Справа № 308/3485/25
2/308/1142/25
22 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., з участю:
секретаря судових засідань Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, до
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500839266 у розмірі 323 592,17 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2022 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500839266. Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався у поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав у повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого, загальна сума заборгованості станом на день звернення з позовом до суду складає 323 592,17 гривень.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, однак, відповідач дану вимогу залишив без реагування, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 323 592,17 грн у судовому порядку.
15 квітня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відсутні первинні документи укладення кредитного договору та видачі кредиту. Заява-анкета не є належним доказом. Виникнення договірних правовідносин позивач ніяким документом не мотивує, відсотки нараховані невірно. Вказує, що існують встановлені Законом обмеження щодо вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково, у зв'язку з чим вважає, що таке право кредитодавця не підлягає до захисту в судовому порядку до закінчення воєнного стану, Окрім цього, стверджує, що на вказані правовідносини не поширюються положення ст. 634 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що на вказані правовідносини не поширюються положення ст. 207 ЦК України
21 квітня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що 08.09.2020 між АТ «Альфа Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту № 500839266, згідно з умовами умовами якої АТ «Альфа Банк» надало відповідачу кредит у сумі 222 750,81 грн на строк 84 місяці зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 23 % річних. Даний договір було укладено шляхом підписання відповідачем заяви - анкети, паспорта споживчого кредиту, оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500839266, акцепту (пропозиції) на укладання угоди про надання кредиту № 500839266, що підтверджується його особистими підписами у відповідних графах договору. Оферта містить наступні умови кредитування: тип кредиту - «кредит готівкою»; сума кредиту - 222 750,81 грн; строк кредитування - 84 міс.; процентна ставка - 23,00 % річних; тип процентної ставки - фіксована; дата повернення кредиту - 09.09.2027 тощо. Крім того, сторони своїми підписами узгодили у письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують укладення договору не відповідають дійсності. Банк належним чином виконав свій обов'язок, надавши відповідачу кредит згідно з умовами договору в сумі 222750,81 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 982077 від 09.09.2020 та виписками по рахункам. Таким чином, твердження Відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують видачу кредиту не відповідають дійсності. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Слід відмітити, що частково зобов'язання взяті на себе відповідач виконував, здійснював погашення за кредитним договором, що підтверджується виписками по рахункам, а інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості, вказані документи додані до позовної заяви. Подані разом з позовною заявою докази укладення кредитного договору, видачі кредиту, часткового погашення заборгованості за кредитним договором оформлені належним чином. Вказує, що при нарахуванні заборгованості АТ «Сенс Банк» враховані платежі Відповідача з часткового погашення кредиту. Наведені позивачем розрахунки ОСОБА_1 не спростовано, власних розрахунків не проведено, доказів їх неправильності не надано.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, водночас подав до суду заяву, в якій просить суд при розгляді справи врахувати всі його заперечення, які викладені у відзиві.
Справа розглянута за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.09.2022 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зокрема, ОСОБА_1 була підписана оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500839266, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір
Відповідно до підписаної відповідачем оферти, ОСОБА_1 запропонував банку укласти з ним Угоду про надання споживчого кредиту, на умовах: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 222750,81 грн, процентна ставка - 23 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 84 місяці, дата повернення кредиту - 09.09.2027.
Підписанням оферти ОСОБА_1 засвідчив отримання всієї інформації про умови кредитування.
Як вбачається із наданих позивачем документів, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, реальну процентну ставку з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток № 1 до укладеної між сторонами угоди про надання кредиту № 500839266 від 08.09.2020.
У свою чергу банк прийняв пропозицію на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500839266 від 08.09.2020 на визначених офертою умовах. Згідно з інформацією, викладеної в акцепті, угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання кредиту відповідно до умов угоди та договору.
Як встановлено з меморіального ордеру № 982077 від 09.09.2020 та виписок по особових рахунках з 09.09.2020 по 09.10.2024, ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 222750,81 грн, призначення платежу: Надання кредиту за кредитним договором № 500839266 вiд 08.09.2020.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, станом на 09.10.2024 загальна заборгованість за кредитним договором 500839266 від 08.09.2020, з врахуванням часткового погашення заборгованості, становить 323 592,17 грн, зокрема саме: 200 630,34 грн - заборгованість за кредитом, 122 961,83 грн - заборгованість за відсотками.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 на адресу позичальника було направлено досудову вимогу про усунення порушень, однак, відповідач дану вимогу залишив без реагування,
12.08.2022 найменування АТ «Альфа - Банк» змінено на АТ «Сенс Банк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру банків та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, слід констатувати, що між сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами кредитного договору 500839266 від 08.09.2020, позивач здійснив перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів, а отже, укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Позичальник - відповідач по справі своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відомостей про те, що підписаний власноручно відповідачем договір у встановленому законом порядку ним оспорено чи визнано недійсним, судом не встановлено.
Слід зауважити, що за час користування особовим рахунком відповідач періодично здійснював погашення кредитного ліміту, що відображено у виписці по особовому рахунку.
Суд звертає увагу на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Щодо твердження відповідача про відсутність первинних документів, слід вказати на таке.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21), виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до пунктів 57 - 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки з регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо неналежності доказів, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
На обґрунтування заявлених вимог позивач надав меморіальний ордер № 982077 від 09.09.2020 та виписки по особовому рахунку з 09.09.2020 по 09.10.2024, згідно з якими ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 222 750,81 грн, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 500839266 вiд 08.09.2020.
Отже, факт отримання позичальником грошових коштів та момент їх отримання належним чином підтверджено, у зв'язку з чим заперечення сторони відповідача щодо отримання кредиту суд до уваги не бере.
Окрім цього, із наданих АТ «Сенс банк» розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку вбачається, що відповідач здійснив на користь кредитодавця часткову оплату за кредитним договором, що додатково підтверджує факт укладення відповідачем кредитного договору, позаяк відповідач певний час виконував його умови.
У ході розгляду справи судом установлено факт прострочення виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо здійснення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати процентів, що кореспондує праву банку як кредитодавцю вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати нарахованих процентів.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 625 ЦК України).
Щодо покликань відповідача на п. 6 та п. 6-1 «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про споживче кредитування», слід вказати на таке.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його пунктом 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення споживчого кредиту.
Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені), не заявив, а тому питання стягнення неустойки (штрафу, пені) не є предметом даного спору, а звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов'язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено.
Всі інші доводи та заперечення відповідача розглянуті та відхилені, як такі, які не спростовують висновків суду. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.
За таких обставин, на підставі досліджених та оцінених належним чином доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґгрунованість заявлених позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 3883,10 гривень.
Щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 26 066,70 грн суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець); довіреність № 023779/25 від 03.02.2025, якою АТ «СЕНС БАНК» (довіритель) уповноважує адвоката Лойфера А.Е. (адвокат) представляти інтереси довірителя; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000963.
Відповідно до договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладеного між АТ «СЕНС БАНК» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець), виконавець зобов'язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Розділом 3 договору визначено винагороду виконавця (гонорар) та порядок розрахунків. Так, передбачено, що гонорар за підготовку і подання позовної заяви до суду становить 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. З метою розрахунку винагороди сторони визначили порядок обміну документами: щомісячно замовник передає виконавцю звіти про результати погашеної заборгованості боржників, на підставі яких виконавець надає замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких замовником виплачується винагорода виконавцю.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у стягненні з нього на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, а у разі стягнення, зменшити розмір їх відшкодування до рівня не більше 500 гривень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг та їх необхідність, зокрема подання відповіді на відзив, складність справи, яка визнана судом малозначною та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, що на переконання суду є суттєвим, позаяк, вимагає значно меншого рівня підготовки адвоката до її розгляду, ціну позову та значення справи, на підставі чого дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, і саме такий розмір, на думку суду, є співмірним із складністю та значенням справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, що повністю відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" суму заборгованості за кредитним договором № 500839266 від 08 вересня 2020 року в розмірі 323 592,17 грн (триста двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн 17 копійок), з яких: заборгованості по тілу кредиту - 200 630,34 грн та заборгованість по відсоткам - 122 961,83 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства " СЕНС БАНК" 3883,10 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят три 10 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства " СЕНС БАНК" 8000,00 грн (вісім тисяч грн 00 коп.) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева