Справа №333/5905/25
Провадження №1-кп/333/787/25
19 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12025082210000353 від 22.05.2025 р. відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , 2022 року народження, який проходить військову службу на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України,-
ОСОБА_4 21 травня 2025 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, маючи умисел направлений на незаконне позбавлення волі, поєднане із заподіянням фізичних страждань потерпілій особі, прибув до житлового будинку АДРЕСА_2 , за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Далі, з метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 зателефонував потерпілій та запропонував їй проїхатися разом з ним на його автомобілі марки «ВАЗ 21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що ОСОБА_6 погодилася, спустилася до ОСОБА_4 , та сіла до його автомобіля, не підозрюючи, що пасажирські двері даного транспортного засобу несправні, і не відчиняються з середини. Після чого, ОСОБА_6 розуміючи, що у неї немає можливості самостійно покинути автомобіль та вільно вийти з нього, висловила неодноразову вимогу до ОСОБА_4 зупинитися та випустити її з автомобіля, однак ОСОБА_4 продовжував рух транспортного засобу у невідомому для потерпілої напрямку, а саме до околиці села Запорізьке, Михайлівської територіальної громади, Запорізького району Запорізької області.
Прибувши до вищевказаного місця, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, зачинивши за собою двері, тим самим продовжував незаконно утримувати потерпілу в салоні вищевказаного автомобіля, далі дістав з багажного відділення буксирувальний трос, підійшов до місця, де сиділа ОСОБА_6 , відчинив з зовнішньої сторони двері автомобіля, зав'язав ноги потерпілої, зафіксував її до задньої частини автомобіля, тим самим продовжував реалізацію злочинного умислу.
Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на незаконне позбавлення волі, поєднане із заподіянням фізичних страждань потерпілій особі, ОСОБА_4 застосував до ОСОБА_6 фізичне насилля, а саме сівши за кермо автомобіля ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , почав здійснювати рух та волочити ОСОБА_6 , за вказаним автомобілем по землі, в наслідок чого потерпілій було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних саден та синців тулубу та кінцівок (більш зліва) та множинних плям тулубу, що є наслідками загоєння та відповідно до висновку судового експерта відноситься до легких тілесних ушкоджень, тобто, ОСОБА_4 завдав фізичних страждань, тим самим принижуючи її честь та гідність.
ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч.2 ст. 146 КК України, пояснив, що потерпіла ОСОБА_6 є матір'ю його неповнолітньої дитини, у зв'язку з неприязними стосунками, які виникли між ними, він вирішив налякати її, тому прибув до неї додому, запросив в свій автомобіль та вивіз в лісосмугу біля села Запорізьке, Михайлівської територіальної громади. Там зав'язав ноги потерпілої, зафіксував до задньої частини автомобіля, здійснив рух та волочив ОСОБА_6 по землі. У вчиненому розкаюється, просив не позбавляти його волі, оскільки бажає продовжити військову службу.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій зазначила, що не має претензій матеріального, морального характеру до обвинуваченого, спросила суворо його не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченим ст.146 ч.2 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, суд вважає їх доведеними та визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини провадження, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються. Судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії за ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілому.
При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, за місцем служби характеризується позитивно, за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався, є діючим військовослужбовцем, приймав участь у захисті Батьківщини, отримав бойове травмування.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає, щире каяття.
Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, водночас з урахуванням встановлених обставин, які позитивного характеризують ОСОБА_4 , думки потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, суд вважає, що останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства.
Підстав обрати запобіжний захід ОСОБА_4 у суду не має.
Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.
Під час досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню слідчим суддею Вільнянського районного суду Запорізької області 23.05.2025 року по справі №314/2349/25 були накладені арешти на автомобіль ВАЗ 21093 днз НОМЕР_2 в кузові червоного кольору та мобільний телефон «Nokia» в корпусі білого кольору вилучені 22.05.2025 у ОСОБА_4 . Автомобіль ВАЗ 21093 днз НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_7 , тому керуючись ст.100, ст. 174 КПК України арешт підлягає скасуванню, а автомобіль - поверненню. Також слід скасувати арешт з мобільного телефону та повернути його власнику.
Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирати.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області 23.05.2025 року по справі №314/2349/25 арешт на автомобіль ВАЗ 21093 днз НОМЕР_2 в кузові червоного кольору, вилучений 22.05.2025 у ОСОБА_4 та повернути останньому.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області 23.05.2025 року по справі №314/2349/25 арешт на мобільний телефон «Nokia» в корпусі білого кольору, вилучений 22.05.2025 у ОСОБА_4 , який зберігається у відділі поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за квитанцією №48 - повернути ОСОБА_4 .
Речові докази:
-Буксирувальний трос жовто-синього кольору, фрагменти тканини сірого кольору, зберігається у відділі поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за квитанцією №48 - знищити;
-Штани джинсові, футболка, які упаковані до паперових конвертів та зберігаються у відділі поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за квитанцією №48 - повернути потерпілій ОСОБА_8 .
Направити вирок, який набрав законної сили, відповідно до Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуваннямкомандиру військової частини НОМЕР_1 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не були подані. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1