що полягає в спричиненні шкоди нормальному психічному, фізичному й соціальному стану здоров'я дитини.
Встановлені судом характеризуючі дані про особу обвинуваченого, дають підставами для призначення ОСОБА_5 покарання у мінімальній межі санкції ч.2 ст.156 КК України, однак у своїй сукупності є недостатніми для застосування до обвинуваченого положень ст.75 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Разом із цим, кримінальне правопорушення, передбачене ст.156 КК України, законодавцем віднесено до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
При цьому, людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин, вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості саме неповнолітньої особи.
Суд зазначає, що в даному випадку непризначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми, не відповідало б загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України, спрямоване проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, тому відносно останнього необхідно прийняття рішення про внесення його даних до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Згідно зі ст. 6-1 КВК України Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Скасувати арешт накладений ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.08.2020року.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Витрати за проведення експертизи стягнути з ОСОБА_5 .
Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
За таких підстав, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст.156 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з вихованням і навчанням дітей та займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми на строк 3 (три) роки.
Початок строку покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його затримання.
Включити інформацію про ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 31805,76грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.08.2020року.
Речові докази: простирадло білого кольору та наволочку зеленого кольору, майку зеленого кольору, шорти чорного кольору, флакон крему для тіла - знищити;
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Суддя ОСОБА_1