Справа №336/3953/25
Пр. 2/336/2549/2025
19.12.25
19 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №336/3953/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи), -
Представник позивача за довіреністю Романенко М.Е. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» 30.04.2025 звернувся до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №10002064071 від 26.06.2020 у сумі 46 554,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.06.2020 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитуванн https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту. Дана заява №10002064071 від 26.06.2020 знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб - сайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС». Електронний підпис накладено відповідачем одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит. Зазначене прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору - електронним підписом. Відповідно, між вказаними сторонами укладений Договір про надання споживчого кредиту № 10002064071 від 26.06.2020.
26.06.2020 відповідачу перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5 800,00 гривень. Кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується кредитодавцем протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення відповідних Спеціальних умов. Термін платежу зазначається у Спеціальних умовах, а також розміщується кредитодавцем в Особистому кабінеті.
Позивач наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
Представник позивача зазначає, що нарахування процентів за цим Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування Кредитом (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт». Кредит вважається погашеним в день отримання кредитодавцем коштів в погашення усієї заборгованості за Кредитом. Мета отримання Кредиту: споживчі цілі (для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника).
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання відповідно до тверджень сторони позивача, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, а саме ст.526-537 ЦК України.
Тому 10.05.2024 згідно з умовами Договору факторингу №10052024/1, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 40284315) відступлено право вимоги за кредитним Договором № 10002064071 від 26.06.2020 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яким набуто права вимоги до відповідача. При цьому, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС». Згідно з Договором факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 46 554,00 гривень, складається з такого: заборгованість за тілом кредиту - 5 800,00 гривень; за відсотками - 40 754,00 гривень; при цьому, у позовній заяві наголошено на праві позивача продовжувати нарахування відсотків в межах строку дії кредитного договору.
Оскільки відповідач не здійснив всіх необхідних жодних дій, спрямованих на своєчасне та повне погашення заборгованості, враховуючи неможливість позасудового врегулювання спору, за вичерпанням відповідних можливостей, представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позов у вказаній сумі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Приходько В.А. від 01.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без їх виклику, визначено дату судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.08.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Приходько В.А. та матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025.
Ухвалою судді Вайнраух Л.А. від 22.09.2025 постановлено прийняти позовну заяву до свого провадження, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомленням (виклику) сторін.
Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду, враховуючи наявний у матеріалах справи відзив на позовну заяву, суддя вважає за доцільне не визначати строк для подання заяв по суті справи.
Так, 11.06.2025 адвокатом Щербиною К.В. в інтересах відповідача скеровано відзив на позовну заяву, при цьому, 27.05.2025 сторона позивача ознайомлена зі справою, що підтверджено дослідженими судом матеріалами.
За змістом відзиву сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову, адже позовні вимоги не є обгрунтованими з урахуванням того, що договір факторингу від 10.05.2024 є наналежним та недопустим доказом, відповідно, факт відступлення прав вимоги первісним кредитором не є підтвердженим. Окремо у відзиві наголошено на невідповідності наявного розрахунку умовам кредитного договору. При цьому, наведене представником відповідача посилання на приписи ст.256 ЦК України по тексту відзиву не свідчить про подання заяви про застосування строку позовної давності, адже не містить жодного обгрунтування та конкретиазації, прохальної частини.
16.06.2025 до справи подано відповідь на відзив за підписом представника позивача Сіміча М.О., за змістом якої сторона позивача зауважує, що позивачем до позовної заяви додано докази, якими доведено відступлення згідно умов Договору факторингу № 10052024/1 ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» право вимоги за Кредитним договором № 10002064071 від 26.06.2020 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Враховуючи, що Додаток до Договору факторингу (Реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем долучено саме витяг з Додатку до Договору факторингу (Реєстр прав вимоги), який підписаний Сторонами, з однієї Сторони - Директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а з іншої - уповноваженим представником ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України. В даному випадку презумпція правомірності правочину, передбачена ст.204 ЦК України, не спростована. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Разом з тим, представник наголошує, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України. На підставі наведеного сторона позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що 26.06.2020 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено договір №10002064071 про надання фінансового кредиту на таких умовах:
Згідно з п.1.1.-1.2 за цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти (кредит) на суму 5800 грн. 00 коп. (далі - сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах встановлених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту Позичальником.
При цьому, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується Наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024.
Відповідно до п.1.3. нарахування процентної ставки за користування кредиту залежить від фактичного виконання Позичальником умов цього Договору, яка становить:
1.3.1. Знижена процентна ставка в розмірі 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 365%) застосовується на період строку надання кредиту (починаючи с першого дня перерахування суми кредиту та до закінчення строку кредиту), визначеного у п.1.2. цього Договору, якщо в цей строк Позичальник здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку;
1.3.2. Стандартна процентна ставка в розмірі 2% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 730 %) застосовується у межах строк надання кредиту, зазначеного в п.1.2. цього Договору, якщо Позичальник не виконав умови зазначені в п.1.3.1. цього Договору для застосування зниженої процентної ставки.
Крім того, відповідно до п.1.4. Розмір процентних ставок, визначених п.1.3. цього Договору, є фіксованим та може бути змінено Товариством в односторонньому порядку лише за умови попереднього письмового повідомлення Позичальника.
Суд наголошує, що сторонами чітко узгоджено у п.1.5, що за цим Договором не передбачається укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а також кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Так, відповідно до п.1.6.-1.7 Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п.1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п.1.2. цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту за зниженою процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору, Додаток №1 до цього Договору.
У розділі 2 врегульовано, що Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на платіжну/банківську картку, реквізити якої надані Позичальником Товариству з метою отримання кредиту протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.3.1-3.3 договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана у Графіку розрахунків, крім випадку якщо, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.2. цього Договору, відбулася пролонгація строку кредиту, відповідно до умов цього Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку розрахунків. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюються за один день. Розмір процентної ставки, встановлений п.1.3. цього Договору залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.
Позичальник має право продовжити строк користування кредитом, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про продовження (пролонгацію). Для продовження строку користування кредитом, Позичальник сплачує Товариству меншу суму із наступних: або нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк, або повну заборгованість по процентах на момент оформлення пролонгації (п.4.1. договору).
При цьому, факт оплати Позичальником нарахованих процентів є підставою для оформлення відповідної додаткової угоди до цього Договору (п.4.2). При кожному продовженні строку користування кредитом, між Позичальником та Товариством укладаються відповідні додаткові угоди, які є невід'ємними частинами цього Договору (п.4.3).
Право на укладення договору відступлення права вимоги за Договором або договором факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Позичальника, з урахуванням вимог законодавства України є правом кредитодавця згідно з п.5.1.6.договору.
Крім того, відповідно до п.5.4.1. договору позичальник зобов?язаний у встановлений строк своєчасно повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, в порядку, визначеному цим Договором. Згідно з п.6.2 договору повернення заборгованості Позичальником, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в цьому Договорі та/або на веб-сайті банківські рахунки Товариства в національній грошовій одиниці України - гривні.
За змістом п.9.1.-9.3 договору невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені Товариством (надалі - Правила). Уклавши цей Договір. Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на веб-сайті Товариства https://cashberry.com.ua. Укладення цього Договору здійснюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через веб-сайт https://cashberry.com.ua. Електронна ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Цей Договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) Товариством та її прийняття (акцепту) Позичальником. У разі погодження Позичальником з умовами запропонованої Товариством оферти, Позичальник має заповнити в особистому кабінеті заяву про прийняття оферти (здійснити акцепт Оферти). Заява про акцепт оферти підписується Заявником в ІТС Товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.9.4.-9.5 договору цей Договір є укладеним з моменту одержання Товариством, яке направило пропозицію укласти такий Договір, відповіді про прийняття (акцепт) Позичальником цієї пропозиції (оферти) в порядку, визначеному ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Цей Договір набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на рахунок банківської/платіжної карти, вказаної Позичальником для укладення цього Договору.
Судом також встановлено, що долучені до позовної заяви додаткові угоди до договору №10002064071 від 26.06.2020, не містять ані фізичних, ані електронних підписів сторін правочину, наприклад, у спосіб зазначення про підписання одноразовим ідентифікатором тощо, відповідно, не є достовірними доказами на користь продовження строків дії договору, інших умов, викладених в них. Зокрема, з приводу продовження строку дії договору вказано у додатковій угоді від 31.07.2020.
Крім того, згідно з п.1.2 зміни в договір набувають чинності в момент зарахування зазначеної суми в повному обсязі на банківський рахунок кредитора. Заслуговує на увагу й вищезазначене положення договору від 26.06.2020, згідно з яким факт оплати Позичальником нарахованих процентів є підставою для оформлення відповідної додаткової угоди до цього Договору (п.4.2). Відповідні докази матеріали справи не містять.
Аналіз доповнених угод (а також угод про продовження спеціальних умов), долучених стороною позивача, з урахуванням висновків суду, не дозволяють встановити зміну договірних умов сторонами правочину.
Стороною позивача долучено до позовної заяви інформаційну довідку за вих.№ 373/03 від 25.03.2025 ТОВ «Платежі Онлайн» про проведення транзакції, разом з цим, платіжні реквізити, вказані у довідці, без П.І.Б. отримувача) номер картки НОМЕР_2 ).
Заява позичальника №10002064071 від 26.06.2020, досліджена судом, не містить підпису.
Разом з цим, згідно з офертою за підписом одноразовим ідентифікатором відповідача, ОСОБА_1 просить видати кредит у сумі 5 800,00 гривень строком на 30 днів.
Суд наголошує, що факт отримання кредитних коштів з боку сторони відповідача не спростований, відповідних доводів за змістом відзиву не викладено, а доказів не подано.
У оферті докладно викладено технологію (порядок) укладення електронного договору, при цьому, одноразовий ідентифікатор надсилється позичальнику засобами зв'язку, зазначеними під час реєстрації.
Згідно з заявою (розділ ІІ оферти), ОСОБА_1 акцептує оферту ТОВ «ФК «Інвест Фінанс». У розділі ІІ також нявне підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, згідно з яким договір доступний в особистому кабінеті, крім того, на виконання кредитного договору №10002064071 від 26.06.2020 кошти в сумі 5 800,00 гривень в рахунок кредиту будуть зараховані на банківську картку ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком, засвідчена копія якого досліджена судом, що здійснений первісним кредитором з 26.06.2020 по 10.04.2024, ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 46 554,00 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту, з урахуванням сплачених сум, - у сумі 5 800,00 гривень, по відсоткам у сумі 40 754,00 гривень. Позичальником неодноразово здійснювалось часткове погашення наявної заборгованості, як встановлено відповідно до даних розрахунка.
Крім того, в межах строку дії договору, визначеного сторонами у п.1.2, станом на 25.07.2020 заборгованість за тілом кредиту доорівнює 5 800,00 гривень, за відсотками - 1 682,00 гривень. Стороною відповідача дані складові заборгованості в належний спосіб не спростовані.
Також судом встановлено, що 10.05.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Компані Інвест Фінанс» укладено договір факторингу №10052024/1, відповідно до якого, з урахуванням змісту розділу 2 (предмета договору), розділу 4 (порядок відступлення права вимоги), розділу 8 (терміну дії), позивач набув право Нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Згідно з витягом з реєстру боржників у ньому зазначені дані про відповідача та складові заборгованості відповідно до умов договору від 10.05.2024 у загальній сумі 46 554,00 гривень.
Витяг засвідчений підписами представників кредиторів та печатками вказаних юридичних осіб., проте не відповідає за формою і змістом додатку 1, що доданий до договору факторингу.
З даного приводу суд погоджується із доводами сторони відповідача.
Разом з цим, з урахуванням п. 4.1 договору сторона відповідача звернула увагу на тому, що стороною позивача не надано доказів оплати в рахунок передання права вимоги. Так, моментом переходу права вимоги до боржників згідно з вказаним положенням договору є момент підписання відповдного реєстру прав вимоги у формі, наведеної у додатку №1, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору.
Платіжні документи (платіжна інструкція №8414 від 05.06.2024, №8459 від 10.06.2024) долучені до позовної заяви та досліджені судом. Суд зауважує, що відповідно до доповідної консультанта ОСОБА_2 від 19.12.2025 під час рєстрації обліково-статистичної картки справи з технічних причин не було роздруковано всі додатки до позовної заяви. Зазначена обставина встановлена судом під час дослідження письмових доказів, які були роздруковані з системи «Електронний суд».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло. Штрафи та комісії до стягнення не заявлені.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа № 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Таким чином, враховуючи строк дії договору (п.1.2), за відсутності належного підтвердження укладення додаткових угод, зміни строку кредитування, як це встановлено судом, первісний кредитор мав право на повернення від позичальника заборгованості за кредитним договором №10002064071 від 26.06.2020 у сумі за тілом кредиту - у сумі 5 800,00 гривень, за відсотками - 1 682,00 гривень.
Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд виходить з таких нормативних положень.
Відповідно до ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ст. 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
Враховуючи висновки суду щодо витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10052024/1 від 10.05.2024, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Компані Інвест Фінанс», який не відповідає за формою і змістом додатку 1, що міститься в додатках до договору, судом не визнається доведеною передання до ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги первісноо кредитора до відповідача ОСОБА_1 . Зазначене зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З урахуванням наведеного, враховуючи необгрунтованість заявлених позовних вимог, недотримання стороною позивача свого процесуального обов?язку з надання достатніх, належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності та взаємозв?язку свідчили б про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень, крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги адвокатом Білецьким Б.М. №42649746 від 01.01.2025, із додатковою угодою від 02.04.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, досліджені під час судового розгляду. Разом з цим, згідно з детальним описом робіт від 02.04.2025, за правовий аналіз обставин спірних правовідносин, надання правових рекомендацій (2,5 години) вартість послуг адвоката становить 3 750,00 гривень, складання позовної заяви (2,5 години) - 3 750,00 гривень, формування додатків до позовної заяви (1 година) - 750,00 гривень, консультації щодо документів та доказів - 750,00 гривень (1 годиа), тобто, всього - 9 000 гривень. Судом також досліджено акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025, засвідчений підписами сторін правочину.
З огляду на висновки суду щодо відмови у задоволенні позову, суд вважає за необхідне залишити судові витрати ТОВ «Діджи Фінанс» зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу за позивачем.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати ТОВ «Діджи Фінанс» зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 гривень, - залишити за позивачем.
Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 19.12.2025.
Суддя: Л.А. Вайнраух