Справа № 947/16472/25
Провадження №2/472/513/25
02 грудня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Дівульської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
28 липня 2025 року до суду за підсудністю надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.12.2023 року між позивачем (страховик) ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 543/23-Т/М (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню транспортного засобу "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
11.10.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля "BMW 535d", з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.
Позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування потерпілій особі в сумі 159 501,80 гривень.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на час ДТП була застрахована за полісом № ЕР-223560257 в ПрАТ "СГ" "ТАС", та який діяв на момент ДТП - 11.10.2024 року.
Позивач звернувся до ПрАТ "СГ" "ТАС" з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 159 501,80 гривень, у відповідь на яку ПрАТ "СГ" "ТАС" здійснило виплату у розмірі 98 623,33 гривні. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 60 878,47 гривень.
За такого, посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 кошти в розмірі 60 878,47 гривень, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також сплачений судовий збір в розмірі 3028 гривень за подання позову до суду першої інстанції.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 27 листопада 2025 року представник позивача Голоднюк О.Г. просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, та надав згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 04.11.2025 року та 02.12.2025 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судової повістки в судове засідання 04.11.2025 року - 28.08.2025 року, а в судове засідання 02.12.2025 року - 11.11.2025 року. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки не повідомив суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.12.2023 року між позивачем (страховик) ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 543/23-Т/М (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню транспортного засобу "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується копією вказаного договору.
11.10.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля "BMW 535d", з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується копією постанови Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2024 року.
Заявою про настання страхового випадку від 14.10.2024 року, Актом огляду транспортного засобу від 14.10.2024 року, ремонтною калькуляцією від 22.10.2024 року, підтверджується той факт, що транспортний засіб "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , мав механічні пошкодження.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 006.01874524-1 від 23.10.2024 року розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 159 501,80 гривень.
Відповідно до розрахунку страховго вішкодування від 23.10.2024 року, звіту про оцінку вартості збитків від 22.10.2024 року, рахунку фактури від 21.10.2024 року та акту виконаних робіт від 10.12.2024 року, вартість ремонту транспортного засобу "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , становить 159 501,80 гривень.
Таким чином, на підставі викладених документів, позивачем було відшкодовано страхувальнику витрати на ремонт в сумі страхового відшкодування в розмірі 159 501,80 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 25.10.2024 року.
Вартість ремонтних робіт в розмірі 159 501,80 гривень транспортного засобу "TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , підтверджується рахунком-фактурою від 21.10.2024 року та акту виконаних робіт від 10.12.2024 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на час ДТП була застрахована за полісом № ЕР-223560257 в ПрАТ "СГ" "ТАС", та який діяв на момент ДТП - 11.10.2024 року, що підтверджується витягом з ЦБД МТСБУ.
Позивач звернувся до ПрАТ "СГ" "ТАС" з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 159 501,80 гривень, у відповідь на яку ПрАТ "СГ" "ТАС" здійснило виплату у розмірі 98 623,33 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.11.2024 року.
Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 60 878,47 гривень (159 501,80 гривень - 98 623,33 гривні).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому за змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» за №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом ст.1194 ЦК України в системному зв'язку зі ст.993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В даному випадку до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.
Відповідно до Полісу відповідача розмір франшизи становить 0,00 гривень, а ліміт відповідальності по майну - 160 000 гривень.
Страховик відповідача на користь позивача відшкодував 98 623,33 гривні суми страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Таким чином, різниця між фактичним роміром шкоди (159 501,80 гривень) та страховою виплатою (98 623,33 гривні) становить 60 878,47 гривень (159 501,80 гривень - 98 623,33 гривні).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, наведеними нормами права встановлено, що винною особою відшкодовуються лише реальні збитки, які понесені потерпілим. Тобто для відшкодування понесених реальних збитків на відновлення автомобіля, позивач має надати докази на доведення їх розміру, а також докази заміни деталей автомобіля на нові іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.
Вартість ремонтних робіт в розмірі 159 501,80 гривень транспортного засобу TOYOTA Prius", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , підтверджується рахунком-фактурою від 21.10.2024 року та акту виконаних робіт від 10.12.2024 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що дійсна вартість ремонтних робіт загалом склала 159 501,80 гривень.
Коли транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 911/482/17.
Відповідно до пункту 7 розділу 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 165, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання колісних транспортних засобів (їх складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).
Хоча рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер, втім містить вичерпну інформацію про вартість матеріалів та запчастин, необхідних під час ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц.
Відповідач на спростування наданих позивачем документів щодо понесених потерпілою особою витрат не надав будь-яких доказів; не довів, що зазначена в указаних документах інформація не відповідає дійсності, чи обумовлений позивачем розмір майнової шкоди є завищеним.
При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно із статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Тобто, ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити розмір страхового відшкодування ПрАТ "СГ" "ТАС", якщо вважатиме, що його страховик виконав свій обов'язок не в повному обсязі.
Таким чином позивачем було підтверджено, що потерпіла особа понесла витрати на ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі 159 501,80 гривень, а тому відповідач, який відповідальний за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду доказів відсутності своєї вини у завданій шкоді, так само як і не надав доказів того, що сума відшкодування є завищеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3028 гривень судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280 - 283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, IBAN НОМЕР_4 в АТ "ОТП Банк") суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 60 878 (шістдесят тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 47 (сорок сім) копійок; та стягнути судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко