Справа №766/18079/25
н/п 3/766/5757/25
18.12.2025 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В.
за участю секретаря: Натальної А.В.
прокурора: Осауленка О.М.
розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаїв, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , командир 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_3 , старший лейтенант, -
Старший лейтенант ОСОБА_1 у період з 12:35 години 20.11.2025 до 08:00 години 21.11.2025 (на час перебування у стані алкогольного сп'яніння) перебуваючи на території тимчасового розосередження підрозділу 5 стрілецької роти в/ч НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту, приписів законів та інструкцій, не виконував обов'язки командира 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 батальйону в/ч НОМЕР_3 , а саме: 20.11.2025 відповідно до графіку не здійснив перевірку несення служби підлеглим особовим складом на стаціонарних блок постах у зоні діяльності 5 стрілецької роти, тим самим фактично залишивши підлеглий особовий склад без нагляду, що свідчить про байдужість по відношенню до підлеглого особового складу, та в свою чергу негативно впливає на військову дисципліну а також виконання 5 стрілецькою ротою завдання за призначенням, чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину визнав частково, зазначивши, що дійсно був виявлений керівництвом на місцем свого проживання з ознаками алкогольного сп'яніння 20.11.2025 в денний час, а тому щодо нього було висловлено вимогу про проходження огляду на проходження відповідного медичного огляду. Дійсно після 18:00 години цього ж дня мав згідно визначеного графіку їхати на перевірку блокпостів, проте фактично був відсторонений від виконання своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим і не міг виконати покладені на нього зобов'язання.
Прокурор вважав обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення доведеними і такими, що ОСОБА_1 фактично визнав, оскільки саме порушення заборони на вживання алкоголю під час виконання військових обов'язків і мали своїм наслідком неналежне виконання своїх службових обов'язків.
Не зважаючи на заперечення своєї вини ОСОБА_1 , наданих суду, суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що вина останнього підтверджена наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:
- протоколом про військове адміністративне правопорушення №26 від 03.12.2025, який містить відомості щодо обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема нездійснення перевірки несення служби підлеглим особовим складом 20.11.2025 після 18:00 години згідно визначеного графіку на блок постах, що призвело до залишення їх без нагляду, тим самим не виконав обов'язки командира;
- копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.11.2025, за змістом якого ОСОБА_1 20.11.2025 о 18:35 годині відмовився від медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.11.2025, в яких зазначав, що 19.11.2025 близько 20:30 години, у місці тимчасового розосередження підрозділу в/ч НОМЕР_3 а саме: АДРЕСА_2 він разом з особовим складом 5 стрілецької роти вживали алкогольні напої з нагоди святкування його дня народження. В подальшому 20.11.2025 близько 12:15 години його було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння у місці тимчасового розосередження особового складу в/ч НОМЕР_3 та запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Близько 12:20 години в супроводі резервного патрулю ІНФОРМАЦІЯ_1 його було доставлено до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР для огляду на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого він відмовився, а тому зважаючи на стан алкогольного сп'яніння, неможливість виконання ним безпосередніх обов'язків за посадою начальником відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення про усунення його від виконання посадових обов'язків на час перебування у стані алкогольного сп'яніння. Свою провину визнав в повному обсязі;
- план-графіком від 08.11.2025 контролю несення служби на стаціонарних блокпостах у зоні діяльності 5 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 в листопаді 2025 року, з якого вбачається, що в період з 18:00 години до 00:00 години 19.11.2025 та 20.11.2025 ОСОБА_1 мав здійснити відповідну перевірку;
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №217 від 31.07.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 командира 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а тому вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з?ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який востаннє продовжено Законом України від 21.10.2025 №4643-IX«Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 05.11.2025 строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Визначення військової службової особи надано у примітці до ст. 172-13 КУпАП, відповідно до якої, під вказаними особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Відповідно до положень Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-XIV, а саме:
Стаття 58: Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Стаття 59: командир зобов'язаний організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Стаття 119: Командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті).
Стаття 120: Командир взводу (групи, башти) зобов'язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти); знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти); здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, подавати командирові роти пропозиції щодо кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти); неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти); періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань; стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.
Враховуючи зміст функціональних обов'язків командира взводу, ОСОБА_1 являється військовою службовою особою, а відповідно і суб'єктом відповідальності за ст. 172-15 КУпАП.
Так, недбале ставлення до військової служби - це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
Об'єктивна сторона недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі №185/12161/15-к вказав що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Оцінюючи досліджені судом докази, а також пояснення ОСОБА_1 , надані суду, суд приходить до висновку що на останнього як на командира взводу покладено обов'язок контролю військовослужбовців на блопостах, який останнім було порушено внаслідок самовпевненості, що мала прояв у тому, що останній допустив порушення загальної заборони щодо вживання алкогольних напоїв під час виконання військових обовязків, що у подальшому мало своїм наслідком неможливість виконання безпосередніх службових обов'язків як командира взводу.
Оскільки вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП передбачає необережну форму вини, а вчинення останнього підлягає оцінці в розрізі функціональних обов'язків в даному випадку командира взводу, суд зауважує про те, що позиція ОСОБА_1 зводиться лише заперечення умисного характеру своїх дій, які у своє чергу і не являються обов'язковою ознакою допущеного адміністративного правопорушення.
Таким чином оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, допущеного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених ст. ст. 38, 247 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальних межах, визначених санкцією статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом.
Однак, в силу п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_2 стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 172-15, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
(Номер рахунку (IBAN): UA668999980313010106000021451, Одержувач-ГУК у Херсонській обл./Херсонській ра-он 21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37959517 Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: Людмила ВАЛІГУРСЬКА