Справа № 468/1793/25
2-о/468/50/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
11.12.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Звягіної О.В., за участю секретаря Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, у якій просить суд встановити факт, що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказані вимоги обґрунтовано тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 2021 року як дружина та чоловік. Шлюб з ОСОБА_2 офіційно не зареєстрований, оскільки вони не бачили в цьому потреби. За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм нашого житла: робили ремонти, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Мешкали в будинку по АДРЕСА_1 , який спочатку винаймали, а в 2024 році ОСОБА_2 придбав його у попереднього власника.
В лютому 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 був мобілізований в Збройні Сили України. Місцем проходження ним служби була військова частина НОМЕР_1 . Але і надалі ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтримували стосунки як чоловік і дружина, він надавав їй матеріальну допомогу, перераховував їй кошти. Вони постійно були з ним на зв'язку. У 21.10.2023 року під час участі у бойових діях ОСОБА_2 отримав численні тяжкі поранення, внаслідок чого не зміг в подальшому нести службу в ЗСУ, та 13.05.2024 року був звільнений з військової служби в зв'язку з непридатністю до військової служби, з виключенням з військового обліку.
11.10.2024 року йому було встановлено першу групу інвалідності, в зв'язку з отриманням поранення пов'язаного із захистом Батьківщини. Весь час під час лікування ОСОБА_2 в медичних закладах, вдома, після його виписки з лікарні, заявниця весь час доглядала за ним, надавала допомогу з самообслуговування, повністю піклувалася про його потреби, возила до лікарень, оскільки він потребував постійної сторонньої допомоги. Але, не
дивлячись на це, стан його здоров'я погіршувався, і ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер. ОСОБА_1 також займалася і його похованням.
02.05.2025 року заявниця отримала листа від ІНФОРМАЦІЯ_6 яким їй було повідомлено про те, без надання рішення суду про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 , неможливо встановити її право на отримання одноразової грошової допомоги.
Тобто, встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу необхідне для отримання грошової допомоги, яка виплачується в разі смерті, військовослужбовця та інших виплат, соціальних пільг як члену сім'ї військовослужбовця та ін.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін.
Заява надійшла до суду 13.08.2025 року.
Того ж дня відкрито провадження та залучено в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України.
08.09.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшов відзив з проханням відмовити заявниці в задоволенні заяви. Крім того, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі.
17.09.2025 року від Міністерства оборони України надійшла заява про участь в засіданні представника в режимі ВКЗ. А також з заявою з проханням відмовити заявниці в задоволенні заяви.
ОСОБА_1 направила до суду заяву про розгляд справи без участі.
Інші учасники також до суду не з'явилися.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які показали, що заявниця з 2021 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 до дня його мобілізації в лютому 2023, дослідивши наявні у справі матеріали за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги роблю висновок про можливість задоволення заяви.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2021 року проживали як фактичне подружжя, не реєструючи шлюб, оскільки не бачили в цьому потреби. Вони вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет, займалися благоустроєм спільного житла, включаючи ремонти та придбання меблів. Мешкали вони в будинку по АДРЕСА_1 , який ОСОБА_2 придбав у 2024 році. У лютому 2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до ЗСУ (в/ч НОМЕР_1 ). Стосунки підтримувалися, він регулярно надавав їй матеріальну допомогу. 21.10.2023 року під час бойових дій ОСОБА_2 отримав тяжкі поранення, через що 13.05.2024 року був звільнений з військової служби за непридатністю з виключенням з військового обліку. 11.10.2024 року йому встановили першу групу інвалідності, пов'язану із захистом Батьківщини. Весь час, поки ОСОБА_2 перебував на лікуванні та після виписки, заявниця цілодобово доглядала за ним, надаючи постійну сторонню допомогу. Попри догляд, стан його здоров'я погіршувався, і ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер. ОСОБА_1 також займалася його похованням. 02.05.2025 року заявниця отримала лист від ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому було зазначено, що без рішення суду про встановлення факту спільного проживання вона не може отримати одноразову грошову допомогу.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Тобто, первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім'ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів дозволяє дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 в період часу з 2021 по 09.04.2025, якими довела наявність спільного побуту та проживання, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
У зв'язку з викладеним, судом встановлений той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже заява підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.