ЄУН: 336/11565/25
Провадження №: 1-кп/336/1702/2025
Іменем України
22 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , особи, щодо якої заявлено клопотання, ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді поміщення до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги, яке обґрунтоване тим, що особа страждає на певні захворювання.
Захисник та особа, щодо якої заявлено клопотання.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Статтею 508 КПК України визначено, що до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:
1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;
2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, не надав доказів існування стійких соціальних зв'язків, постійного місця проживання, що у сукупності підвищує ризик ухилення від правосуддя.
При цьому доказів того, що за час перебування у медичному закладі стан здоров'я ОСОБА_4 змінився тією мірою, щоб вважати безпечним відсутність певної ізоляції та лікування, суду надано не було.
Підсумовуючи вищевказане, враховуючи воєнний стан, який значною мірою обмежує можливість належного контролювання поведінки особи, суд виходить з того, що безумовно наявний ризик переховування від суду, впливу на свідків.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування запобіжного заходу, про який просив прокурор.
Оскільки до суду не звертались опікуни, близькі родичі чи члені сім'ї ОСОБА_4 щодо передання його на піклування з обов'язковим лікарським наглядом, тож суд не може застосувати такий запобіжний захід.
Керуючись ст. 331, 508 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у скоєнні діяння, передбаченого ст. 408 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги - Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до 21 лютого 2026 року включно.
Ухвала суду діє до 21 лютого 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1