Справа № 682/1929/25
Провадження № 2/682/1160/2025
11 грудня 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретаря судових засідань Козир О.П.,
представника позивача - адвоката Кучерука Т.М.,
представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Руденка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП,
01.08.2025 р адвокат Кучерук Т.М. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ПАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» 200000,00 грн шкоди, завданої внаслідок ДТП та пов'язаної з лікуванням потерпілої ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 200000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 цивільна справа № 682/1929/21 передана на розгляд судді Зеленській В.І. (а.с.57).
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.08.2025 відкрите провадження у справі № 682/1929/21 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадженні з участю сторін (а.с.59).
В позовній заяві та у вступному слові представник позивачки адвокат Кучерук Т.М. пояснив, що 27 липня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «С 220», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував в нерухомому стані поряд з правим краєм проїжджої частини по вулиці Антона Сокола в м. Славута Хмельницької області поблизу будинку № 3 у напрямку магазину «Рута», відчинила водійські двері автомобіля «Mercedes-Benz С 220», та завдала удар зовнішньою частиною водійських дверей у ділянку правої гомілки ОСОБА_2 , яка в цей час рухалася в попутному напрямку на велосипеді та виконувала об'їзд вказаного автомобіля з лівого боку. Від удару у ділянку правої гомілки водійськими дверцятами автомобіля «Mercedes-Benz С 220», ОСОБА_2 впала з висоти велосипеда на ліву сторону по ходу її руху та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а також забійну рану передньо-зовнішньої поверхні правої гомілки у верхній третині, що за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Цивільно-правова відповідальність власника (законного володільця) транспортного засобу - автомобіля «Mersedes-Benz С220», д.н.з. НОМЕР_1 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС»: поліс № АР/7299942 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, - 260000 грн. Отже, саме ПАТ «СГ «ТАС» має відшкодовувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка пов'язана з лікуванням потерпілої. Тому просить позов в цій частині задовольнити повністю та стягнути з відповідача ПАТ «СГ «ТАС» в користь ОСОБА_2 200000,00 грн витрат на лікування, що стверджується довідками медичних закладів про проходження лікування та чеками аптек на придбання ліків, вартість яких в загальній сумі становить 200000,00 грн.
Крім цього, діями водія автомобіля «Mersedes-Benz С220», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода, яка полягає в ушкодженні її здоров'я, що потягло тривале лікування, порушення нормальних життєвих зв'язків з оточуючими, залежність від інших осіб, оскільки потерпіла не могла самостійно пересуватися через травму ноги і, відповідно, не могла себе забезпечувати продуктами харчування та першої необхідності, зменшення доходів, так як потерпіла не могла працювати, не могла самостійно займатися домашнім господарством, не могла самостійно обробляти город та зібрати урожай сільськогосподарської продукції, здійснити запаси на зиму. Крім цього тривале досудове розслідування та тривалий судовий розгляд, в результаті якого кримінальне провадження було закрите за спливом строків давності, та відношення ОСОБА_1 до скоєного, яка в добровільному порядку не надала потерпілій ОСОБА_2 жодної матеріальної допомоги, також вплинули на ступінь моральних страждань позивачки. Тому вважає, що моральна шкода в розмірі 200000,00 грн відповідатиме вимогам розумності і справедливості та просить стягнути цю суму з відповідачки ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 .
Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явився, у письмовому клопотанні просить розглянути справу за його відсутності.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_2 не зверталась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, повідомлення про страховий випадок до ПАТ «Страхова група «ТАС» не надходило. Таким чином, рішення про виплату страхового відшкодування не приймалось за відсутністю звернення із відповідною заявою, а отже з боку ПАТ "СГ "ТАС" (приватне) відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 . Згідно з п.37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні стразового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю та життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, спеціальним законодавством встановлений річний термін на отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну та трирічний термін на отримання страхового відшкодування за шкоду, завдану життю та здоров'ю. Отже, ОСОБА_2 пропустила трирічний термін на звернення із заявою про страхове відшкодування і в силу п.37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не має права на отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю внаслідок ДТП. Крім цього вважає, що подія, яка мала місце 27.07.2020 р по вул. Антона Сокола в м. Славута Хмельницької області поблизу будинку № 3 не є страховим випадком, оскільки автомобіль «Mersedes-Benz С220», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував в нерухомому стані. Просить врахувати, що відшкодуванню страховиком підлягають лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування внаслідок ДТП, після звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування в передбаченому законодавством порядку та в передбачені законодавством строки. ОСОБА_2 не обґрунтувала і не надала належних доказів про понесення витрат на лікування від травм, отриманих внаслідок ДТП, в сумі 200000,00 грн. Тому вважає позовні вимоги до страхової компанії необґрунтованими і безпідставними. Також вважає, що позивачка пропустила строки позовної давності для звернення з вимогою до страховика, просить застосувати строк позовної давності і на підставі викладеного відмовити у задоволенні позову до ПАТ «Страхова група «ТАС».
Представник позивача адвокат Кучерук Т.М. відповідь на відзив відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» не подав, усних заперечень не висловив.
Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явилась, відзив на позов не подала.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Руденко Д.В. у вступному слові позовні вимоги частково та пояснив, що 27.07.2020 дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю відповідачки ОСОБА_1 , під час якої ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Тому ОСОБА_1 погоджується відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду. Проте, вважає, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди в сумі 200000,00 грн не відповідає ступеню тяжкості її моральних страждань, пов'язаних з ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП; позивачем не доведено розмір витрат на лікування позивачки, а тому вважає достатнім розмір моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн , яку ОСОБА_1 погоджується відшкодувати.
Заслухавши вступне слово та додаткові пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Кучерука Т.М., представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Руденка Д.В, дослідивши відзив на позов ПАТ «Страхова група «ТАС», письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6 Постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Частиною 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Судом встановлено, що 27 липня 2020 року близько 12.30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С 220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , що перебував в нерухомому стані поряд з правим краєм проїжджої частини (по ходу руху автомобіля) по вулиці Антона Сокола в м.Славута Хмельницької області поблизу будинку № 3 у напрямку магазину «Рута», проявила неуважність, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи недбало, відчинила водійські двері автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С 220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого допустила удар зовнішньою частиною водійських дверей у ділянку правої гомілки ОСОБА_2 , яка в цей час рухалася в попутному напрямку на велосипеді марки «Ардіс» чорного кольору жіночого типу та виконувала об'їзд вказаного автомобіля з лівого боку.
Від удару у ділянку правої гомілки водійськими дверцятами автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С 220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , велосипедист ОСОБА_2 впала з висоти велосипеда на ліву сторону по ходу її руху та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а також забійної рани передньо-зовнішньої поверхні правої гомілки у верхній третині, що за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Наведене стверджується ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2024 р у кримінальному провадженні № 12020240210000422 від 28.07.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.115-120).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. На підставі ст. 284 ч.2 п.1 КПК України кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 28.07.2020 року за № 12020240210000422 щодо ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1 КК України, закрите. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.42-46).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З висновку інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/123-21/6270-ІТ від 12.08.2021 вбачається, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz С220, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.15.13 ПДР України. В заданій дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_2 повинна була діяти відповідно до вимог пп.6.7, 12.3, 13.3 ПДР України. З технічної точки зору причиною виникнення ДТП при заданих обставинах пригоди та вихідних даних могли бути дії водія автомобіля Mercedes-Benz С220, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , які полягали у відкритті дверей транспортного засобу за таких обставин, при яких велосипедист ОСОБА_2 була позбавлена можливості запобігти контактуванню із дверима вказаного автомобіля (а.с.23-25).
Наведене також стверджується Протоколом огляду місця події від 17.06.2021 р і схемою до нього (а.с.20-21) та фототаблицями з місця події (а.с.22).
З висновку судово-медичного експерта № 150 від 30.10.2020 року вбачається, що у ОСОБА_4 виявлені тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, та забійної рани передньо-зовнішньої поверхні правої гомілки у верхній третині, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів. Закритий перелом лівої стегнової кістки спричинений за конструктивним механізмом дії травмуючої поверхні (предмету) з прикладанням на віддалі від місця травмування, міг виникнути від падіння з велосипеда на ліву бокову поверхню тіла. Місцем прикладання травмуючої поверхні до правої ноги, внаслідок чого виникла забійна рана, стала передньо-зовнішня поверхня правої гомілки у верхній третині. Згідно з даними медичної карти, зазначені у ОСОБА_2 ушкодження на тілі спричинені незадовго до госпіталізації, що може відповідати часу події, вказаному в постанові, - 27.07.2020 р. Відповідно до вимог п.п.2.2, 2.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу Міністерства охорони здоровя України № 6 від 17.01.1995 року "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України", закритий перелом лівої стегнової кістки, спричинений ОСОБА_2 , за кваліфікуючим критерієм тривалого розладу здоровя відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості (перебування на лікування більше 3 тижнів), забійна рана правої гомілки - відноситься до категорії тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості. Властивості та характер перелому лівої стегнової кістки не відповідають механізму падіння з висоти власного зросту, забійна рана передньо-зовнішньої поверхні правої гомілки у верхній третині могла виникнути як внаслідок локального ударного прикладання, так і в результаті падіння з висоти власного зросту (а.с. 16-17).
З висновку судово-медичного експерта № 20 від 05.02.2021 року вбачається, що механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , виявлених на час проведення експертизи № 150 від 30.10.2020 року, відповідає обставинам, вказаним в ході проведення слідчого експерименту 12.11.2020 року при умові, що первинний контакт дверей автомобіля з її правою ногою відбувся на висоті 0,6 м від підошовної поверхні ступні правої ноги. Виникнення тілесних ушкоджень на різних сторонах ніг потерпілої (передньо-зовнішня поверхня правої гомілки, ліве стегно) ОСОБА_2 при падінні з велосипеда на бетонне покриття в результаті втрати рівноваги з власної необережності без контакту велосипеда чи частин її тіла з іншим об'єктом є малоймовірним (а.с.18-19).
ОСОБА_2 з 27.07.2020 р знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КП "Славутська міська лікарня" з діагнозом "Сколково-уламковий перелом лівої стегнової кістки із зміщенням", що стверджується Довідкою №74 від 28.07.2020 (а.с.14).
Вказане також стверджується Епікризом (а.с.14) та довідкою № 510 від 19.08.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_2 з 05.08.2020 по 14.08.2020 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні військового госпіталю (А1446) з діагнозом "Закритий уламковий перелом нижньої третини стегнової кістки зі зміщенням. 07.08.2020 р їй проведена операція і відкрита репозиція кісткових уламків титановою пластиною (а.с.15).
На підставі ч. 6 ст. 82, ст. 81 ЦПК України суд знаходить, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої була заподіяна шкода здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , доведена.
На підтвердження витрат на лікування позивачкою ОСОБА_2 надано чеки про придбання ліків на суму 41561,26 грн (а.с.48-55).
Однак, на думку суду, самі лише чеки про придбання ліків без призначення лікаря на вказані препарати не можуть бути належним доказом витрат на лікування. Крім цього, частина чеків надані у вигляді, який не придатним для дослідження, так як частина тексту у них або відсутня , або не придатна для читання.
Інші докази щодо витрат позивачки на лікування, зі слів представника позивачки, відсутні.
Відтак, суд вважає, що витрати налікування потерпілої - позивачки ОСОБА_2 на суму 200000,00 грн не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на час вчинення ДТП - 27.07.2020 р, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 9 цього Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ч. 9.4 ст.9).
Проте, учасники не надали суду Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідльності власника наземного транспортного засобу - учасника ДТП Mercedes-Benz С220, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . Тому встановити розмір страхової суми, визначеної у Договорі, не представилось можливим.
Посилання представника позивача на відомості щодо поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - учасника ДТП Mercedes-Benz С220, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що містяться у вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020240210000422 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, є безпідставними, оскільки означений вирок не набрав законної сили, був скасований ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15.01.2024 року (а.с.26-30, 115-120).
Відповідно до ч. 9.2, ч. 9.3 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на час вчинення ДТП - 27.07.2020 р, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.1,2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону.
Статтею 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, в тому числі, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, які потерпілий - фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує певним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист інтересів в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що визначений Законом строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла - позивачка ОСОБА_2 не пред'явила протягом трьох років з момент настання страхового випадку, що мав місце 27.07.2020 р, вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди здоров'ю особи - відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в межах страхової суми та не довела, що нею здійснені розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика, а строк нею пропущений через незалежні від неї причини, а тому відсутні підстави для задоволення позову до ПАТ «Страхова група «ТАС».
Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн, спричиненої внаслідок ДТП, суд приходить до наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди регулюються нормами права, які містяться в Цивільному Кодексі України.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27 липня 2020 року близько 12.30 год по вулиці Антона Сокола в м.Славута Хмельницької області поблизу будинку № 3 у напрямку магазину «Рута», протиправними діями відповідачки ОСОБА_1 позивачці - потерпілій ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я та спричиненням їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, внаслідок чого ОСОБА_2 протягом трривалого часу (більше 3 тижнів) перебувала на лікуванні, проходила етап віднослення та не могла виконувати звичну роботу, обробляти город з метою здійснення запасів на зиму, втратила звичні життєві зв'язки з оточуючими, не могла вільно пересуватися, відвідувати магазини та самостійно забезпечувати себе продуктами і товарами першої необхідності тощо.
Разом з тим, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка характеризується необережністю, ступінь моральних страждань потерпілої, представник якої стверджував, але не довів, що їх тривалість мала місце понад півроку, ступінь погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, а також враховуючи, що позивачка та її представник не надали доказів звернення позивачки за медичною чи психологічною допомогою внаслідок спричинення їй моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд знаходить за можливе позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 100 000 грн 00 коп .
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 11, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції станом на 20.07.2020р, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 , 100 000 грн 00 (сто тисяч грн 00 коп) моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".
Повний текст рішення виготовлений 22.12.2025 р.
Головуючий суддя Зеленська В.І.