Справа № 464/6292/25
пр.№ 2/464/2736/25
22.12.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість: за заявою-договором № 3973897-946 від 18 березня 2024 року у розмірі 42042,92 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 19913,15 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 1,41 грн; по комісії ( в т.ч. прострочені) - 22128,36 грн; за заявою-договором № 4085811-947 від 03 червня 2024 року у розмірі 108777,21 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 53450 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 6,46 грн; по комісії ( в т.ч. прострочені) - 55320,75 грн. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
У зв'язку із поданням до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивачем додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя ухвалою від 16 вересня 2025 року позовну заяву залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суддя ухвалою від 29 вересня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що просив позивач, у зв'язку із визнанням справи незначної складності малозначною.
Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.
Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.
Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.
За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру в порядку ст.187 ЦПК України.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права ураховується, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв'язку «адреса відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.
З огляду на викладене долучена до справи довідка поштового відділення (узгоджується із трекінгом поштових відправлень) з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення з підстав - «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ст.1050 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010).
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Судом з'ясовано, що 03 червня 2024 між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4085811-947, за умовами якого: тип та мета кредиту - на власні потреби; загальна сума кредиту - 53 450,00 грн (без комісії 50000 грн); строк кредиту - 24 місяці; комісія за надання кредиту - 6,9 %, що становить 3450 грн; проценти за користування кредитом - 0,01 % річних; кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Надалі 18 березня 2024 між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту № 3973897-946, за умовами якого: тип та мета кредиту - на власні потреби; загальна сума кредиту - 26725 грн (без комісії 25000 грн); строк кредиту - 24 місяці; комісія за надання кредиту - 6,9 %, що становить 1725 грн; проценти за користування кредитом - 0,01 % річних; кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регламентовано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (п.п.62, 63).
Надані позивачем виписки за рахунками позичальника - відповідача підтверджує обставини видачі кредитів та їх розміру, заборгованість по кредитах, розмір яких відображено у детальному розрахунку. Саме така правова позиці Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Отримавши кредитні кошти, відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами належним чином не виконував, у зв'язку із чим відповідно до розрахунків позивача утворилася наступна заборгованість:
за заявою-договором № 3973897-946 від 18 березня 2024 року у розмірі 42042,92 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 19913,15 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 1,41 грн; по комісії (в т.ч. прострочені) - 22128,36 грн;
за заявою-договором № 4085811-947 від 03 червня 2024 року у розмірі 108777,21 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 53450 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 6,46 грн; по комісії (в т.ч. прострочені) - 55320,75 грн.
У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачем наведені розрахунки не заперечено та не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).
З урахуванням узятих на себе відповідачем зобов'язань за договорами, які ним не виконувалися належним чином, обов'язковості договору для сторін, відсутності доказів повернення кредиту, доводи позивача щодо стягнення заявленої суми боргу з відповідача з наданням переконливих письмових доказів, достовірність яких не оспорюється, є підставними та позов підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б доводили протилежне та беззастережно спростовували зазначений висновок суду
Відповідач не висловив свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Розподіляючи судові витрати, у порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору. Докази наявності у відповідачів пільг зі сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість:
за заявою-договором № 3973897-946 від 18 березня 2024 року у розмірі 42042,92 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 19913,15 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 1,41 грн; по комісії ( в т.ч. прострочені) - 22128,36 грн;
за заявою-договором № 4085811-947 від 03 червня 2024 року у розмірі 108777,21 грн, з яких: по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 53450 грн; по процентах (в т.ч. прострочені) - 6,46 грн; по комісії ( в т.ч. прострочені) - 55320,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 2422,40 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач Акціонерне товариств «ТАСКОМБАНК», код за ЄДРПОУ 09806443, м.Київ, вул.С.Петлюри, 30;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО