Справа № 604/1004/24
Провадження № 2/604/22/25
05 грудня 2025 року cел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Сташківа Н.Б.
за участі:
секретаря судового засідання Крупи А.А.
представника позивача Покотила Ю.В.
представника відповідачів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Золотий Жайвір» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агро» про визнання відсутнім, припинення права оренди та визнання договору оренди землі поновленим,-
Позивач ФГ «Золотий Жайвір» звернулись до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агро» про визнання відсутнім та припиненим права оренди земельної ділянки, поновленим договору оренди землі, посилаючись на те, що 01 липня 2017 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та ФГ «Золотий Жайвір» укладено договір оренди землі № 9/004 від 01.07.2017 року. Згідно умов вказаного Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,667 га, кадастровий номер 6124686300:01:001:0089 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Актом від 01 липня 2017 року орендодавцем було передано, а орендарем прийнято спірну земельну ділянку. Пунктом 7 Договору передбачено, що його укладено на 7 років. По закінченню строку, на який його було укладено, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Державна реєстрація речового права на спірну земельну ділянку була проведена 24.07.2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 92957096 від 26.07.2017 року з якої вбачається, що 24.07.2017 року до Державного реєстру внесено запис № 21578379 про інше речове право - право оренди ФГ «Золотий Жайвір» щодо вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до ст. 32-2 ЗУ «Про оренду землі» поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому ст. 126-1 Земельного кодексу України. У той же час відповідно до абз.4 Розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного Кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. З метою приведення умов договору у відповідність до чинного земельного законодавства, зокрема, щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок, ФГ «Золотий Жайвір» 03.05.2024 року направило ОСОБА_2 повідомлення від 02.05.2024 року про необхідність приведення Договору оренди землі у відповідність до чинного законодавства, до якого було долучено два примірники Додаткової угоди до Договору оренди землі. Вказане повідомлення отримано відповідачем 16 травня 2024 року, однак незважаючи на їх прохання, а також те, що строк дії договору спливає 24 липня 2024 року, підписаного примірника Додаткової угоди позивачем так і не отримано. Також позивач з метою доведення до відома орендодавця свого наміру щодо продовження орендних відносин, завчасно, тобто не пізніше як за один календарний місяць до закінчення договору оренди землі направив на адресу відповідача лист- повідомлення про намір скористатись переважним правом на продовження орендних відносин. Вказані листи відповідач отримав 24 травня 2024 року. Враховуючи те, що ФГ «Золотий Жайвір» як орендар, який належним чином виконував і виконує умови договору оренди землі, має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, про намір скористатися яким повідомив орендодавця, то в даному випадку наявне зволікання орендодавця вчинення дій щодо поновлення договору оренди, яке полягає у не підписанні ним примірника додаткової угоди до договору, проект якого було йому направлено. Разом із тим, 03 червня 2025 року державним реєстратором Скалатської міської ради Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис № 60514828 про інше речове право - право оренди земельної ділянки Фермерського господарства «Поділля Агро» щодо земельної ділянки площею 2,667 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської ТГ Тернопільського району. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка на яке позивач має переважне право зареєстрована у оренду за ТОВ "Поділля Агро", просить визнати відсутнім та припиненим право оренди Фермерського господарства «Поділля Агро» щодо земельної ділянки площею 2,667 га, кадастровий номер 6124686300:01:001:0089, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Визнати поновленим (укладеним на новий строк) договір оренди землі № 9/004 від 01 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Золотий Жайвір».
24.01.2025 року від представника відповідача поступив відзив. Згідно даного відзиву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що дійсно 01 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ФГ «Золотий Жайвір» укладено договір оренди земельної ділянки №9/004 строком на 7 років. Строк дії договору закінчився 01 липня 2024 року. 05.2024 року, 23.05.2024 року, 06.06.2024 року відповідач направляла на ім'я позивача повідомлення, про те, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди землі з ФГ «Золотий Жайвір» на новий строк, зазначивши, що повертає два примірника додаткових угод до договору оренди землі без підпису, оскільки бажає розірвати вказаний договір та просила повернути їй земельну ділянку. Вказане свідчить, що волевиявлення відповідача про продовження договору оренди землі було відсутнє, у зв'язку з бажанням самостійно користуватись нею,, тому переважне право, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, на укладення договору оренди землі на новий строк не порушено. Таким чином, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі про яке зазначає позивач на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі укладеного з ФГ «Золотий Жайвір», та ОСОБА_2 розпорядилась належною їй земельною ділянкою на власний розсуд. При цьому направлення орендодавцем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Виходячи із меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, просять відмовити повністю.
Ухвалою Підволочиського районного суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено провести за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачу 15-ти денний термін для подачі відзиву.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року скасовано заходи забезпечення позову застосовані на підставі ухвали Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 червня 2024 року та знято заборону ОСОБА_2 до вирішення спору по суті вчиняти дії, пов'язані із передачею у володіння або користування інших осіб земельної ділянки.
Постановою Тернопільського Апеляційного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» - залишити без задоволення, а ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року -без змін.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 липня 2025 року залучено до участі у справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди поновленим в якості відповідача ТОВ «Поділля Агро». Прийнято заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 серпня 2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог позивача категорично заперечив зіславшись на обставини що викладені у відзиві на позов.
Суд ознайомившись із доводами представника позивача, запереченнями представника відповідачів, дослідивши надані докази, проаналізувавши їх у повній сукупності, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступних міркувань :
Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що визначений законом.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках передбачених ЦПК.
Судом встановлено, що 01 липня 2017 року між сторонами орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем ФГ «Золотий Жайвір» було укладено договір оренди землі № 29/004, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,667 га, кадастровий номер 6124686300:01:001:0089 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Державна реєстрація речового права на спірну земельну ділянку була проведена 24.07.2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 92957096 від 26.07.2017 року з якої вбачається, що 26.07.2017 року до Державного реєстру внесено запис № 21578379 про інше речове право - право оренди ФГ «Золотий Жайвір».
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено в новій редакції (в цій частині закон набрав чинності 16 липня 2020 року).
Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про оренду землі», розрізняє два шляхи продовження орендних відносин, а саме: «поновлення договорів оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк».
Поновленню договорів оренди землі присвячена стаття 32-2 Закону України «Про оренду землі» та стаття 126-1 Земельного кодексу України.
Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
03.05.2024 року ФГ «Золотий Жайвір» за вих. № П-0089-4 надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, а також два примірника проекту договору оренди землі №9/004 від 01.07.2017 року у якому повідомили про намір розглянути лист повідомлення та доданий до нього проект договору оренди, перевірити його на відповідність вимогам закону.
Згідно проекту Додаткової угоди № 02/05/24 до договору оренди землі №9/004 від 01.07.2017 року вбачається, що Орендар ФГ «Золотий Жайвір» пропонує Орендодавцю укласти договір оренди на строк 7 років з орендною платою в розмірі не менше 3-ох відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі продукцією.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов'язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.
Випадки та умови, коли права і обов'язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.
Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.
При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з'ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року в справі № 692/531/21.
09.05.2024 року та 06.06.2024 року ОСОБА_2 надіслала на адресу ФГ «Золотий Жайвір» лист повідомлення у якому повторно вказала, не бажає поновлювати дію Договору із ФГ «Золотий Жайвір» і має використовувати для власних потреб на власний розсуд.
Відповідно до ч.4 ст. 33 Закону при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Сторонами не досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому в силу ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим.
Таким чином, установивши, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавців відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.06.2025 року право оренди земельної ділянки площею 2.667 га, кадастровий номер 6124686300:01:001:0089 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, здійснено реєстрацію за ТОВ «Поділля Агро».
Щодо доводів представника позивача, що орендодавець уклав договір оренди з іншим орендарем, суд виходить із висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17. У даній справі спір виник щодо переважного права позивача на визнання продовженим (укладення на новий строк) договору оренди нежитлового приміщення з правом викупу. Заявник у касаційній скарзі посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 777 ЦК України. Відхиляючи касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що застосовану в частині першій статті 285 Господарського кодексу України (ГК України) та в частині першій статті 777 ЦК України фразу, що орендар має переважне право перед іншими особами, необхідно розуміти так, що переважне право може бути лише в разі наявності інших осіб, що мають намір взяти в оренду той самий предмет, і волі та бажання орендодавця передати даний предмет в оренду. Намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означатиме відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а отже і повну відсутність, як такого, переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами. Переважне право щодо оренди приватного майна може бути лише за інших рівних умов для всіх претендентів на орендоване майно, оскільки інакше суперечило б праву та інтересу власника здати в оренду майно на більш сприятливих умовах. З урахуванням положень частини першої статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про відхилення доводів заявника про те, що відповідач зобов'язаний був укласти договір оренди на новий строк після отримання повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк незалежно від наміру використовувати майно для власних потреб.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14).
Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення ( близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77).
Наведене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати ВС від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункти 66-69).
Також у вказаній постанові ВП ВС зазначено, що Закон № 340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши ЗК України статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон № 161-XIV - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон № 161-XIV у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.
Наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позовів слід відмовити повністю.
При цьому суд не бере до уваги доводів представника позивача, що викладені у позові та висловлені у судовому засіданні, оскільки наведені ним обставини повністю спростовуються дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні як поясненнями представника відповідача так і наданими письмовими доказами.
Разом із тим, частиною ч. 1-2 ст. 141 ЦПК передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Скибою В.М. та ОСОБА_2 15 січня 2025 року та 21 липня 2025 року між адвокатом Скибою В.М. та ТОВ «Поділля Агро» укладено договори про надання правової допомоги, згідно якого адвокат зобов'язується здійснювати захист Клієнтів, їх представництво, надання іншої правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вищевказаного закону).
Також, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається із п. 4.1 Договору про надання юридичних послуг, загальна вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього Договору, зазначається в Рахунку та підтверджується Сторонами у Акті приймання-передачі.
Згідно акту приймання передачі наданих послуг № 22/07-24 від 30 жовтня 2025 року до Договору про надання юридичних послуг з представництва інтересів у суді, виконавцем були надані ОСОБА_2 консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Складання процесуальних документів, формування правової позиції, написання відзиву, клопотань, участь у судових засіданнях 15.01.2025, 10.04.2025, 06.05.2025, 06.08.2025, 06.09.2025, 07.10.2025 року. Загальна вартість послуг склала 36 000 грн., Пунктом 3 вказаного Акту перебачено, що підписанням даного акту сторони стверджують, що проведення оплати по ньому у вказаному вище розмірі буде проведено до 01 грудня 2025 року.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 22/07-25 до Договору про надання юридичних послуг з представництва інтересів у суді, виконавцем були надані послуги ТОВ «Поділля Агро», зокрема : попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції, консультації щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, підготовка процесуальних документів по справі (відзив на позов, тощо), участь у судових засіданнях 06.08.2025, 06.09.2025, 07.10.2025 року. Загальна вартість послуг склала 20 000 грн., Пунктом 3 вказаного Акту перебачено, що підписанням даного акту сторони стверджують, що проведення оплати по ньому у вказаному вище розмірі буде проведено до 01 листопада 2025 року.
З положень процесуальних кодексів, витратами на професійну правничу допомогу є гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомога, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Розмір цих витрат встановлюється договором про надання правової допомоги за домовленістю сторін.
Разом із тим, згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із : складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За вказаних обставин враховуючи вимоги закону та усталену судову практику, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом, часом витраченим на надані послуги, те, що суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню та відсутність заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зі сторони позивача, суд приходить до переконання про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 36 000 грн. в користь ОСОБА_2 та 20 000 грн в користь ТОВ «Поділля Агро».
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Золотий Жайвір» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агро» про визнання відсутнім, припинення права оренди та визнання договору оренди землі поновленим - відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства «Золотий Жайвір» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень.
Стягнути з Фермерського господарства «Золотий Жайвір» на користь ТОВ «Поділля Агро» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Судові витрати що понесені позивачем Фермерським господарством «Золотий Жайвір» та складаються із сплаченого позивачем та документально підтвердженого судового збору покласти на позивача Фермерське Господарство «Золотий Жайвір».
Позивач:
Фермерське господарство «Золотий Жайвір», код ЄДРПОУ юридичної особи 35578504, місцезнаходження юридичної особи: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11.
Відповідачі:
ОСОБА_2 місце проживання 47860: АДРЕСА_1 РНОКПП : НОМЕР_1 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Агро», 47860, с. Поділля, вул. Зарічна, 1 Тернопільського району Тернопільської області ЄДРПОУ 34040643;
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Сташків Н.Б.