Справа № 463/1904/25
Провадження № 2/463/1109/25
22 грудня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,
позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідченого 14.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1812.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 , яка ще 23.06.1999 року склала заповіт на її користь відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після звернення до нотаріуса, остання завела спадкову справу та не виявила інших заповітів у спадкових реєстрах. Відповідач є чоловіком померлої, який звернувся до нотаріуса 18.02.2025 року і після його звернення у спадковому реєстрі було виявлено заповіт від 14.08.2018 року, який складений повністю на користь ОСОБА_2 . Вважає цей заповіт недійсним, оскільки заповідач його не підписувала і такий є підробленим. Зокрема, заповіт від 14.08.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. стосувався інших осіб, після чого цей бланк був використаний для складення заповіту від імені ОСОБА_5 .
Відзиву на позовну заяву не було подано. Проте, відповідач надав письмові пояснення, згідно з якими повідомив, що після смерті дружини оспорюваний заповіт йому в конверті передала її найкраща подруга. Складення заповіту на своє ім'я пов'язує з тим, що в його дружини з позивачем були напружені відносини і остання не цікавилась життям матері, не відвідувала її в лікарні, не надавала будь якої допомоги, а лише вимагала грошові кошти.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог статті 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування не було подано.
Позовна заява поступила до суду 28.02.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.
З метою вирішення питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи суд за відповідним клопотанням представника позивача ухвалою від 14.05.2025 року витребував від Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 72982802 від 16.09.2024 року, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цією ж ухвалою витребувано від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» усю наявну інформацію відображену при здійсненні всіх операції з реєстраційними записами, які містяться у записах баз даних ІС Реєстрів, які вчинялися приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. чи будь якими іншими особами (в тому числі нотаріусами) пов'язаних з посвідченням, реєстрацією, внесенням виправлень та інше щодо заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 14.08.2018 року; усю наявну інформацію відображену при здійсненні всіх операцій з реєстраційними записами, які містяться у записах баз даних ІС Реєстрів з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серія ННІ номер 970887; усю наявну інформацію відображену при здійсненні всіх операцій з реєстраційними записами, які містяться у записах баз даних ІС Реєстрів щодо посвідчення 14.08.2018 року усіх заповітів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М.
Від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суд витребував інформацію чи наявний актовий запис про смерть ОСОБА_6 , яка згідно відкритих джерел померла у 2021 році.
Від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Ю.П. суд витребував належним чином завірені копії усіх документів, в тому числі сам витяг та усю наявну інформацію на підставі яких нотаріус сформував витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78714174 від 11.10.2024 року за заявою ОСОБА_2 .
З огляду на інформацію, отриману під час виконання ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 14.05.2025 року, представник позивача заявив ряд інших клопотань про витребування доказів, які були задоволені ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25.06.2025 року і зокрема суд витребував:
від приватного нотаріуса Максим'як Жанни Василівни - усі наявні документи та інформацію на підставі яких 07.10.2024 року приватним нотаріусом Максим'як Ж.В. проводилося виправлення (редагування) заповіту, номер у спадковому реєстрі 62847886, номер у реєстрі нотаріальних дій 1812, на бланку серія ННІ номер 970887, прізвище, ім'я по батькові спадкодавця (заповідача): ОСОБА_5 з наданням усіх документів, які були видані після здійснення такого виправлення (редагування) заповіту; усі наявні документи та інформацію на підставі яких 26.03.2025 року приватним нотаріусом Максим'як Ж.В. здійснювалася перевірка (формування інформаційної довідки) бланку серія ННІ номер 970887 з наданням сформованої відповідної інформаційної довідки; усі наявні документи та інформацію на підставі яких 09.04.2025 року приватним нотаріусом Максим'як Ж.В. здійснювалася перевірка (формування інформаційної довідки) бланку серія ННІ номер 970887 з наданням сформованої відповідної інформаційної довідки;
від приватного нотаріуса Шоколи Наталії Валеріївни - усі наявні документи та інформацію на підставі яких 12.05.2025 року приватним нотаріусом Шокола М.В. проводилося виправлення (редагування) заповіту, номер у спадковому реєстрі 62847886, номер у реєстрі нотаріальних дій 1812, на бланку серія ННІ номер 970887, прізвище, ім'я по батькові спадкодавця (заповідача): ОСОБА_5 з наданням усіх документів, які були видані після здійснення такого виправлення (редагування) заповіту;
від приватного нотаріуса Кодлубай Наталії Павлівни - усі наявні документи та інформацію на підставі яких 05.03.2025 року приватним нотаріусом Кодлубай Н.П. здійснювалася перевірка (формування інформаційної довідки) бланку серія ННІ номер 970887, в тому числі з наданням сформованої відповідної інформаційної довідки.
Від приватного нотаріуса Леонтьєвої Ніни Йосипівни - усі наявні документи та інформацію на підставі яких 23.01.2025 року приватним нотаріусом Леонтьєвою Н.Й. здійснювалася перевірка (формування інформаційної довідки) бланку серія ННІ номер 970887, в тому числі з наданням сформованої відповідної інформаційної довідки.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п. 22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.
Ухвалою суду від 14.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд відмовив у залученні до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ІСТ СОЛЮШН».
Суд також задоволив відповідне клопотання відповідача про допит свідків, проте в судовому засіданні 18.12.2025 року відповідач відмовився від їх допиту.
Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09.09.2025 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.
Після цього, відповідач подав зустрічний позов про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування. З огляду на подання зустрічного позову поза межами встановленого строку, ухвалою суду від 23.09.2025 року, суд відмовив в його прийнятті.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу вимог частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Представник позивача - адвокат Микуш Д.М. під час виступу із вступним словом висловився про підтримання позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 під час виступу із вступним словом проти обґрунтованості позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Просить у задоволенні позову відмовити.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
При цьому, представником Четвертої Львівської державної нотаріальної контори подано заяви про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.
Оскільки суд забезпечив можливість учасникам справи представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд вважає за можливе заслухати справу у відсутності осіб які не з'явились на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка була матір'ю позивача, в підтвердження чого до матеріалів справи долучені копії відповідних свідоцтв (т.1 а.с.14, 16).
Згідно заповіту від 23.06.1999 року ОСОБА_5 заповіла позивачу квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.20, 184зв).
Згідно матеріалів спадкової справи, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.168-201), із заявою про прийняття спадщини звернулись позивач та відповідач (т.1 а.с.169, 170). Третя особа ОСОБА_4 заявою від 13.01.2025 року (т.1 а.с.169зв.) відмовилась від спадщини на користь позивача.
Також, до матеріалів спадкової справи долучено заповіт від 14.08.2018 року (т.1 а.с.173), згідно якого усе своє майно ОСОБА_5 заповіла відповідачу. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та використано на бланку серії ННІ № 970887.
Оригіналу заповіту від 14.08.2018 року суду не подано, а згідно повідомленої відповідачем інформації та наданого ним витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.05.2025 року (т.1 а.с.128), 12.05.2025 року невідома особа викрала з його автомобіля рюкзак, в якому, за твердженням відповідача, також перебував оригінал заповіту.
Також відомо, що на момент звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у Спадковому реєстрі станом на 16.09.2024 року була лише інформація про заповіт, посвідчений 23.06.1999 року, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою (т.1 а.с.25, 182). Натомість, станом на 21.02.2025 року, тобто після звернення відповідача із заявою про прийняття спадщини у Спадковому реєстрі з'явилась інформація про заповіт, посвідчений 14.08.2018 року, що також підтверджується відповідною Інформаційною довідкою (т.1 а.с.26, 183).
Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (т.1 а.с.223), наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 537/6 від 19.08.2019 року, припинено діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. у зв'язку з анулюванням ліцензії, після чого остання не передала нотаріальні справи до архіву, а заходи щодо їх пошуку, в т.ч. шляхом звернення до органів Національної поліції (т.1 а.с.224-229), виявились безрезультатними.
Згідно листа Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (т.1 а.с.235), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також, судом отримано відомості щодо реєстраційних дій із Спадкового реєстру щодо заповіту ОСОБА_5 від 14.08.2018 року (т.1 а.с.238), згідно з якими дійсно, 14.08.2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. на бланку серії ННІ № 970887 посвідчувала заповіт, проте заповідачем був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого цей же нотаріус цього ж дня внесла виправлення до заповіту і знову ж таки, заповідачем зазначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виправлення заповіту на бланку серії ННІ № 970887 також було проведено 07.10.2024 року приватним нотаріусом Максим'як Ж.В., та змінено заповідача за цим заповітом на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На відповідну вимогу суду приватний нотаріус нотаріального округу Волинської області Максим'як Ж.В. повідомила, що нею не проводились виправлення (коригування) заповіту від 14.08.2018 року, а відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем від її імені, з приводу чого вона звернулась до правоохоронних органів та до Міністерства юстиції України (т.2 а.с.63, 64, 65).
Більше того, як вбачається із згаданих вище відомостей щодо реєстраційних дій із Спадкового реєстру щодо заповіту ОСОБА_5 від 14.08.2018 року (т.1 а.с.238), заповіт від 14.08.2018 року, виконаний на бланку серії ННІ № 970887, був додатково коригований 12.05.2025 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н.В. та змінено заповідача за цим заповітом на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно відповіді цього нотаріуса (т.2 а.с.69), як і в попередньому випадку вона не проводила коригування заповіту від 14.08.2018 року, виконаного на бланку серії ННІ № 970887, а в її діяльність було здійснено протиправне втручання, про що повідомлено компетентні органи.
Вважаючи, що за наведених вище обставин заповіт від 14.08.2018 року є недійсним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до заповіту, а саме: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У статті 209 ЦК України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Відповідно до глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії; правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
На виконання вимог глави 9 Порядку перед підписанням документа нотаріус забезпечує ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв'язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі № 466/9242/21, від 10.04.2024 року у справі № 683/1110/21.
Особливість цієї справи полягає в тому, що при вирішенні питання про дотримання загальних вимог до форми і посвідчення оспорюваного заповіту, визначених у статті 1247 ЦК України, суд позбавлений можливості призначити експертне дослідження на предмет справжності підпису ОСОБА_5 на заповіті від 14.08.2018 року. Нотаріусу, яка посвідчила цей заповіт, анулювали ліцензію, після чого вона не передала нотаріальні справи до архіву, а невдовзі померла. Заходи, направлені на встановлення місцезнаходження нотаріальних справ виявились безрезультатними, а оригінал заповіту, за твердженням відповідача, втрачений.
Тим не менш, окрім як висновку експерта, згідно частини другої статті 76 ЦПК України існують інші засоби доказування, і зокрема письмові докази, яких на думку суду у справі яка розглядається достатньо для ухвалення законного і справедливого рішення.
Так, за правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
У справі яка розглядається, заповіт від 14.08.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. на бланку серії ННІ № 970887, первинно стосувався заповідача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого, вже після смерті ОСОБА_5 , до Спадкового реєстру щодо цього заповіту двічі вносились зміни, а в діяльність приватних нотаріусів, які вносили ці зміни, було здійснено протиправне втручання.
Іншими словами коригування заповіту від 14.08.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. на бланку серії ННІ № 970887 від імені нотаріусів проведено невідомими особами.
Крім того, важливо пам'ятати, що до цього коригування у Спадковому реєстрі станом на 16.09.2024 року були відсутні відомості про заповіт від 14.08.2018 року, і вперше в цьому Реєстрі відповідні відомості з'явились після звернення відповідача із заявою про прийняття спадщини. Саме ж коригування відбулось 07.10.2024 року.
З огляду на ці обставини суд робить висновок, що підпис у заповіті від 14.08.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. на бланку серії ННІ № 970887, не належить спадкодавцю ОСОБА_5 , що в свою чергу, свідчить про порушення вимог до форми і посвідчення заповіту, які передбачені частиною другою статті 1247 ЦК України, а відтак, в силу вимог частини першої статті 1257 ЦК України такий заповіт є нікчемним.
Саме ця версія, з огляду на встановлені обставини, виглядає більш вірогідною ніж версія відповідача, при тому, що останній взагалі не долучив жодних доказів на підтвердження своєї позиції про те, що спадкодавець перебувала з позивачем у неприязних відносинах чи мала бажання позбавити останню спадщини.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.
Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які висловлені у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Таким чином, зважаючи на встановлення порушень щодо дотримання форми і посвідчення заповіту, передбачених частиною другою статті 1247 ЦК України та згадану вище судову практику, суд констатує нікчемність заповіту складеного на бланку серії ННІ 970887 від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідченого 14.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1812 та у зв'язку з цим не вбачає підстав для визнання його недійсним, оскільки в силу вимог закону цей заповіт не породжує жодних правових наслідків - він не перешкоджає позивачу завершити оформлення спадкових прав згідно закону та попередньо посвідченого заповіту від 23.06.1999 року і не створює для відповідача права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, складеного на бланку серії ННІ № 970887 від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідченого 14.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1812, - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, місце знаходження: 79005, м.Львів, вул.Зелена,2, код ЄДРПОУ 02899401.
Повний текст судового рішення складено - 22 грудня 2025 року.
Суддя Грицко Р.Р.