ЄУНСС: 453/1779/25
НП: 4-с/453/4/25
іменем України
17 грудня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1 ;
стягувачка у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 ;
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області - Зорена Петро Іванович;
вимоги скарги - на бездіяльність приватного виконавця;
розглянувши дану скаргу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за участі представника боржника - адвоката Гороха В.В., представника стягувачки - адвоката Решоти В.В. та представника приватного виконавця - адвоката Рудницького Ю.І., -
Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.
Боржник ОСОБА_1 , у визначений у ч. 1 ст. 449 ЦПК України строк, 20.10.2025 року через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області скаргу, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 7145, в якій просить постановити ухвалу про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. щодо не зупинення ним вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 78998444 та зобов'язання зазначеного приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право боржника ОСОБА_1 ) у межах зведеного виконавчого провадження № 78998444, до складу котрого входять виконавчі провадження № 78365864, № 78366317, № 78366677, № 78366932, № 78367126, шляхом зупинення вчинення виконавчих дій у вказаному зведеному виконавчому провадженні, - до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, у відповідності до пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга вмотивована тим, що у вказаному зведеному виконавчому провадженні стягувачкою є громадянка російської федерації ОСОБА_2 , а боржником - громадянин України ОСОБА_1 .. 25.06.2025 року боржник ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв?язку на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні з підстав участі у ньому громадянки російської федерації ОСОБА_2 , яка постійно проживає на території держави-агресора російської федерації, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов?язаних з державою-агресором, у відповідності до пункту 10-2 розділу XIII прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження». До таких клопотань боржник ОСОБА_1 додав копію паспорта громадянки російської федерації ОСОБА_2 . Відповідь на такі клопотання приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І. надав у своєму листі від 04.07.2025 року за вих.. № 19072 із доданою копією вимоги, який боржник ОСОБА_1 отримав 16.10.2025 року. В цьому листі зазначено, що для перевірки інформації, викладеної у його клопотаннях, приватним виконавцем 01.07.2023 року за вих. № 18173 скеровано вимогу в Державну прикордонну службу України. Додатково повідомлено, що у відповідності до заяви адвоката стягувачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та долучених підтверджуючих документів встановлено, що стягувачка ОСОБА_2 має посвідку на постійне місце проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_1 від 14.02.2015 року. Крім того, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/002117119 від 10.03.2023 року, стягувачка ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 . Такожу стягувачки ОСОБА_2 наявний РНОКПП. Враховуючи вищенаведене, станом на сьогоднішній день у приватного виконавця відсутні правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій. Відтак, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І. вчинив бездіяльність, яка полягає у не зупиненні вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 78998444. Окрім того, вказаний приватний виконавець не спромігся отримати конфіденційну інформацію про стягувачку ОСОБА_2 з метою захисту його інтересів, а саме про перетин державного України громадянкою російської федерації ОСОБА_2 в період з 24.02.2022 року. Таким чином, в порушення пункту 3 ч. 1 ст. 2, пункту 1 ч. 2, пунктів 3, 14, 22 ч. 3 ст. 18, пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І. не вжив усіх необхідних заходів для перевірки інформації, викладеної в клопотаннях від 25.06.2025 року, та не зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 78998444, чим вчинив бездіяльність, внаслідок чого порушив національний інтерес у зв?язку з військовою агресією російської федерації та конституційні права ОСОБА_1 , як боржника, в умовах воєнного стану, - завершує свої міркування скаржник ОСОБА_1 ..
Представник стягувачки ОСОБА_2 - адвокат Решота В.В., сформувавши документ в системі «Електронний суд», 11.11.2025 року подав у Сколівський районний суд Львівської області заперечення на скаргу боржника ОСОБА_1 , в яких вказує, що рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 03.07.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/233/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором позики, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 376 694 грн. 67 коп.. З того часу рішення суду не було виконано цим боржником. Ще до того, у березні 2018 року, боржник ОСОБА_1 все нерухоме майно вніс у статутний капітал ТзОВ «САТЕЛІТ-СКОЛЕ». Скарга мотивована необхідністю зупинити виконавче провадження на підставі пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», втім, зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах. Так, стягувачка ОСОБА_2 має посвідку на постійне проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, саме тому обмеження щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація, громадяни російської федерації або такі особи, пов'язані з державою-агресором не поширюються на стягувачку ОСОБА_2 , оскільки вона проживає в Україні на законних підставах, не має жодних зв'язків з урядом країни агресора, відкрито підтримує Україну та засуджує агресію проти неї. Крім того, стягувачка ОСОБА_2 безперешкодно відвідувала Україну по цій посвідці у тому числі й у 2025 році, й жодних перешкод в цьому від компетентних органів держави не було, вона відкрила рахунок в українському банку у червні 2025 році також за цією посвідкою. Ще зазначає, що громадянство стягувачки ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні не може бути аргументом щодо невиконання рішення суду та сплати заборгованості перед нею. Про громадянство стягувачки ОСОБА_2 боржник знав ще задовго до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, так і під час повномасштабної війни з агресором. До того ж, стягувачка ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сколе Львівської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 177 від 25.11.1948 року. Відповідно до свідоцтва про народження, батьками стягувачки ОСОБА_2 (раніше - ОСОБА_5 ) були: батько - ОСОБА_6 (національність - українець); мати - ОСОБА_7 (національність - українка). Тобто і батько, і мати були за національністю українцями, і як сама стягувачка ОСОБА_2 .. У 1948 році її батько був арештований та засуджений до 10 років таборів (із 17.03.1950 року по 23.06.1956 року), і відбував покарання у Караганді (Казахстан). Стягувачка ОСОБА_2 є дитиною репресованого українця, який постраждав від політичних переслідувань радянського режиму. З раннього віку вона виховувалась у родині, що зазнала утисків через українське походження та переконання. Стягувачка ОСОБА_2 отримала посвідку на постійне проживання в Україні ще у 2015 році, задовго до повномасштабного вторгнення. Протягом свого життя вона постійно приїжджає та проживає у Львівській області, відвідує поховання батьків у м. Сколе, а також відвідує сина, що працює лікарем та проживає у м. Києві, - підсумовує заперечення на скаргу адвокат Решота В.В..
Представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. - адвокат Рудницький Ю.І., сформувавши документ в системі «Електронний суд», 13.11.2025 року подав у Сколівський районний суд Львівської області письмові пояснення, за змістом яких зазначає, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. перебуває зведене виконавче провадження № 78998444 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1 567 761 грн. 50 коп.. Вказує, що при відкритті виконавчих проваджень приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П.І. з'ясовано, що у відповідності до заяви адвоката стягувачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та долучених підтверджуючих документів встановлено, що ця стягувачка має посвідку на постійне місце проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_1 від 14.02.2015 року. Крім того, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/002117119 від 10.03.2023 року, стягувачка ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 . Також наявний РНОКПП стягувачки ОСОБА_2 .. Відтак, 13.06.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П.І. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень, в порядку вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», які скеровані сторонам виконавчого провадження до відома та належного виконання. З того часу рішення суду не було виконано боржником ОСОБА_1 .. Зазначає, що стягувачка ОСОБА_2 має посвідку на постійне проживання в Україні, а тому обмеження щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація, громадяни російської федерації або такі особи, пов'язані з державою-агресором, не поширюються на стягувачку ОСОБА_2 , оскільки вона проживає в Україні на законних підставах. Отже, враховуючи наведене підтверджує, що всі дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. є законними та обґрунтованими. З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для обов'язкового зупинення виконавчого провадження. Натомість боржник ОСОБА_1 використовує громадянство стягувачки ОСОБА_2 як підставу не виконувати рішення судів України, - підсумовує адвокат Рудницький Ю.І. свої письмові пояснення.
Вчинені судом процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 21.10.2025 року, з-поміж іншого, вищевказану скаргу на бездіяльність приватного виконавця прийнято до провадження і судове засідання щодо її розгляду по суті визначено проводити 13.11.2025 року о 14.00 год. у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області. Задоволено лопотання боржника ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано: 1) від Трускавецької міської ради Дрогобицького району Львівської області акт встановлення фактичного місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) від Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби інформацію про здійснення обміну посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , у зв'язку із закінченням строку дії посвідки 15.02.2025 року, в період з 15.02.2025 року по день надання відповіді; 3) від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою російської федерації ОСОБА_2 / ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 24.02.2022 року по день наданні відповіді; 4) від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. матеріали зведеного виконавчого провадження № 78998444.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 11.11.2025 року надано можливість представнику стягувачки ОСОБА_2 - адвокату Решоті В.В. і приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені П.І. брати участь у судових засіданнях, призначених у межах цієї справи для її розгляду по суті, у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 12.11.2025 року надано можливість представнику приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. - адвокату Рудницькому Ю.І. брати участь у судових засіданнях, призначених у межах цієї справи для її розгляду по суті, у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.), без окремого письмового оформлення із занесенням до протоколу судового засідання, від 13.11.2025 року, задоволено відповідне клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Гороха В.В. та відкладено розгляд справи на 25.11.2025 року о 10:30 год..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.), без окремого письмового оформлення із занесенням до протоколу судового засідання, від 25.11.2025 року, у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2025 року о 12:00 год..
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Горох В.В. у содовому засіданні наполягав на задоволенні поданої скарги, оскільки явна бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І., яка полягає у не зупиненні ним вчинення виконавчих дій, опісля отримання відповідних клопотань про це боржника ОСОБА_1 .. Стягувачка ОСОБА_2 являється громадянкою російської федерації, володіє посвідкою, яка за чинним законодавством та за своїм строком протермінована, крім того, ця стягувачка не проживає фактично на території України, що свідчить відповідь Державної прикордонної служби України, яка наявна в матеріалах справи, про перетин державного кордону України стягувачкою ОСОБА_2 , відповідно до якого остання перебувала на території України у 2025 році менше двох місяців, саме тому до зведеного виконавчого провадження безумовно застосовуються положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення вчинення виконавчих дій.
Представник стягувачки ОСОБА_2 - адвокат Решота В.В. у судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_2 , як стягувачка у зведеному виконавчому провадженні, має посвідку на постійне проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, а тому обмеження щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація, громадяни російської федерації або такі особи, пов'язані з державою-агресором не поширюються на неї, оскільки вона проживає в Україні на законних підставах, не має жодних зв'язків з урядом країни агресора, відкрито підтримує Україну та засуджує агресію проти неї.
Представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. - адвокат Рудницький Ю.І. у судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_2 як стягувачка у зведеному виконавчому провадженні, має посвідку на постійне проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, а тому обмеження щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація, громадяни російської федерації або такі особи, пов'язані з державою-агресором не поширюються на неї, всі належні докази проживання стягувачки ОСОБА_2 на території України на законних підставах були надані разом із заявами про примусове виконання, як й про це в них самих було висвітлено.
Встановлені судом фактичні обставини справи, пов'язані із розглядом скарги на бездіяльність приватного виконавця.
Встановлено, на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. перебуває зведене виконавче провадження № 78998444 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальному розмірі 1 567 761 грн. 50 коп.. В склад такого зведеного виконавчого провадження входить: 1) виконавче провадження № 78367126, з примусового виконання виконавчого листа № 453/233/18, виданого Сколівським районним судом Львівської області 16.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 376 694 грн. 67 коп. (що є гривневим еквівалентом 52 785, 50 доларів США на дату ухвалення судового рішення), з яких 1 232 810 грн. 00 коп. - сума основного боргу за договором позики, 143 884 гр. 67 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 2) виконавче провадження № 78366677, з примусового виконання виконавчого листа № 453/108/19, виданого Сколівським районним судом Львівської області 16.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 97 326 грн. 40 коп. та 973 грн. 26 коп. судових витрат у справі; 3) виконавче провадження № 78366932, з примусового виконання виконавчого листа № 453/233/18, виданого Сколівським районним судом Львівської області 16.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 391 грн. 66 коп. судових витрат; 4) виконавче провадження № 78366317, з примусового виконання виконавчого листа № 453/389/19, виданого Сколівським районним судом Львівської області 10.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 707 грн. 14 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 840 грн. 80 коп. судових витрат; 5) виконавче провадження № 78365864, з примусового виконання виконавчого листа № 453/885/19, виданого Сколівським районним судом Львівської області 25.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 44 948 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 16 110 97 коп. - 3 % річних та 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Доказів повного виконання боржником ОСОБА_1 судових рішень, які набрали законної сили, та на підставі котрих Сколівським районним судом Львівської області були видані вищевказані виконавчі документи, матеріали даної справи не містять.
Встановлено й те, що боржник у зведеному виконавчому провадженні ОСОБА_1 подав приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені П.І. клопотання від 25.06.2025 року у кожному з виконавчих проваджень № 78367126, 78366677, 78366317, 78366932, 78365864, за змістом яких просив приватного виконавця на підставі пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» зупинити вчинення виконавчих дій. Своєю чергою, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І. листом від 04.07.2025 року за вих. № 19072 відмовив у задоволенні кожного з поданих боржником ОСОБА_1 клопотань про зупинення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.10.2025 року за вих. № 19/85018-25, на виконання ухвали суду від 21.10.2025 року в частині витребування доказів, суду надано витяг щодо перетинання державного кордону України громадянкою російської федерації ОСОБА_2 у період з 24.02.2022 року по 28.10.2025 року. Так у 2025 році стягувачка ОСОБА_2 30.04.2025 року в'їхала на територію України через пункт пропуску «Мамалига» за документом 763700421 і виїхала 17.06.2025 року з території України через пункт пропуску «Мамалига» за документом 763700421.
Відповідно до листа виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 03.11.2025 року за вих. № 18/12-2504/1, на виконання ухвали суду від 21.10.2025 року в частині витребування доказів, суд повідомлено, що згідно з реєстром територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 30.10.2025 року за вих. № 4601.8.1-7597/46.2-25, на виконання ухвали суду від 21.10.2025 року в частині витребування доказів, суд повідомлено, що за наявними обліковими відомостями підсистеми «Облік іноземців та біженців» ЄІАСУМП ДМС України громадянка російської федерації ОСОБА_2 отримала дозвіл на імміграцію та документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 14.02.2015 року з безстроковим терміном дії (орган видачі - 2101, ГУ ДМС в Закарпатській області). З питань обміну посвідки на постійне проживання в Україні до ЗМУ ДМС не зверталася.
Відповідно до картки фізичної особи-платника податків ДПА в Закарпатській області, ОСОБА_2 отримала 02.10.2006 року ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження на бланку серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сколе Львівської області, батько - ОСОБА_6 (національність - українець); мати - ОСОБА_7 (національність - українка).
Закон, джерела права та роз'яснення, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України, до яких, з-поміж іншого, належить право подавати заяви та клопотання, у котрих в силу ст. 182 вказаного Кодексу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Одним із процесуальних питань, які суд може вирішувати у судовому засіданні, є розгляд скарги на дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Так, в силу ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Пункт 1 ст. 6 згаданої вище Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Основними засадами судочинства є, зокрема обов'язковість судового рішення (пункт 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 ст. 55 Конституції України).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одними із засад виконавчого провадження, котрі мають бути дотримані, є верховенство права та обов'язковість виконання судового рішення (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього закону виконавчі листи, що видаються судами у визначених випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов'язки та права виконавців, зокрема виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями абзаців 1-5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи: громадяни російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах.
В силу положень ст. 2 Загальної (Усесвітньої) декларації людських прав (прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (абзац 1 ст. 24 Конституції України).
За змістом зауважень Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 28.03.2023 року за № 07/2-2023/63353, на стадії юридичної експертизи стосовно оновленої редакції пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», висловлено застереження, що одночасно в зазначеному пункті в редакції проекту передбачено, що «Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах», означене не враховує положень ст. 2 Загальної декларації прав людини, ст. 24 Конституції України щодо рівності прав людини та рівності перед законом незалежно від місця проживання, майнового стану та іншими ознаками.
Відповідно до правової позиції, сформованої 30.03.2024 року, й висвітленої в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 743/1596/15-ц, - обмеження, передбачені пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», щодо зупинення вчинення виконавчих дій та заборони заміни стягувачів у виконавчих діях поширюються на пов'язаних із державою-агресором осіб, у тому числі й на юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які не проживають на території України на законних підставах. Таке обмеження є тимчасовим, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені згаданим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 209/3085/20).
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
Судові рішення за скаргою на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, котре може постановити суд, регламентовані уст. 451 ЦПК України. Крім того, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця, усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Узагальнена оцінка суду за результатами розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця.
Суд в межах розгляду цієї скарги вважає за доцільне одразу виділити основні тези скарги заявника і боржника у зведеному виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , які полягають і ґрунтуються на недодержанні приватним виконавцем виконавчого окргу Львівської області Зореною П.І. положень абзаців 1-5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» в тій частині, що цим приватним виконавцем не зупинено вчинення виконавчих дій за його клопотаннями, не дивлячись на те, що стягувачкою у зведеному виконавчому провадженні являється громадянинка російської федерації ОСОБА_2 .
Позиція сторони заявника зводиться до того, що виключення, які містяться в абзаці 5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» щодо не застосування обмежень до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, не можуть застосовуватись до стягувачки ОСОБА_2 , оскільки: а) вона не проживає постійно на території України; б) вона не проживає на території України на законних підставах, оскільки її посвідка протермінована, й відповідно не дійсна, - відтак, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І., отримавши клопотання від боржника ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій, відповідно до положень пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», повинен був зупинити вчинення виконавчих дій до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, про що постановити відповідну постанову виконавця.
Обопільна позиція сторони стягувачки та приватного виконавця полягає в тому, що у заявах про примусове виконання зазначено, що стягувачка ОСОБА_2 являється громадянкою російської федерації, має посвідку та має зареєстроване місце проживання в Україні, про що надані відповідні докази, відтак про ці обставини були відомі приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені П.І. на момент відкриття виконавчих проваджень, а тому, отримавши клопотання від боржника ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена П.І. на базі наявних матеріалів зведеного виконавчого провадження законно не зупинив вчинення виконавчих дій у ньому, оскільки до стягувачки ОСОБА_2 не застосовується обмеження встановлені абзацами 1-4 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» в силу винятку визначеного в змісті абзацу 5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», як до громадянки російської федерації, яка проживає на території України на законних підставах.
Оцінивши доводи і аргументи учасників цього судового провадження суд підкреслює, що принцип розумності є апріорі (тобто, заздалегідь, за своєю природою) притаманним приватному праву та цивільному судочинству в Україні, він стосується оцінки поведінки учасників та тлумачення як матеріальних, так і процесуальних норм, допомагаючи забезпечити справедливе вирішення спорів, він є наскрізним і підлягає застосуванню, зокрема, при оцінці добросовісності та балансу інтересів у цивільних відносинах. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, невиправдане зволікання з виконанням судового рішення, яке набрало законної сили у встановленому порядку є неприпустимим.
Дефініцією, визначеною положенням ст. 1 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або яким продовжено строк перебування на території України в установленому порядку, або які мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток/військово-обліковий документ, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні
Відповідно до дефініції, визначеної в пункті 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Проаналізувавши категорію правової конструкції проживання на території України на законних підставах, суд зазначає, що вона насамперед, поділяється чинним законодавством на тимчасове і постійне, як перше, так і друге чітко пов'язується дефініцією, визначеною положенням ст. 1 Закону України «Про громадянство України» із наявністю, з-поміж іншого, в іноземця посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України
Водночас, положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» не містять обмежень щодо проживання особи на території України на законних підставах, а лише встановлюють обов'язкову умову щодо такого проживання громадянина російської федерації на території України, і щоб таке проживання (тимчасове та/чи постійне) було на законних підставах.
Про проживання стягувачки ОСОБА_2 на території України у визначеному чинним законодавством України понятійному апараті, як й про законність такого проживання на території України, свідчить посвідка на постійне проживання в Україні на бланку серії НОМЕР_1 від 14.02.2015 року з безстроковим терміном дії.
Все в сукупності, являється безсумнівним доказом проживання громадянки російської федерації ОСОБА_2 на території України на законних підставах, а, відтак, протиправної бездіяльності приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П.І. у зведеному виконавчому провадженні стосовно не зупинення вчинення ним виконавчих дій допущено не було, що й доведено в ході цього судового провадження.
Будь-яких доказів того, що стягувачка ОСОБА_2 відноситься до кола осіб, пов'язаних із державою-агресором, як це передбачено правовою позицією, сформованою 30.03.2024 року, й висвітленою в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 743/1596/15-ц стосовно застосування обмежень, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», щодо зупинення вчинення виконавчих дій, матеріали цієї судової справи не містять.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський Суд з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Європейський Суд з прав людини стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити особі, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення Європейського Суду з прав людиниу справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Через призму названого вище, спираючись на положення ст. 2 Загальної (Усесвітньої) декларації людських прав і статті 24 Конституції України, тлумачачи з точки зору формулювання пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», наявність дійсної посвідки на постійне проживання в Україні відповідає критерію «проживають на території України на законних підставах». Отже, обмеження/мораторій на стягнення на підставі цього пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», не повинні застосовуватися до такої особи автоматично.
Окрім всього вищенаведеного, суд зауважує, що стягувачка ОСОБА_2 являється українкою, народженою в сім'ї українців бойківщини, які були репресовані комуністичною владою, а батько засланий до Казахстану. Місцем народження стягувачки ОСОБА_2 являється м. Сколе сьогодні Стрийського району Львівської області. Після заміжжя, ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання у м. Москва, в якому й зустріла розпад СРСР. Родинно-історичний та культурний зв'язок стягувачки ОСОБА_2 з Україною, а саме з історичною областю, є очевидним і безсумнівним.
Більше того, наявність у ОСОБА_2 громадянства російської федерації не зупиняло заявника ОСОБА_1 позичати у неї гроші, що стверджується преюдицією судових рішень, на підставі яких здійснюється примусове виконання у цьому зведеному виконавчому провадженні. Питання про громадянство позичальниці різко стало актуальним з внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження», й вочевидь, з бажанням призупинення повернення боргу, яке здійснюється в примусовому порядку приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П.І..
Водночас, будь-яких доказів того, що внаслідок, на переконання боржника ОСОБА_1 , бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени П.І. порушується національний інтерес у зв'язку з військовою агресією російської федерації та конституційні права ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, в порядку принципу змагальності суду не надано та судом не здобуто, як й не надано доказів того, що стягувачка ОСОБА_2 , виїжджаючи тимчасово з території України, проживає саме на території російської федерації.
Окрім того, стягнення за зведеним виконавчим провадженням відбувається на банківський рахунок банку, зареєстрованого в Україні, та в подальшому будь-які фінансові операції на/між банківськими рахунками з іноземним елементом регулюються галузевим законодавством, зокрема, й підпадають під відповідні обмеження, встановлені регулятором Національним банком України під час уведеного воєнного стану.
Керуючись статтями 10, 13, 247, 258-261, 450-451 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , з участю стягувачки ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича, на бездіяльність приватного виконавця, - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.
Ухвала суду, в силу положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Дата складення повної ухвали: 22 грудня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН