Провадження № 2/679/999/2025
Справа № 679/1469/25
22 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гомілко К.Е.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області - Власюк І.В.,
представника служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області - Околот В.Д.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про стягнення аліментів та встановлення юридичного факту, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про стягнення аліментів та встановлення юридичного факту.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 06.09.2003 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , що був розірваний 16.11.2018 рішенням Нетішинського міського суду. За час перебування у шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що протягом періоду після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_4 фактично перебуває на його повному матеріальному утриманні та вихованні. На даний час він самостійно забезпечує усі потреби дитини: харчування, одяг, медичне обслуговування, навчання та розвиток тощо. Він постійно піклується про якісне навчання та розвиток дитини, відвідує батьківськи збори у навчальному закладі та гуртках, підтримує постійний контакт з вчителями щодо моніторингу успішності та розвитку дитини. Також позивач реалізовує інтереси дитини відносно фізичного та культурного виховання - забезпечує постійне відвідування хореографічної студії сучасного танцю «АртДенс» у КЗ «Палац культури м.Нетішин», вчиняє заходи щодо оздоровлення та соціального розвитку доньки у дитячих таборах. Крім того, він додатково фінансує позашкільне навчання ОСОБА_4 - курси польської мови у м.Нетішин, перераховує кошти на її банківський рахунок на «кишенькові витрати».
Відповідачка ОСОБА_2 - мати дитини, фактично не бере участі у матеріальному забезпеченні доньки та не надає належної допомоги у її вихованні, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток. Водночас, позивач зазначає, що він не заперечує проти періодичного відвідування дитини матір'ю за місцем її проживання дитини, спілкування тощо.
Позивач вказав, що донька ОСОБА_4 виявила бажання проживати із ним, психологічно прихильна до нього та, незважаючи на свій вік, здатна сформулювати власну думку відносно своїх потреб та інтересів.
У зв'язку із запровадженням правового режиму воєнного стану в Україні та відповідно ростом інфляції, а також дорослішанням доньки та збільшенням потреб у її фізичному та духовному розвитку, самостійне утримання дитини стало для позивача обтяжуючим, тому виникла потреба звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів, так як обоє батьків мають нести витрати на утримання їх дитини.
Відповідачка ОСОБА_2 належну матеріальну допомогу на утримання малолітньої доньки не надає, хоча має таку можливість, оскільки вона інших утриманців немає, працездатна, отримує дохід, має транспортний засіб, її стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вона може сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Окрім того, позивач зазначив, що він та відповідачка є діючими військовослужбовцями Національної гвардії України та проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як донька ОСОБА_4 на даний час знаходиться на його одноособовому утриманні та вихованні, у нього постало питання юридичної фіксації зазначеного факту, оскільки в подальшому виникають обставини необхідності його звільнення з військової служби за сімейними обставинами з причин забезпечення безпеки, здоров'я, розвитку та інтересів доньки.
Позивач пояснив, що на даний час - в умовах введення правового режиму воєнного стану, військова служба пов'язана з виконання бойових та спеціальних завдань, ненормованим робочим часом, постійним ризиком для здоров'я та життя військовослужбовця, можливими довгостроковими відрядженням в зону бойових дій, тощо. Таким чином, у випадку проходження військової служби обома батьками дитини, створюються передумови обмеження виконання батьківських обов'язків з об'єктивних причин, а права дитини щодо безпеки, виховання, розвитку, здоров'я не задовольняються належним чином.
ОСОБА_1 вважає закономірним та природнім надання можливості звільнення з військової служби одному із батьків, з метою забезпечення виконання батьківських обов'язків. Однак, відповідно до абз.3 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказано що під час дії воєнного стану звільнитись з військової служби за сімейними обставинами може лише дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Отже, у конкретному випадку позивач та відповідачка - батьки дитини, не є подружжям, що створює певну правову колізію та унеможливлює реалізацію звільнення з військової служби за вказаною статтею Закону.
Водночас абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що під час дії воєнного стану звільнитись з військової служби за сімейними обставинами може військовослужбовець, який самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Таким чином, встановлення факту, що має юридичне значення - самостійне виховання та утримання дитини дасть можливість позивачу на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, як батьку малолітньої дитини, що в свою чергу в повній мірі забезпечить реалізацію її законних прав, в першу чергу безпеки та здоров'я, які є для батька пріоритетними в умовах війни.
Позивач ОСОБА_1 зауважив, що інших підстав у нього та відповідачки ОСОБА_2 щодо звільнення з військової служби відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» немає. Тому рішення щодо звільнення з військової служби саме позивача обумовлено виключно в інтересах малолітньої дитини і ґрунтується на створенні максимально комфортних умов для її розвитку та виховання, можливостями та ресурсами, які має у своєму розпорядженні батько відносно матері. Зокрема, позивач має достатньо вислуги років для оформлення максимальної пенсії; має статус учасника бойових дій, що передбачає ряд пільг для дитини; має у власності житло та іншу нерухомість; має вищу освіту за цивільним фахом, що дасть можливість працевлаштуватися за місцем проживання після звільнення з військової служби.
Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що на даний час головним пріоритетом його життя є забезпечення безпеки своїй дитині в умовах війни, добросовісне виконання ним батьківських обов'язків.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до повноліття дитини. Також просив встановити юридичний факт, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 і перебуває на його самостійному утриманні та вихованні.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
20.10.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.11.2025 до участі у справі залучено орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.11.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначив, що між ним та відповідачкою виник конфлікт з приводу надання нею коштів на утримання доньки ОСОБА_4 , тому він звернувся до суду для того, щоб з неї стягувалися аліменти в розмірі, що передбачений законом. Пояснив, що відповідачка іноді поповнює мобільний телефон доньки та перераховує невеликі суми грошей на її картковий рахунок, купляє їй подарунки на свята. Він не заперечує проти спілкування матері з донькою. Вони розмовляють по телефону, бачаться 2-3 рази на тиждень, під час зустрічі відповідачка оплачує витрати в кафе, на солодощі - це десь 300 - 400 грн. Всі інші потреби доньки забезпечує і оплачує він.
Окрім того, позивач зазначив, що він не ухиляється від військової служби, приймав участь у бойових діях, а його рішення про звільнення з військової служби обумовлено виключно інтересами малолітньої доньки, якій він хоче та може забезпечити комфортні умови розвитку та виховання.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю. Пояснила, що після розірвання шлюбу з позивачем у 2018 році їх донька ОСОБА_4 вирішила проживати разом з батьком. Вона не заперечувала проти цього, оскільки не має власного житла, не хотіла, щоб дитина змінювала звичну обстановку. Окрім того, позивач знайшов до неї підхід і дитині з ним було добре. Таким чином з 2018 року і по даний час донька ОСОБА_4 проживає разом з батьком, перебуває на його утриманні та вихованні. Відповідачка зазначила, що вона приймає участь у вихованні дитини, але можливо в недостатньому обсязі. Вказала, що спілкується з донькою по телефону, зустрічається 2-3 рази на місяць у вихідні дні, оплачує витрати в кафе, якщо вони йдуть туди при зустрічах, іноді поповнює рахунок на її мобільному телефоні та перераховує гроші її картку при потребі. Інші потреби доньки забезпечує і оплачує позивач, ходить на батьківські збори, відвідує заходи, де вона бере участь.
Відповідачка також зазначила, що вона і позивач - військовослужбовці, тому в будь - який час їх можуть відправити в зону бойових дій. Відтак, встановлення факту самостійно виховання та утримання дитини батьком для подальшого його звільнення з військової служби відповідає інтересам і потребам їх доньки ОСОБА_4 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області Власюк І.В. в судовому засіданні позовну вимогу про стягнення аліментів підтримала, оскільки обоє батьків зобов'язані приймати участь у вихованні та утриманні дитини. Представник зазначила, що рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №120/2021 від 25.02.2021 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . Вказане рішення ніким не оспорювалося і є чинним, тому додаткове встановлення факту проживання дитини з батьком рішенням суду є недоцільним. Крім того, у ст.181 СК України зазначено, що одним із способів утримання дитини є сплата аліментів. Відтак, у разі задоволення судом позовних вимог про стягнення аліментів з відповідачки, вказане свідчитиме про те, що сплачуючи аліменти вона братиме участь в утриманні доньки. В кінцевому представник зазначила, що при вирішення вимоги про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області ОСОБА_5 в судовому засіданні позовну вимогу про стягнення аліментів підтримала, оскільки обоє батьків зобов'язані приймати участь у вихованні та утриманні дитини. Зазначила, що у 2021 році позивач звертався з проханням визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з ним. Для цього було обстежено місця проживання батька та матері дитини. Звернення було розглянуто на комісії, яка надала свої рекомендації. Після цього виконавчий комітет Нетішинської міської ради виніс рішення №120/2021 від 25.02.2021, яким визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . У 2025 році за зверненням позивача комісія служби у справах дітей склала акт обстеження умов проживання від 02.09.2025, яким встановила, що малолітня ОСОБА_4 дійсно проживає разом з батьком. З 2019 по 2025 роки ніхто не звертався до служби у справах дітей з приводу невиконання батьками своїх батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_4 . Представник зазначила, що при вирішення вимоги про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, представників третіх осіб, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.09.2003 між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.10.2018.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.05.2012.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 08.08.2019, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, на той час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабою ОСОБА_6 , батьком ОСОБА_1 , сестрою ОСОБА_7 . Діти зареєстровані разом із батьком у військовій частині НОМЕР_1 . Умови для проживання, виховання та розвитку неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_3 за вказаною адресою створені.
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №120/2021 від 25.02.2021 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , який проживає разом з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітньою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 02.09.2025, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . Для виховання та розвитку ОСОБА_3 створені наступні умови: облаштована окрема кімната з місцями для сну, розвитку, відпочинку, наявний сезонний одяг та взуття. Стосунки у сім'ї добрі.
Відповідно до довідки Нетішинського академічного ліцею №777 від 07.10.2025, ОСОБА_3 дійсно навчається у 8-В класі Нетішинського академічного ліцею Нетішинської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.
Із характеристики наданої Нетішинським академічним ліцеєм станом на 07.10.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , учениця 8-В класу, за час навчання в академічному ліцеї зарекомендувала себе як учениця з високим рівнем навчальних компетентностей. Сумлінна, старанна, легко засвоює програмовий матеріал, має добре розвинену пам'ять і логічне мислення, зв'язне мовлення. Є активною, відповідальною, соціально розвиненою дитиною, здатною до співпраці та взаємодії з однолітками та дорослими. Батьки ОСОБА_4 військовослужбовці, розлучені. Батько ОСОБА_4 , ОСОБА_1 активно бере участь у вихованні дитини, регулярно відвідує збори, підтримує зв'язок з класним керівником, цікавиться успішністю дитини, її позашкільними заняттями та розвитком. Завдяки його увазі та підтримці ОСОБА_4 почувається впевнено, отримує необхідну допомогу та можливості для розвитку.
Як вбачається з табеля успішності за 2024-2025 навчальний рік, похвальних листів №31/24 від 03.06.2024, №21/25 від 02.06.2025, ОСОБА_3 має високі досягнення у навчанні.
Із заяв від 13.05.2024, від 05.05.2025, від 02.09.2025, від 01.09.2025 вбачається, що позивач ОСОБА_1 займається забезпеченням харчування доньки ОСОБА_4 в навчальному закладі, влаштуванням її у хореографічну студію сучасного танцю АртДенс та відпочинком у дитячих оздоровчих таборах.
З путівок №5, №3 вбачається, що ОСОБА_3 у період з 16.06.2024 по 29.06.2024 перебувала у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку «Радість», а в період з 22.06.2025 по 05.07.2025 перебувала у дитячому відпочинковому таборі « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.06.2025, ОСОБА_8 здійснила оплату за путівку в дитячий табір для ОСОБА_3 з 22.06.2025 по 05.07.2025 у розмірі 18000 грн.
Як вбачається з платіжних інструкцій №2.296104715.1 від 06.09.2025, №2.334802735.1 від 01.10.2025, скріншотів сторінок із соцмережі Facebook, ОСОБА_1 здійснював оплату на рахунок ФОП ОСОБА_9 за надання доньці ОСОБА_4 уроків з вивчення польської мови та культури у розмірі по 1600 грн.
З виписок про рух коштів по рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 за періоди 01.01.2024 - 31.12.2024, 01.01.2025 - 05.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював поповнення банківської картки (рахунку) ОСОБА_3 на різні суми.
Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 №630, №631 від 14.08.2025, №885 від 07.10.2025, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_1 з 27.09.2007 по теперішній час, його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні станом на 14.08.2025 складає: 27 років 00 місяців 15 днів.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №884 від 07.10.2025, відповідачка ОСОБА_2 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_1 з 21.11.2018 по теперішній час.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82399316 від 14.03.2017, ОСОБА_6 (матері позивача) на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав №331443010 від 06.05.2023, №350194699 від 12.10.2023, №350193087 від 12.10.2023, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка кадастровий номер:6823986800:03:007:0098 площею 0,25 га.
Як вбачається з диплому магістра від 31.01.2024, позивач ОСОБА_1 здобув спеціальність атомна енергетика у національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо ухилення матері від участі у вихованні та утриманні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.180, ч.1 ст.182 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.ч.1-3 ст.181, ч.2 ст.182, ч.ч.1, 2 ст.183 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як роз'яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006, відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі наведеного, враховуючи обставини перераховані в ч.1 ст.182 ЦПК України, а також те, що обоє батьків зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, проживання доньки сторін з батьком, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Що стосується позовних вимог про встановлення юридичного факту, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 і перебуває на його самостійному утриманні та вихованні, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №120/2021 від 25.02.2021 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . В судовому засіданні відповідачка підтвердила, що малолітня донька ОСОБА_4 у 2018 року виявила бажання проживати разом з батьком і проживає з ним до сьогодні, а вона проти цього не заперечує.
Враховуючи те, що малолітня донька сторін ОСОБА_4 за спільно згодою батьків та самої дитини проживає разом з батьком ОСОБА_1 , відповідачка не заперечує проти цього і такі обставини встановлені рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №120/2021 від 25.02.2021, суд вважає, що вимога про встановлення факту фактичного проживання дитини з батьком задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1-4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У частинах 1, 4 статті 15 СК України визначено, що сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення матері, батька батьківських прав (п.2 ч.1 ст.164 СК України).
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Так як сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Вказаний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палити Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.
Частиною 1 статті 152 СК України визначено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин 3 і 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Обрання неналежного (неефективного) способу захисту порушеного права є підставою для відмови в позові.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що встановлення факту одноосібного утримання та виховання дитини одним із батьків не може бути самостійною вимогою, а є однією з обставин, що встановлюється при розгляді спорів між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини, наприклад щодо позбавлення батьківських прав, тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання дитини не є ефективним способом захисту порушеного права, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог лише в частині стягнення аліментів, а позивача при зверненні з позовом до суду було звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5, 11-13, 76 - 78, 80, 81, 89, 133, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст.ст.15, 121, 141, 150, 152, 155, 157, 160, 164, 165, 180-183, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про стягнення аліментів та встановлення юридичного факту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме: 10 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено: 22.12.2025.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Треті особи:
- орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 05399231, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1;
- служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 26381614, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1.
Суддя О.В. Сопронюк