Справа № 574/496/25
Провадження №2/574/271/2025
18 грудня 2025 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,
представника відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позов мотивує тим, 02.03.2013 року він уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Буринського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №13. Від даного шлюбу у них народилася спільна дитина - донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Буринського районного суду від 05.03.2014 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки, ОСОБА_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.
Підставами для стягнення аліментів став той факт, що вони з відповідачкою припинили свої стосунки з вересня 2013 року. Через те, що він змушений був піти з родини, відповідачка звернулася до суду, обгрунтувавши свої позовні вимоги тим, що вони не проживають разом, дитина часто хворіє та перебуває на обліку у лікаря ортопеда, через що дитина потребувала підвищеної уваги.
Протягом дванадцяти років він сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів прибутку. Відрахування були постійними та в повному розмірі. На даний він працює охоронцем в ТОВ «Охоронне об'єднання «Спрут». Розмір щомісячного заробітку становить 8410,00 грн. на місяць. Зазначає, що окрім аліментів він, на постійній основі несе додаткові витрати на виховання та розвиток дитини. Рішення суду від 05.03.2014 року про стягнення на користь відповідачки аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку містило в собі витрати на утримання дитини та також на утримання дружини, яка була зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трьох років. На сьогоднішній день дитина значно старша, вже не має тих проблем зі здоров'ям, про які йшла мова в позовній заяві про стягнення аліментів. Дитина не перебуває на обліку лікарів у зв'язку з тяжкими захворюваннями. Натомість, стан його здоров'я в результаті отриманої травми значно погіршився. Через нестерпний біль в результаті компресійного перелому хребта він не може виконувати значні фізичні навантаження, тривалий час перебувати в одному й тому ж положенні тіла.
Крім того, він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю похилого віку, яка в результаті тяжкого захворювання потребує лікування та догляду на постійній основі. Дані обставини примушують його нести значні фінансові витрати на придбання медикаментів та проходження лікування в медичних закладах на постійній основі. Сукупно всі ці обставини значно впливають на його матеріальне становище, яке суттєво погіршилося, в порівнянні з 2014 роком.
На підставі викладеного, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Буринського районного суду Сумської області від 25.03.20214 р. в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та визначити розмір аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 22.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
16.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони заявлені позов не визнають в повному обсязі, покликаючись на наступне. Зокрема, заява позивача про те, що визначений судом розмір аліментів включає витрати на утримання дитини та матері дитини (дружини, з якою проживає дитина) не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з рішення суду про стягнення аліментів відповідачем заявлялася окрема вимога про стягнення аліментів на її утримання, однак судом відмовлено в її задоволені. Позивач не несе додаткові витрати на спільну дитину, доказів протилежного позивачем не надано, відтак дані обставини є недоведеними необґрунтованими.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду про стягнення аліментів, задовольняючи вимоги про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки в розмірі 1/3 частини доходу, судом не було враховано стан здоров'я ОСОБА_4 , що виключає можливість зменшення розміру аліментів з підстав зміни стану здоров'я дитини. Окрім того, ОСОБА_4 має ряд вроджених хвороб, у зв'язку з чим вона потрібує постійного лікування для підтримки ремісії цих хвороб, щоб дитина могла жити повноцінне життя без болю.
В позовній заяві відповідач посилається на вік та стан здоров'я своєї матері, як на підставу погіршення його матеріального становища. Однак, досягнення ОСОБА_5 пенсійного віку та наявність в неї певного захворювання, не може безумовно свідчити про її перебування на утриманні позивача. Доказів, які б містили дані з приводу щомісячної вартості лікування ОСОБА_5 та розмір пов'язаних із ним витрат позивачем також не надано. Окрім того, у позивача є рідний брат, який також може надавати допомогу їхній матері.
Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження його стану здоров'я вбачається, що його хвороба має тимчасовий характер та не призвела до втрати працездатності. Працездатність позивача підтверджується наданою позивачем довідкою про його офіційне працевлаштування. Можливість позивача сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, враховуючи наведені ним обставини, підтверджується сплатою аліментів з травня 2025 року по день надання відзиву. Окрім того, відповідач також має хронічні захворювання, що потребують лікування.
Крім того, матеріальний стан позивача не лише не погіршився в порівнянні з 2014 роком, а навіть покращився, оскільки у 2021 році він придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 17.11.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 задоволено, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 17.11.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_6 , який в попереднє судове засідання у погоджений із ним день та час до суду не з'явився без повідомлення про причини свого неприбуття, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та подав до суду заяву в якій просив перенести розгляд справи, у зв'язку з тим, що він перебуває на роботі у м. Києві. Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не надав.
Відповідачка також в судове засідання не з'явилася про причини неявки не повідомила.
Представник відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності сторін.
Заслухавши доводи представника відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 02.03.2013 року уклали шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Буринського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №13. Під час державної реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження (а.с.7).
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 05.03.2014 року у справі №574/140/14-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).
Частиною 1 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
З огляду на положення ч.2 ст.150, ст.180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.76, ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.78, ст.80, ч.1 ст.89 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач покликається в тому числі на погіршення його стану здоров'я.
Із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.05.2025 р. вбачається, що він дійсно має декілька захворювань (а.с.14).
Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП "Буринська лікарня" від 29.05.2025 р. ОСОБА_2 було встановлений діагноз посттравматичний остеохондроз хребта, компресійний перелом без ураження спинного мозку та нервових корінців, больовий синдром (а.с.17).
Відповідно довідки ТОВ «Охоронне об'єднання «Спрут» виданої ОСОБА_2 , він дійсно працевлаштований у ТОВ «Охоронне об'єднання «Спрут» з 01.10.2024 р. на основному місці працевлаштування на посаді охоронника із жовтня 2024 р. по березень 2025 р. (включно) йому нараховано 50460,00 грн., яких утримано: 11311,45 грн. - податки; 12942,17 грн. - аліментів, до сплати 26206,38 грн. (а.с.13).
Із довідок-розрахунків заборгованості по аліментам по справі боржник - ОСОБА_2 стягував - ОСОБА_2 , виданих Буринським ВДВС у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), слідує, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01.01.2024 року становила 4114,16 грн., на 01.01.2025 року була відсутня, на 01.04.2025 року становила 32,29 грн., а на 01.09.2025 року 269,62 грн. (а.с.10-12,101).
Таким чином, на момент встановлення позивачу вищевказаного діагнозу він працював охоронцем у ТОВ «Охоронне об'єднання «Спрут», де і продовжує працювати на тій же посаді, що не заперечує у позовній заяві, а також має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а тому відсутні підстави вважати, що отримана позивачем травма призвела до втрати ним працездатності та зменшення отримуваного доходу.
Крім того, згідно рішенням Буринського районного суду Сумської області від 05.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, на момент його ухвалення останній взагалі не працював.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , а також позивач є співвласником квартири АДРЕСА_3 (а.с.102-103).
Придбання ОСОБА_2 квартири після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, на думку суду, явно не свідчить про погіршення його матеріального становища.
Доводи позивача значне покращення здоров'я дитини після ухвалення рішення про стягнення аліментів на її утримання, не заслуговують на увагу, оскільки у рішенні суду відсутні дані про врахування наявних в дитини захворювань під час визначення розміру аліментів.
Згідно довідки КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» виданої 27.05.2025 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вона стоїть на «Д» обліку сімейного лікаря, має хронічні захворювання та потребує постійного медикаментозного лікування (а.с.15).
Однак, будь-яких доказів фактичного проживання разом з матір'ю та її перебування на даний час на його утриманні ОСОБА_2 не надано, а саме по собі досягнення нею пенсійного віку та наявність певних захворювань не підтверджують даної обставини.
Крім того, навіть у випадку доведення перебування матері на утриманні позивача, ця обставина не може свідчити про погіршення його матеріального становища, оскільки вона була врахована судом під час ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів наявності підстав, передбачених ч.2 ст.192 СК України, для зменшення розміру аліментів.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.3, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 22.12.2025 року.
Суддя Т.Р. Гук