справа № 489/8959/25 провадження №2/489/3965/25
Іменем України
22 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У листопаді 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1006656273 від 30.12.2022 у розмірі 14979,00 грн. та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 30.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1006656273, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі та на умовах, передбачених цим договором.
27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема по кредитному договору № 1006656273 від 30.12.2022.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих грошових зобов'язань заборгованість за кредитним договором, відповідно до виписки з особового рахунку, становить 14979,00 грн., яка складається із: 3150,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту; 11329,00 грн. по відсотках; 500,00 грн. комісії.
16.10.2025 позивач направи претензію відповідачу про погашення заборгованості, яка не виконана.
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 05.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористалася.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 30.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 100656273 за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 105 днів з 30.12.2022 по 14.01.2023.
Підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно підпунктів 1.5.2, 1.5.3 пункту 1.5 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1125,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за один день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
За умовами пункту 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *67.
Відповідно до пункту 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит є паспорт споживчого кредиту.
Договір підписано відповідачем 30.12.2022 одноразовим ідентифікатором - U10731, що відповідає довідці ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 про ідентифікацію позичальника.
Позивачем надано Анкету-заяву на кредит № 100656273, яка містить особисті данні відповідача, зокрема її прізвище, ім'я по батькові; місце та дату народження; місце реєстрації та фактичного проживання; код РНОКПП; місце роботи; номер мобільного телефону тощо та погоджені умови кредитування.
Перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 в розмірі 5000,00 грн. на номер картки НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням №56761677 від 30.12.2022.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан» відповідач здійснювала погашення заборгованості по кредитному договору.
Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 100656273 від 30.12.2022 позивач підтвердив, що станом на 22.10.2025 заборгованість складає 14979,00 грн., з яких 3150,00 грн. заборгованість по кредиту, 11329,00 грн. по процентам, 500,00 грн. комісії.
27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т, до якого додатковою угодою № 1 від 26.08.2025 сторони внесли відповідні зміни, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в реєстрах боржників.
Згідно витягу з Реєстру боржників на момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100656273 від 30.12.2022 становила 14979,00 грн. і складалася із: 3150,00 грн. суми виданого кредиту; 11329,00 грн. заборгованості за відсотками, 500,00 грн. комісії.
Вказаний розмір заборгованості відповідає заборгованості підтвердженій позивачем розрахунком, зробленим станом на 22.10.2025.
16.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 114979,00 грн.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За приписами статті 11 зазначеного Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов укладених договорів, які оформлені в електронній формі та підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Судом встановлено, що договір про споживчий кредит укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора шляхом його підписання відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону позичальника.
Дослідженими судом доказами також підтверджується, що відповідач неналежно виконував свої грошові зобов'язання внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3150,00 грн.
Доказів, які б спростовували таку заборгованість матеріали справи не містять, а суд позов в цій частині вважає правомірним, у зв'язку із чим вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Із кредитного договору вбачається, що кінцевою датою погашення кредиту є 14.04.2023.
Згідно розрахунку ТОВ «Мілоан», який додано до позову, нарахування процентів здійснено по 05.06.2023. Підставою такому нарахуванню процентів вказано пункти 1.6, 2.3.1.2 договору.
Між тим, кредитний договір не містить підпункту 2.3.1.2 та наявний лише пункт 2.3.1 яким визначено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку користування за умови пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим пунктом 2.3 Договору та розділу 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можоиві періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку користування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначаються як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці.
Із розрахунку вбачається, що станом на 14.04.2023 відповідач жодних платежів не здійснювала та доказів того, що сторони договору продовжували строк дії договору матеріали справи не містять.
Крім того, за умовами підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору, Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за наданий кредит та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення, згідно пункту 1.4 Договору (дата остаточного платежу - 14.04.2023).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою пунктом 1.5.3 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої пунктом 1.5.3 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Пункт 4.2 кредитного договору розташований в розділі, яким, серед іншого, врегульовано відповідальність позичальника («Відповідальність сторін»), натомість правомірна поведінка сторін, регламентується окремим (самостійним) розділом («Умови виконання»).
Доказів того, що кредитодавцем надсилалася вимога позичальнику відповідно до пункту 4.2 договору суду не надано та вимогу про стягнення процентів, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, позивачем не заявлено.
Отже нарахування процентів позивачу після закінчення строку кредитування не відповідає умовам кредитного договору, через що є неправомірним.
У зв'язку із наведеним, вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню шляхом в розмірі 6415,00 грн.(11329,00 - 4914,00).
При вирішенні позову в частині стягнення комісії, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 500,00 грн.
Згідно частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за надання кредиту, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Таким чином, супутня послуга кредитора, визначена як комісія за надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту безоплатно.
У зв'язку із цим, стягнення з відповідача комісії в розмірі 500,00 грн. за видачу кредиту є неправомірним.
Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність позивачем отримання відповідачем кредиту та порушення нею взятих грошових зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту - 3150,00 грн. та по процентам - 6415,00 грн., всього в загальному розмірі 9565,00 грн.
У зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так як суд позов задоволено частково на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1545,97 грн. (2422,40 х 63,85%)
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., суд враховує складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, часткове задоволення позовних вимог та критерії розумності і співмірності.
При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд зважає на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, а також те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку із цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100656273 від 30.12.2022 в загальному розмірі 9565,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 1545,97 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять гривень 97 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, коп.28;.
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 22.12.2025.
Суддя І.В.Коваленко