Справа № 336/7747/24
Пр. 2/336/354/2025
22.12.25
(заочне)
22 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., у залі суду в м.Запоріжжі розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №336/7747/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про стягнення боргу за договором позики, -
Позивачка 03.08.2024 за допомогою засобів поштового листування звернулась до суду із вказаною позовною заявою, яка уточнена стороною позивача 11.06.2025, шляхом зміни предмету позову, відповідно, згідно з уточненою позовної заявою представник позивача адвокат Писаренко С.Ю. просить стягнути з відповідачки на користь позивачки заборгованість у сумі 400 000,00 гривень за договором позики від 25.01.2020.
Відповідно до змісту позовної заяви 25.01.2020 ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400 000,00 гривень на ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зі строком повернення до 01.12.2023. Також у випадку неповернення боргу відповідачка надала свою згоду на передачу у власність позивача зазначену квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Передача грошей відбувалася у присутності свідка ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та на підтвердження факту передачі грошей оформлено письмову розписку.
У січня 2024 року позивачка звернулась до відповідачки із проханням повернути борг, проте у визначений строк ОСОБА_2 борг не повернула. Також позивач запропонувала на виконання умов розписки переоформити квартиру на її ім?я, але відповідачка сказала, що в неї ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 , яка є співвласником цієї квартири. Відповідач фактично прийняла спадщину після смерті матері. Наразі відповідачка фактично ухиляється від повернення боргу, а також від передачі квартири в рахунок його погашення, що зумовило звернення суду.
Враховуючи наведені обставини, з підстав, передбачених ст.15, 16, 202, 207, 509, 525, 526, 545, 625, 1046 - 1049 ЦК України, враховуючи неможливість позасудового захисту порушеного майнового права позивача, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.
Ухвалою судді від 10.09.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Також судом роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву, як наголошено в ухвалі суду, відповідач має право пред'явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Роз'яснено третій особі згідно з ч.4 ст. 181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 08.01.2025 в порядку витребування доказів зобов'язано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусову Вікторію Олегівну надати до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оголошено перерву в підготовчому засіданні внаслідок необхідності витребування нових (додаткових) доказів.
Ухвалою суду від 11.07.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Згідно з позовною заявою адвокат Писаренко С.Ю. просить у випадку неявки позивача або представника розглянути справу за їх відсутності. Крім того, відповідно до заяви від 06.10.2025 адвокат Писаренко С.Ю. просить провести судове засідання без участі представника позивача, позов задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує. Також для огляду суду надано оригінал розписки від 25.01.2020.
06.10.2025 судом розпочато з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, встановлено порядок дослідження доказів - вивчити позовну заяву, дослідити письмові докази, після дослідження позовної заяви оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів. Явку свідка стороною позивача не забезпечено, що, на переконання суду, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання 06.10.2025 повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась неодноразово та належним чином, викликалась до суду шляхом надіслання судової повістки за адресою реєстрації особи, підтвердженою на запит суду, зазначений у справі, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду.
Третя особа - приватний нотаріус Бєлоусова В.О. згідно з заявою від 04.04.2025, просить розглядати справу за її відсутності.
Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заяв та клопотань до матеріалів справи відповідачем не подано, про причини своєї неявки ОСОБА_2 суд в належний спосіб не повідомила, заяв по суті справи (відзиву) не подала, проте це є правом відповідачки відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України. .
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку (ухвалу постановлено під час судового засідання 06.10.2025, без виходу суду до нарадчої кімнати).
Інших процесуальних дій судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань сторін, зустрічного позову до справи не подано.
Підстав для відкладення розгляду справи та / або для оголошення перерви відповідно до ст. 223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Суд під час розгляду справи, керуючись приписами ч.8 ст.178 ЦПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, а саме наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом на підставі розписки (заяви), оригінал якої надано до справи стороною позивача, складеної 25.01.2020, встановлено, що ОСОБА_2 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , в присутності свідка ОСОБА_3 , отримала від ОСОБА_1 , паспортні дані ( НОМЕР_2 ), виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.10.2005, що мешкає по АДРЕСА_3 , 400 000 гривень (сума цифрами та прописом) для ремонта квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язується повернути в строк до 01.12.2023. на випадок неповернення боргу згодна на передання квартири, вказаної у розписці, за адресою: м. Запоріжжя. Розписка містить підпис навпроти П.І.Б. свідка - ОСОБА_3 , а також підпис « ОСОБА_5 », дату 25.01.2020 та П.І.Б. ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_6 ).
Інші докази із врахуванням зміни предмета позову під час здійснення провадження справи в суді стороною позивача не відповідають вимогам належності відносно предмета доказування.
Доказів сплати заборгованості відповідачем на користь позивачки на виконання договору позики від 25.01.2020, укладення якого підтверджено вказаною вище розпискою, до матеріалів справи не надано.
Інші докази в матеріалах справи відсутні.
Предметом даного спору є стягнення боргу за договором позики, укладеним між сторонами у справі, а саме відповідно до розписки від 25.01.2020 за підписом відповідачки. Підставою для звернення до суду стала та обставина, що сума боргу, яка за змістом розписки дорівнює 400 000,00 гривень, у визначений сторонами договору строк (01.12.2023) не повернута.
Під час розгляду справи суд виходить з правового змісту норм, які регулюють загальні умови та строки виконання зобов'язань, а також відповідальність за їх порушення учасниками цивільних правовідносин, а саме ст. 509, 524-527, 530, 533, 549-551, 598, 599, 610-612, 625 ЦК України. Разом з цим, загальні положення про договір врегульовані ст. 626-631 ЦК України.
За змістом п.3, 5, 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, серед іншого, договори та інші правочини.
Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як врегульовано ч.1 ст. 202, ст.207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, матеріалами справи підтверджено, що загальна сума боргу відповідача, який підлягає стягненню на користь позивачки, складає 400 000,00 гривень.
Розписка від 25.01.2020, на підставі якої можна засвідчити факт укладення договору позики між сторонами, засвідчена підписом позичальника, підтверджена оригіналом розписки із зазначенням дати повернення боргу. Вимог про стягнення процентів за користування грошима стороною позивача не заявлено, як і про застосування положень ст.625 ЦК України.
Суд враховує також, що письмова форма договору позики у вигляді розписки від імені ОСОБА_2 , з огляду на реальний характер такого договору, є доказом не лише факту укладення, але й факту передачі грошових сум, вказаних у розписці, позичальнику. Зі змісту розписки судом встановлено дату отримання зазначеної вище суми коштів відповідачем, що є беззаперечним доказом наявності між сторонами відносин позики.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як врегульовано ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 524, 533 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Розглядаючи спір, що виник між сторонами, надавши оцінку наявним доказам, суд виходить з того, що договором позики, зазначеним вище, визначений чіткий строк повернення суми боргу, як це встановлено судом.
Так, пред'явлення позикодавцем позичальнику вимоги про повернення позики в часі до звернення до суду наданими письмовими доказами не підтверджено. Проте, й докази часткового або повного погашення заборгованості з боку сторони відповідача не надано. Дотримання досудового порядку врегулювання спору у справах даної категорії (якщо предметом спору є лише сума заборгованості за договором позики) не є обов'язковим.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведені висновки суду, за результатами розгляду справи встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими щодо основної суми боргу, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі у спосіб, визначений стороною позивача в уточненій позовній заяві.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, на відповідача слід покласти судові витрати (судовий збір), сплачений позивачкою, у сумі 4 000,00 гривень, який підлягає стягненню на користь позивачки.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним 25.01.2020 (розписки), у сумі 400 000,00 гривень (чотириста тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , інші дані невідомі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 22.12.2025.
Суддя Л.А. Вайнраух