Справа № 128/3988/25
Іменем України
22 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції з Новоархангельським районним судом Кіровоградської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2025 за №12025025070000097, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтинськ, Карагандинської області Республіки Казахстан, громадянина України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта неповна середня, працюючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
17.08.2025 близько 15 год 45 хв ОСОБА_5 , керуючи зернозбиральним комбайном марки «NEW HOLLAND CR9.80» д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі між населеними пунктами с. Олександрівка та с. Жабелівка, Вінницького району Вінницької області, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за порушення ст. 132-1 КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. У ході перевірки документів, що надають право керування великогабаритними транспортними засобами ОСОБА_5 , завідомо знаючи про протиправність свого діяння, діючи з прямим умислом, спрямованим на використання завідомо підробленого документа - посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , яке видане 25.11.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлено, що останній відповідне навчання не проходив, теоретичних іспитів із знання Правил дорожнього руху України, практичного водіння відповідного транспортного засобу не складав, а в листопаді 2019 року, перебуваючи за адресою свого проживання, спільно із невстановленою досудовим розслідуванням особою за допомогою принтера марки «Canon», виготовили вказане підроблене посвідчення тракториста-машиніста та використав його, пред?явивши працівнику СРПП ВП №5, в ході перевірки, під час виконання обов?язків із забезпечення безпеки дорожнього руху згідно із Законом України «Про Національну поліцію», достовірно знаючи, що воно підроблене. Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів від 27.08.2025, бланк посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , виданий 25.11.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає встановленим зразкам бланків аналогічних посвідчень тракториста-машиніста, що перебувають в офіційному обігу на території України. Відповідно до інформації ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , яке видане 25.11.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, ОСОБА_6 не видавалося.
У судовому засіданні 19.12.2025 обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надав показання, що 17.08.2025 він їхав на комбайні у Вінницькій області, його зупинили працівники поліції за порушення Правил дорожнього руху. На вимогу працівників поліції він пред'явив посвідчення водія, яке було підроблене. Розуміє, що він використав підроблений документ та що такі дії є незаконними. Таке посвідчення водія у законний спосіб він не отримував. Розкаюється у вчиненому, більше такого вчиняти не буде.
Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Також просив скасувати арешт на майно, питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України, а саме: посвідчення водія знищити, та стягнути з ОСОБА_4 витрати у сумі 5 348,40 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується із покаранням, яке просить призначити йому прокурор.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат. Водночас судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Водночас суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_5 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює, раніше не судимий.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення. В даному випадку таке покарання як штраф повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з тих, які передбачені за вчинений кримінальний проступок.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою слідчого судді від 19.08.2025 наклав арешт на речові докази, який слід скасувати.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
З обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню у сумі 5 348,40 грн (висновок експерта №СЕ-19/102-25/18268-ДД від 27.08.2025).
Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Арешт, накладений Немирівським районним судом Вінницької області ухвалою слідчого судді від 19.08.2025 на майно, а саме: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , заповнене на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане ГУ Держпродспоживслужба в Кіровоградській області від 25.11.2019, з відкритими категоріями А1, А2, В1, D1, Е1, яке поміщено до спеціального паперового конверту Національна поліція України, - скасувати.
Речовий доказ: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , яке видане 25.11.2019 ГУ Держпродспоживслужба в Кіровоградській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщене до спеціального пакету Україна МВС Експертна служба №61427422, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню в сумі 5 348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн 40 коп.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.