Справа № 486/1617/25
Провадження № 2/486/1194/2025
15 грудня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну рішення суду про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , який діє через свого представника ОСОБА_3 ,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27.09.2013 року.
Позов обгрунтовано тим, що позивач та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від даних відносин мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.03.2013 року рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_4 . Рішенням Арбузинського районого суду Миколаївської області від 27.09.2013 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не меньше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2013 року і до повноліття дитини. Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №145 від 21.04.2021 року визначено спосіб спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . Як зазначає позивач, у травні 2025 року він вже звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, справа №486/814/25, в якій просив встановити аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше п'яти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05.05.2025 року і до повноліття дитини. Судом в задоволенні позову було відмовлено, в тому числі з підстав того, що граничний розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, а не п'яти, як того просив представник позивача. Також в рішенні наголошено, що надані до суду документи без встановлення будь-якого діагнозу лікарем не можуть свідчити про погіршення стану здоров'я особи. Зазначає, що відповідно до наданих медичних довідок та висновків позивач систематично звертається до лікарів та проходить лікування для відновлення та підтримання свого здоров'я. Позивач знаходиться на безпосередній лінії зіткнення, кожного дня приймає участь в бойових завданнях щодо захисту України, щодня бачить смерті побратимів і звичайно в такому режимі життя він має окрім погіршення стану здоров'я в цілому, ще й психологічний тиск та відповідний емоційний стан, але відсутність можливості звернення до лікаря не дає повної картини стану здоров'я людини. Той факт, що позивач маючи слабке здоров'я служить в лавах ЗСУ, не підтверджує факт визнання його повністю здоровим. На теперішній час військовий не має можливості повноцінно проходити обстеження, постійно знаходитись на лікуванні, або звільнитися зі служби за станом здоров'я, якщо в нього наявні всі кінцівки та можливість рухатись, тому надати суду порівняльну довідку стану здоров'я до служби та на теперішній час позивач можливості не має, але це не може бути підставою вважати, що його здоров'я покращилося чи є на рівні річної давнини. Також позивач посилається на те, що у 2017 році статтю 183 Сімейного кодексу України доповнено частиною п'ятою, в якій вказано право стягувача аліментів звертатися до суду з заявою про надання судового наказу про стягнення аліментів, але розмір аліментів повинен бути не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином законодавець встановив у законодавчому порядку граничний розмір аліментів, вище якого аліменти не стягуються. З посиланням на Закон України «Про прожитковий мінімум», позивач вважає, що на утримання ОСОБА_4 , якій 15 років, регулярно стягуються аліменти, що перевищують встановлений законом максимум їх стягнення. Позивач вважає, що розмір аліментів не може залежати від порядку його встановлення: у порядку судового наказу або в порядку судового рішення. Але, якщо дане питання у Законі не конкретизовано, то процесуальне законодавство чітко регулює дане питання. Пункт 9 ст.10 ЦПК України встановлює порядок вирішення таких питань. «Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини». Також позивач посилається на те, що починаючи з 24.02.2024 року та по теперішній час він бере участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони. Тобто, постійно знаходиться на безпосередній лінії зіткнення з ворогом, щодня ризикуючи своїм життям приймаючи безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, він отримує підвищену заробітну платню з розміру якої стягуються аліменти на утримання дитини. Але не враховується той факт, що ОСОБА_1 , як і кожен хто стоїть на захисті нашої країни, окрім утримання дітей, має свої потреби, такі як: лікування та реабілітація після отриманих поранень; травм; загострення хронічних захворювань, які не пов'язані з виконанням службових обов'язків; отримання психологічної кваліфікованої допомоги; придбання засобів особистої гігієни, придбання необхідних індивідуальних захисних засобів, тимчасової відпустки, відкладення коштів на випадок гострої необхідності, проходження реабілітації після демобілізації, на випадок безробіття та інше. В разі встановлення граничного розміру аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, враховуючи розмір заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 сума аліментів буде складати 31960,00 грн, на місяць. Дана сума дорівнює розміру чотирьох мінімальних заробітних плат населення, що працює. Зазначає, що ОСОБА_2 також має утримувати дочку, для забезпечення рівності батьків при несенні обов'язку утримання дитини.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить змінити рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27.09.2013 року, зазначивши: стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду та до повноліття дитини.
12.11.2025 року представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодилась. Зазначила, що рішення Арбузинського районного суду від 27.09.2013 року є законним та таким, що захищає права дитини. При тому, що батько з дочкою не спілкується, жодної іншої допомоги окрім сплачуваних за рішенням суду аліментів не надає. Дочка хворіє, лікуванням та підтримкою дитини займається безпосередньо мати дівчинки. Також ОСОБА_4 навчається, займається з репетиторами розвиває себе духовно відвідуючи гуртки та додаткові заняття. На все це також потрібні кошти. Відвідує школу іноземних мов та ін. ОСОБА_1 у своєму позові посилається на той факт, що він хворіє і йому потрібне лікування, але надані ним довідки свідчать про поточні хвороби, які лікуються на стандартній основі.
13.11.2025 року представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що позивачем надано підтвердження проходження лікування, стану здоров'я та перенесених оперативних втручань, відповідач з ними не ознайомився. Відповідачем не надано підтверджуючих документів на доводи зазначені у відзиві, а саме про сплату та факт відвідування гуртків дитиною, додаткових занять, репетиторів; лікування дитини в минулому році, або раніше, всі довідки про необхідність лікування дитини надані відповідачем за період розгляду справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача надала суду заяву про розглядати справу без її участі та без участі позивача.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились. Представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, проти позовних вимог заперечують в повному обсязі.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с. 7/.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27.09.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2013 року і до повноліття дитини /а.с. 8/.
На підставі даного рішення 30.10.2013 року виданий виконавчий лист №467/1049/13-ц /а.с. 9/.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №40583672, станом на 08.07.2025 року, з ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти /а.с. 10-12/.
Представником позивача до позовної заяви долучено довідку військової частини НОМЕР_2 про участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України /а.с. 13/.
Разом з довідкою військової частини НОМЕР_2 надано посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 /а.с. 14/.
Крім того, позивачем долучено довідку КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР №01-06/3412 від 27.09.2024, виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №16777 про перебування на лікуванні з 21.09.2024 по 27.09.2024 з діагнозом: гострий панкреатит з больовим та диспентичним синдромом, СПО фундоплікація з крурографією. Рефлюкс езофагіт гастростаз /а.с. 15/.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 26.05.2025 солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз стан після гострого середнього отиту, гострої сенсоневральної туговухості праворуч, МВТ, з ЧМТ, струсу головного мозку з тимчасовим порушенням функцій /а.с. 17/.
Також долучено до справи копію епікризу про перебування на лікуванні у інфекційному відділенні в/ч НОМЕР_4 у період з 14.02.2022 по 21.02.2022 /а.с. 18/; виписку із медичної карти стаціонарного хворого №7534 відділення ортопедії, артрології та спортивної трави про перебування на стаціонарному лікуванні з діагнозом ураження меніска у зв'язку зі старим розривом або ушкодженням, множинні локалізації, застаріле пошкодження медіального меніска, гіпертрофія медіопателярної складки правого колінного суглоба, больовий синдром /а.с. 19/; копію довідки про перебування на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні № 1 КНП «ЗОКЛ» ЗОР з 09.09.2023 року по 14.09.2023 року /а.с. 21/; виписний епікриз про перебування на лікуванні з 05.10.2020 по 16.10.2020 /а.с. 22/.
Згідно з довідкою від 07.04.2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз ураження меніска у зв'язку зі старим розривом або ушкодженням, множинні локалізації. Застаріле пошкодження медіального меніска, гіпертрофія медіопателярної складки правого колінного суглоба, больовий синдром. У довідці зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості відноситься до легких /а.с. 20/.
Також позивачем надано копію рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.07.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів /а.с. 25-27/.
Представником відповідача суду надано довідку результатів дослідження ОСОБА_4 /а.с. 57/, квитанцію оплати за освітні послуги ОСОБА_4 /а.с. 58/, медичну довідку №89320 від 27.05.2025 /а.с. 59/, довідку результатів лабораторних досліджень ОСОБА_4 /а.с. 60/, довідку ЛКК №99 /а.с. 61/, довідку щодо оплати за надання освітніх послуг для ОСОБА_4 /а.с. 62/, акт надання послуг №202 від 01.03.2025 /а.с.63/, довідку результатів дослідження ОСОБА_4 /а.с.64/, направлення ОСОБА_4 на медичне обстеження /а.с.65-66/, медичну довідку про МРТ ОСОБА_4 від 26.02.2010 /а.с.67/, чеки з аптеки /а.с.69, 71/, квитанцію за лабораторні дослідження ОСОБА_4 /а.с.70/.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" статтю 183 СК України доповнено частиною 5 наступного змісту «Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину- однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину».
Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тлумачення частини першої статті 182 та частини п'ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п'ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 760/7045/18 (провадження № 61-44790св18).
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на зміни у законодавстві щодо визначення граничного розміру аліментів, а також на те, що останній приймає участь у зоні бойових дій та періодично перебуває на лікуванні, а також на реабілітації, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат, просить суд не змінити розмір аліментів, стягнутих з нього за рішенням суду, а змінити вказане судове рішення шляхом зазначення про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановивши граничний розмір аліментів стягнутих з нього аліментів - не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Тобто визначити грани чний розмір стягнутих аліментів.
Разом з тим, у відповідності до норм чинного процесуального законодавства, перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється судом апеляційної інстанції.
Також суд звертає увагу позивача на те, що як зазначено вище,обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п'ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру, тоді як з ОСОБА_1 стягнуто аліменти за рішенням суду, тобто у позовному провадженні. Норми чинного законодавства не містять визначеного граничного розміру аліментів, які стягуються у позовному провадженні.
Позивач на власний розсуд обрав спосіб захисту та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, тому суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК України, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про зміну рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27.09.2013 року, шляхом зазначення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду та до повноліття дитини.
Разом з тим, суд зауважує, що позивач, за наявності обставин зміни (погіршення) його майнового стану або сімейного стану після стягнення з нього аліментів на підставі рішення суду, погіршення або поліпшення здоров'я когось із членів сім'ї, не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліметів стягнутих за рішенням суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну рішення суду про стягнення аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Волощук