Справа №463/10082/24
Провадження №2/463/775/25
19 грудня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Нора Н.В.
при секретарі судового засідання Заверуха О.Б.
представника позивача Усачука А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Львові справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання договору купівлі продажу недійсним,-
У провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання договору купівлі продажу недійсним.
Представником позивача, адвокатом Усачуком А.В., було заявлено клопотання в якому просить суд матеріали цивільної справи №463/10082/24, за позовом ТзОВ «НЕО СІТІ» до ТзОВ «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відновлення становища - передати до Господарського суду Львівської області, у провадженні якого перебуває господарська справа №914/3489/25 про банкрутство боржника - ТзОВ «МС Імперіал».
Своє клопотання мотивує тим, що у провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває справа №463/10082/24 за позовом ТзОВ «НЕО СІТІ» до ТзОВ «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відновлення становища. Як вбачається з матеріалів справи Позивач просить суд: визнати недійсним договір №376 купівлі-продажу майнових прав від 31.05.2017 року, предметом якого були майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв.м., житловою площею 63,4 кв.м., яка знаходиться на 10 поверсі секція «Г» житлового будинку. Визнати недійсним договір №377 купівлі-продажу майнових прав від 31.05.2017 року, предметом якого були майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,8 кв.м., житловою площею 37,4 кв.м., яка знаходиться на 7 поверсі секція «Ж» житлового будинку. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв.м., житловою площею 63,4 кв.м., яка знаходиться на 10 поверсі секція «Г» житлового будинку у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал». Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 74,8 кв.м., житловою площею 37,4 кв.м., яка знаходиться на 7 поверсі секція «Ж» житлового будинку у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал». 27.11.2025 року Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "МС Імперіал", що підтверджується Повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство із офіційногго вебсайту Верховного Суду.
У судове засідання з'явився представник позивача, Усачук А.В., інші учасники справи на слухання не з'явились, були належним чином повідомлені про причини неявки суд не повідомили.
Судом встановлено, що 27.11.2025 року Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "МС Імперіал", що підтверджується Повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство із офіційногго вебсайту Верховного Суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви відповідача, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Системний аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що в порядку господарського судочинства розглядаються справи у спорах з майновими вимогами до боржника стосовно якого відсутнє відкрите провадження у справі про банкрутство.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 ст.7 Кодексу Україниз процедурбанкрутства встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Відповідно до статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20 (провадження № 11-97апп23).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедурибанкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне матеріали цивільної справи № 463/10082/24 позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання договору купівлі продажу недійсним передати до Господарського суду міста Львівської області для розгляду в межах справи № 914/3489/25.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 31, 247, 353 ЦПК України, суд
Передати цивільну справу №463/10082/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СІТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний виконавець Голойда Андрій Володимирович про визнання договору купівлі продажу недійсним до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/3489/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.В. Нор