Справа №757/27281/25-ц н/п 2/766/12134/25
22 грудня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Осипенко Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, -
Адвокат Осипенко Вадим Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою, мотивуючи вимоги тим, що 03 серпня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.3/63/06-НВ. Для забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 13/63/І01/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., зареєстрований в реєстрі за № 2558, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк»: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та іпотечний договір № 13/63/І02/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., зареєстрований в реєстрі за № 2556, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк»: двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 на праві власності. 26.06.2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором та іпотечними договорами. 29 січня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 2102/0108/98-019, для забезпечення для забезпечення зобов'язань за яким між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно: магазин промислових товарів загальною площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі приватної власності. 25.05.2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором та іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1306, 1307. 16 квітня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 1324/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т. А., зареєстрований в реєстрі за № 1428, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами. 16 квітня 2019 року, на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 1324/К від 16 квітня 2019 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» було укладено договори про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/63/І01/06-НВ, № 13/63/І02/06-НВ та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.01.2008 року за реєстрованим № 354, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. 09.10.2019 року державним реєстратором було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за ТОВ «Універсальна факторингова компанія» на магазин промислових товарів, загальною площею: 43,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та на магазин промислових товарів, загальною площею: 57,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач вважає, що ТОВ «Універсальна факторингова компанія» здійснив державну реєстрацію, на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», на два об'єкта нерухомого майна, ринкова вартість, станом на жовтень 2019 року, яких становить: 1 746 762 грн. та 1 323 988 грн., загальна ринкова вартість нерухомого майна, на яке було здійснення звернення стягнення на підставі статті 37 ЗУ «Про іпотеку» - становить: 3 070 750 грн., а тому просить стягнути з ТОВ «Універсальна факторингова компанія» відшкодування 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя у сумі 983 784, 26 гривень та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9 837,84 гривень та за заяву про забезпечення позову у розмірі 605,60 гривень.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2025 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» про стягнення суми компенсації перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, передано на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 року справу №757/27281/25-ц передано судді Кузьміній О.І.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.11.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву в якій просили розглянути справу у їх відсутність, вимоги позивача підтримали в повному обсязі та просили їх задовільнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та визнання ним позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свої матеріально-правові вимоги.
Як роз'яснено у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Судом встановлено, що 03 серпня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.3/63/06-НВ, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в межах суми 65000 доларів США. Для забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 13/63/І01/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., в реєстрі № 2558, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк»: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І. М., в реєстрі № 7460. Право власності зареєстровано Херсонським державним БТІ 06.12.2004 року, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 21979, в книзі: № 64, реєстраційний номер: 8601933.
03 серпня 2006 року для забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 13/63/І02/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., зареєстрований в реєстрі за № 2556, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк»: двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2540. Право власності зареєстровано Херсонським державним БТІ: 02.08.2006 року, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 23318, в книзі: 60, реєстраційний номер: 15344538.
Зазначена квартира у подальшому була переведена в нежитловий фонд, із збільшенням загальної площі та зареєстрована, як магазин промислових товарів, загальною площею 43,4 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 17.04.2007 року, № 213. Право власності зареєстровано Херсонським державним БТІ: 14.08.2007 року, номер запису: 23318, в книзі: 60, реєстраційний номер: 15344538.
26.06.2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором та іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1441.
29 січня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2102/0108/98-019.
29 січня 2008 року, для забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 354, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно: магазин промислових товарів загальною площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради 19.10.2006 року. Право власності зареєстровано Херсонським державним БТІ: 31.10.2006 року, номер запису: 19948, в книзі: 51, реєстраційний номер: 84928.
25.05.2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором та іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1306, 1307.
25 березня 2019 року було проведено електронний аукціон за лотом № F11GL39001 з продажу права вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами, в результаті якого було складено протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2019-01-31-000112-b, на підставі якого між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» 16 квітня 2019 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1324/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., зареєстрований в реєстрі за № 1428, за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами.
16 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 1324/К від 16 квітня 2019 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» було укладено: договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/63/І01/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 554; договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/63/І02/06-НВ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 553; договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.01.2008 року за реєстрованим № 354, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 552.
09.10.2019 року, відповідно до Інформаційної довідки № 428377215 від 23.05.2025 року, державним реєстратором Хомлюченко Ольгою Вікторівною, Ювілейна сільська рада Олешківського району, Херсонської області було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49264431 від 21.10.2019 року, (номер відомостей про речове право: 33764008), підставою для державної реєстрації стали наступні документи: договір про внесення змін № 1 до іпотечного Договору № 13/63/І01/06-НВ, серія та номер: 3121, виданий 27.10.2008, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В.; договір купівлі-продажу майнових прав № 1324/К, серія та номер: 1428, виданий 16.04.2019, видавник: ПН КМНО Скульська Т.А.; іпотечний договір № 13/63/І02/06-НВ, серія та номер: 2556, виданий 03.08.2006, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В.; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/63/І02/06-НВ, серія та номер: 553, виданий 16.04.2019, видавник: ПН КМНО Мурська Н. В. Відповідно до вказаного рішення, ТОВ «Універсальна факторингова компанія» став власником магазина промислових товарів, загальною площею: 43,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
09.10.2019 року, відповідно до Інформаційної довідки № 428376822 від 23.05.2025 року, державним реєстратором Хомлюченко Ольгою Вікторівною, Ювілейна сільська рада Олешківського району, Херсонської обл. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49266499 від 21.10.2019 року, (номер відомостей про речове право: 33765610), підставою для державної реєстрації стали наступні документи: договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору іпотеки, серія та номер: 765, виданий 17.04.2009, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В.; Договір купівлі-продажу майнових прав № 1324/К, серія та номер: 1428, виданий 16.04.2019, видавник: ПН КМНО Скульська Т.А.; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 552, виданий 16.04.2019, видавник: ПН КМНО Мурська Н. В.; іпотечний договір, серія та номер: 354, виданий 29.01.2008, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. Відповідно до вказаного рішення, ТОВ «Універсальна факторингова компанія» став власником магазина промислових товарів, загальною площею: 57,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, Позивач вважає, що ТОВ «Універсальна факторингова компанія» здійснив державну реєстрацію на нерухоме майно Позивача, яке виступало предметом іпотеки за кредитними зобов'язаннями, на підставі статті 37 ЗУ «Про іпотеку», а тому у Відповідача виникло грошове зобов'язання відшкодувати Позивачу (іпотекодавцю) перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що становить 983784,26 грн., та обов'язок передати іпотекодавцю документи, що засвідчують права за основним зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку», тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІV: «Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.». Тобто, такий обов'язок ґрунтується на договірному характері правовідносин сторін щодо передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю (див. пункти 64.3, 69.1 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року у справі № 910/10059/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 200/14524/16-ц (провадження № 61-843св18) вказано, що: «грошове зобов'язання відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя виникає в момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, вартість якого перевищує вартість забезпечених іпотекою вимог. Отже, предметом доказування в даній справі є момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та розмір перевищеної вартості забезпечених іпотекою вимог».
Судом встановлено, що ТОВ «Універсальна факторингова компанія» скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження в іпотечному договорі, зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки, проте не надав Позивачу відповідні документи про погашення заборгованості.
Відповідно до висновку експерта № 42 від 09 липня 2020 року (дата оцінки) ринкова вартість магазину, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 площею приміщень 57, 9 кв.м. станом на жовтень 2019 року становить: 1 746 762 грн. та ринкова вартість магазину, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 площею приміщень 43, 4 кв.м. станом на жовтень 2019 року становить: 1 323 988 грн.
Відповідно до наведеного в позові і перевіреного судом математичного розрахунку вартості перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, визначена Позивачем вартість перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя становить 983784,26 грн.
У процесі розгляду справи наведений Позивачем у позові математичний розрахунок перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя стороною відповідача не спростовувався.
Розрахунок перевищення розміру 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя:
Вартість предмета іпотеки (загальна): (1 746 762 грн. + 1 323 988 грн.) 3 070 750 грн.
Забезпечені іпотекою вимоги: 1 779 890, 74 грн.
90% від 3 070 750 грн. = 2 763 675 грн.
2 763 675 грн. - 1 779 890, 74 грн. = 983 784, 26 грн.
Отже, перевищення розміру 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя становить 983784, 26 гривень.
Будь-яких інших конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог суду не надано.
З урахуванням викладеного та вищенаведених положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІV суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
За таких обставин позов задовольняється.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суду не надано доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 9 837,84 грн. сплаченого судового збору за подання позову та 605,60 грн. за заяву про забезпечення позову, разом 10443,44 грн.
Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. 575 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 77, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги адвоката Осипенко Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог - задовольнити.
Стягнути з ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (ЄДРПОУ: 39319150, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у розмірі 983 784, 26 гривень. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 26 копійок).
Стягнути з Стягнути з ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (ЄДРПОУ: 39319150, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 10443,44 грн. (десять тисяч чотириста сорок три гривні 44 копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна