Справа № 243/9162/25
Провадження № 2/243/2114/2025
12 грудня 2025 м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
за участю
секретаря судового засідання Яковенко Ю.Р.,
представника позивача Овчаренка О.О.,
представників відповідачів Сущенка В.А.,
Довбиш В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Овчаренко Олег Олексійович, до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури
У жовтні 2025 до суду надійшла вказана позовна заява, на обґрунтування якої представник позивача зазначив, що 20.08.2019 ОСОБА_2 слідчим Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області, за узгодженням з прокурором Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. 29.08.2019 обвинувальний акт відносно неї було направлено до суду. Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2020 ОСОБА_1 було визнано невинуватою та виправдано у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчинені кримінального правопорушення. Слов'янською місцевою прокуратурою Донецької області було направлено апеляційну скаргу на вирок суду. Тривалий час вона змушена була відвідувати засідання Донецького апеляційного суду в місті Бахмут, на що витрачала нерви, час, а також значні кошти на дорогу та послуги захисника. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 07.08.2025 вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2020 у справі № 243/10269/19 було залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.
Вказує, що з серпня 2019 по серпень 2025 включно, впродовж 72 місяців, ОСОБА_1 безпідставно перебувала під слідством та судом. У зв'язку з невизнанням своєї винуватості слідчим та прокурором здійснювався неї психологічний тиск. Її намагались змусити зізнатися у вчинені злочину, направляли різні запити за місцем її навчання та проживання, в яких повідомляли про її причетність до вчинення корупційного злочину. Внаслідок таких дій вона стала відчувати проблеми зі станом здоров'я: розлади морального стану, порушення сну, відчуття постійного неспокою.
Зазначає, що під час незаконного перебування позивача під слідством та судом, їй було завдано значних моральних страждань. Дії органів досудового розслідування та прокуратури призвели до погіршення та позбавлення реалізації її можливостей, звичок та бажань, припинення стосунків з оточуючими людьми, необхідністю зміни місця мешкання, та інших негативних наслідків морального характеру. Вказані події також негативно вплинули на перебіг її вагітності, яка перепала на період розгляду справи в суді, вона повинна була повинна була постійно звертатися за допомогою до лікарів. Після того, як її звинуватили у вчиненні злочину з нею перестали спілкуватися більшість знайомих та друзів. Після народження дитини ОСОБА_1 була змушена продовжувати постійно відвідувати судові засідання замість того, щоб приділяти більше уваги дитині та чоловіку, більше 50 разів з'являтись за викликом слідчого та прокурора, брати участь в численних судових засіданнях в Слов'янському міськрайонному суді та в судах апеляційної інстанції.
В 2025 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати 8000 грн. Виходячи з положень норм Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та перебування позивача під слідством та судом 72 місяці, ОСОБА_1 оцінює заподіяну шкоду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць в загальному розмірі 600000 грн.
Крім цього, позивачем витрачені кошти на оплату послуг на юридичну (правничу) допомогу адвоката під час досудового розслідування та в судах першої та апеляційної, в загальній сумі 44 000 грн.
Просить стягнути вказані суми на користь позивача з Державного Бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
До судового засідання позивач не з'явилась, відомостей про причини неявки суду не повідомила.
В судовому засіданні представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача Донецької обласної прокуратури в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позов.
У відзиві зазначено, що на теперішній час триває підготовка касаційної скарги щодо оскарження вироку та ухвали суду щодо ОСОБА_1 . Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 20.08.2019 до 07.08.2025 (5 років 11 місяців 19 днів, тобто 71,63 місяці), тобто у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 573 040 грн (71,63 місяці * 8 000 грн). Також вказав, що у разі перегляду вироку суду та ухвали апеляційного суду Верховним Судом може бути прийнято рішення, яке протилежне від ухваленого на теперішній час. Зазначене може призвести до ситуації, коли на користь особи будуть стягнуті певні кошти, а потім підстави для їх виплати відпадуть у зв'язку з скасуванням Верховним Судом відповідних рішень. Просив зупинити провадження у справі до закінчення касаційного перегляду кримінального провадження.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позов.
Як вбачається з відзиву - будь-які заходи забезпечення кримінального провадження відносно позивача не застосовувалися, органом досудового розслідування не здійснювалось повідомлення за місцем її мешкання про оголошення їй підозри та направлення відносно неї справи до суду. Крім того, органом досудового розслідування не розголошувалися персональні дані ОСОБА_1 . Крім того, Донецькою обласною прокуратурою готується касаційна скарга на вирок суду та ухвалу апеляційного суду. Виправдувальний вирок відносно позивача хоч і набрав законної сили, однак це рішення не є остаточним, у зв'язку із його можливим касаційним переглядом. Тому просить зупинити провадження у справі.
Представник відповідача Державної казначейської служби України до судового засідання не з'явився, надав відзив на позов, в якому вказав, що казначейство не є розпорядником коштів державного бюджету, визначених бюджетною програмою на виконання судових рішень, які знаходяться на єдиному казначейському рахунку. Вимоги позивача в частині відшкодування шкоди звернуті до держави Україна. Казначейство, як юридична особа, утворене та уповноважене на виконання функцій держави (зокрема і в частині виконання судових рішень про відшкодування коштів з держави за рахунок коштів Державного Бюджету) не може бути відповідачем по справі.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів з державного органу, юридичної особи, який за позовом жодного відношення до суті спору не має. Таким чином позов пред'явлено до неналежного відповідача. Належним відповідачем у справі є Держава Україна за представництвом Міністерства юстиції України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.08.2019 відносно ОСОБА_3 був складений обвинувальний акт про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 369 КК України, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050510001785 від 23.08.2018.
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2020, справа № 243/10269/19, ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та виправдано за недоведеністю її винуватості у вчиненні нею кримінального правопорушення, питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат, пов'язаних із наданням ОСОБА_4 правничої допомоги у кримінальному провадженні, не вирішено.
12.01.2021 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 № 12.01.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , матір'ю якого зазначена ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.07.2021.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025 вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2020 відносно ОСОБА_4 залишено без змін.
21.08.2018 між ОСОБА_7 та адвокатом Овчаренко О.О. було укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг.
Як вбачається з аналізу змісту актів про надання юридичних (адвокатських) послуг від 21.08.2019, 28.08.2019, 29.08.2019, 20.07.2020, 29.12.2021, 05.09.2024, 09.08.2025 ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 21.08.2018 сплатила адвокату Овчаренко О.О. 32 000 грн, про що свідчать відповіді відмітки у тексті вказаних актів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94 ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадовихосіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).
Положеннями статті 3 Закону № 266/94 передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода (п.5).
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (п.6 ст.4 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019 р. по справі № 405/7623/16-ц, від 08.11.2018 р. По справі № 296/2443/16-ц.
Судом встановлено, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої вона набула на підставі виправдувального вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецькох області 22.06.2020 року, який залишений без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.08.2025.
ОСОБА_7 незаконно перебувала під слідством 72 місяці.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000,00 грн.
Таким чином, розмір відшкодування позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 576000 грн. (72 місяці х 8000 = 576000).
Як вказує Європейський суд з прав людини, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Тому, питання про розмір моральної шкоди суд вирішує з врахуванням загальних обставин справи, і зокрема, з врахуванням таких аспектів як серйозність порушення, особисті обставини позивача та загальний контекст.
Так, у контексті серйозності порушення позивач обвинувачувалася у вчиненні нетяжкого злочину, за яке могло бути призначено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Щодо особистих обставин позивача, то в позові зазначено, що вона була позбавлена реалізації своїх можливостей, звичок та бажань, погіршились її нормальні життєві зв'язки, негативні емоції, було необхідно змінювати місце мешкання, переживання вплинули на спокій і стан здоров'я.
І хоча доказів завданої моральної шкоди представником позивача до суду не надано, є очевидним, що загроза бути підданим такому покаранню не могла не створювати у позивачці негативних емоцій, і страх перед таким покаранням лише посилював ступінь душевних страждань.
При цьому, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі 600 000 грн.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Однак, представник позивача не надав суду доказів на підтвердження завданої ОСОБА_7 моральної шкоди у заявленому розмірі. На думку суду, особливості кримінального провадження, яке розглядалось відносно позивача, його тривалість та зусилля, які були докладені позивачем для доведення своєї невинуватості, не свідчать про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі 600 000 грн.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, і тому, вважає досить розумно, виважено та справедливо визначити розмір моральної шкоди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць на загальну суму в 576 000 грн., що дає суду підстави вважати, що сума в розмірі 576 000 грн. буде достатньою для встановлення сатисфакції, порівняно з незаконними діями правоохоронних органів та отриманою позивачем шкодою внаслідок таких дій відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21).
Вказана позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 02.09.2022 року у справі № 711/4624/21, провадження № 61-5128св22.
Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Таким чином, з урахуванням викладеного та підсумовуючи встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються, доведеності позивачем факту безпідставності та незаконності порушення відносно неї кримінального провадження, у зв'язку із чим виникли деліктні правовідносини з участю держави Україна, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення коштів на оплату послуг на юридичну (правничу) допомогу в загальній сумі 44 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 335/4358/21 зазначено, що порядок застосування Закону визначено Положенням.
Згідно з абзацом третім пункту 10 Положення до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
Аналогічні висновки щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, провадження № 14-342цс18, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц, провадження № 61-32057св18.
Передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20, провадження № 61-12600св21.
Як вже було встановлено судом, для здійснення захисту у справі № 243/10269/19 ОСОБА_7 звернулася до адвоката Овчаренка О.О. та 21.08.2018 між ними було укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг. Згідно актів надання юридичних (адвокатських) послуг ОСОБА_7 сплатила ОСОБА_8 гонорар у розмірі 32 000 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи, зокрема і дослідженими доказами, які у розумінні ст.ст. 76-82 ЦПК України, є належними та допустимими, - судом встановлено, що під час кримінального провадження відносно ОСОБА_7 їй була надана правнича допомога захисником адвокатом, відповідно до умов договору та актів надання юридичних (адвокатських) послуг, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на її користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі підлягають частковому задоволенню в розмірі 32 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за вищенаведеного обґрунтування.
Позиція представників відповідачів, наведена в відзивах на позовну заяву, щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі у зв'язку з підготовкою Донецької обласної прокуратури процедури касаційного оскарження вироку Слов'янського міськрайонного суду та ухвали Дніпровського апеляційного суду, не є слушною, з оглядом на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Проте, суду не надано докази на підтвердження фактів відкриття касаційного провадження у вищевказаній кримінальній справі.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Можливий касаційний перегляд в майбутньому вироку суду не може позбавляти позивача права на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись 12, 13,77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Овчаренко Олег Олексійович, - задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 576 000 (п'ятсот сімдесят шість тисяч) гривень завданої моральної шкоди, 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень сплачені на здійснення правової (правничої) допомоги.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 19.12.2025.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В.Воронков