2-а/130/36/2025
130/3112/25
"19" грудня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області,
в складі судді Костянтина Шепеля
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача звертається до суду з цим позовом, в якому зазначає, що 2 жовтня 2025 року поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Козак К.В. ухвалила постанову серії ЕНА № 5845726 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він 2 жовтня 2025 року о 00 год 00 хв. 25 сек. в місті Вінниця по вулиці Келецькій, керуючи транспортним засобом, під час виконання маневру не ввімкнув показник повороту, чим порушив п. 9.2а ПДР України. Вважає вказане рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, посадовою особою суб'єкта владних повноважень не було надано жодних належних та допустимих доказів вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, розгляд справи взагалі було проведено без надання доказів вчиненого правопорушення. Тому позивач звертається за захистом своїх прав та просить визнати протиправною та скасувати постанову від 2 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5845726 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що надані представником відповідача відеозаписи не підтверджують вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки на відеозаписі відсутня дата та час його фільмування, коли відбуваються події відображені на відеозаписі встановити неможливо. Крім того, неможливо визначити, що на відеозаписі відображено транспортний засіб - автомобіль «BMW X5» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », оскільки жодної ідентифікації транспортних засобів, зображених на відеозаписі, не видно. Також, через низьку якість зображення не видно чи наявний покажчик повороту у транспортного засобу, що рухається на відеозаписі, оскільки ближнє світло його фар «приглушає» будь-які інші світлові сигнали.
Позиція відповідача
3 листопада 2025 року від представника Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав того, що винесена постанова відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правомірною, обґрунтованою та законною та відповідно такою, що не підлягає скасуванню, адже інспектор, розглядаючи справу, діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом.
На підтвердження відзиву надає диск, який містить два відеозаписи з бодікамери поліцейського та з камер вуличного спостереження.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
Позовна заява надійшла до суду 10 жовтня 2025 року (а.с.1-4).
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статей 257, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаною ухвалою відповідачеві запропоновано надати в строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на адміністративний позов (а.с. 18).
Копія позовної заяви з додатками та копія ухвали були надіслані відповідачу і відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача отримав надіслані судом документи 28 жовтня 2025 року (а.с. 20).
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 3 листопада 2025 року (а.с. 21-25).
Відповідь на відзив від представника позивача надійшла до суду 12 листопада 2025 року (а.с.31-32).
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог вказав на порушення його прав відповідачем, який неправомірно виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.
2 жовтня 2025 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Козак Катериною Віталіївною винесено постанову серії ЕНА № 5845726 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за те, що 2 жовтня 2025 року о 00 год 00 хв в місті Вінниця по вулиці Келецькій водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, під час виконання маневру не ввімкнув показник повороту, чим порушив п. 9.2а ПДР України. (а.с. 8).
Оцінюючи вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд згідно з положеннями статей 73, 74, 75, 76 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 9.2а ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою.
Частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Позивач стверджує, що відповідачем було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Порушення водіями Правил дорожнього руху фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинно бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до положень статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Пунктами 2, 4 та 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений, тому таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 513/899/16-а.
Отже, норми Кодексу адміністративного судочинства України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Незважаючи на зазначений обов'язок, відповідачем не надано суду необхідних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі, яких була винесена оскаржувана постанова.
Згідно зі статтею 31 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до оспорюваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням ПДР, зокрема, за порушення пункту 9.2 а Правил дорожнього руху України, а саме не увімкнення показника повороту під час маневру.
З наданого до суду відеозапису фіксації не вбачається та не підтверджується факт того, що 2 жовтня 2025 року в 00:00:25 в місті Вінниця по вул. Келецькій водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перед здійсненням маневру повороту не увімкнув показчик повороту, а будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від скасувати постанову від 2 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5845726 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно з вимогами статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.
Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Проте відповідачем не надано жодних доказів відповідно до переліку вимог статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором здійснено під час розгляду адміністративної справи заходи щодо збирання та оцінки цих доказів, відеозапис з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутній, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Висновки суду
Таким чином, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом перевірено та встановлено, що в даному випадку відповідач прийняв оскаржувану постанову на підставі та у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, проте не у спосіб, передбачений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, таким чином, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 гривні.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки представник позивача на підтвердження витрат на оплату правової допомоги надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 8 жовтня 2025 року, квитанцію про оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг )виконаних та здійснених витрат та ордер на надання правничої допомоги (а.с.9-16), а представник відповідача не заявляв клопотання про зменшення цих витрат, то суд вважає , що їх також слід стягнути на користь позивача.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову і позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви (а.с.5), та здійснено витрати на оплату правової допомоги, то сума судового збору в розмірі 605,60 грн та сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн (а.с.13) мають бути йому компенсовані за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким являється Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.
Керуючись статтями 19, 62 Конституції України, статтями 6, 73-77, 90, 242-245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 9, 122, 245, 251, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд-
Адміністративний позов Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 2 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5845726 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн, а всього 3605 (три тисячі шістсот п'ять) грн 60 коп стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Представник позивача адвокат Смірнов Сергій Михайлович, діє на підставі ордера серії АВ №1239950 від 10 жовтня 2025 року.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21050.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ