Іменем України
22 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 646/13332/24
провадження № 22-ц/818/5228/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справив приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Основ'янського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2025 року в складі судді Шиховцової А.О., -
В листопаді 2024 року, АТ КБ «ПриватБанк» ( надалі Банк) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 13.08.2013 року у розмірі 44433,53 та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-Заяву №б/н від 13.08.2013 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 39 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та Випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 07/16, тип - Універсальна. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) Кредитна картка номер - 5363542300800027, строк дії - 12/15, тип - Універсальна WORLD; 2) Кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/17, тип - WGMMS DebitMasterCard Gold; 3) Кредитна картка номер - 5168742319297374, строк дії - 08/17 ,тип - Універсальна GOLD; 4) Кредитна картка номер - 5168742204796498, строк дії - 06/21, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. Також, в зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 16.08.2021, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Клієнт не надавала банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашала заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. У процесі користування рахунком 16.08.2021 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/25 тип Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 27.10.2024 має заборгованість у розмірі 44433,53 грн., яка складається з: 36153,25 грн- заборгованість за тілом кредиту, 8280,28 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13.08.2013 у розмірі 36153,25 грн., та сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1970,86 грн.
Не погодившись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було достатньо повно досліджено докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи та ухвалено необґрунтоване, не законне судове рішення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КВ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету- заяву № б/н від 13.08.2013 та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів сайті банку, що діяли на дату підписання заяви. На підставі вищевказаної анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 39 000,00 грн., що підтверджується Випискою по рахунку(додана до позову). Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/16, тип -Універсальна. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам Відповідача. Після спливу строку дії першої картки Відповідачем додатково отримані наступні картки: 1) строк дії - 12/15, тип - Універсальна; 2) строк дії - 08/17, тип - WGMMS DebitMasterCard Gold; 3) строк дії - 08/17, тип - Універсальна GOLD; 4) строк дії - 06/21, тип - Універсальна GOLD.
Звертає уваго, що 16.08.2021 Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені суттєві умови користування кредитним рахунком. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 16.08.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної 16.08.2021 Заяви про приєднання до Умов та Правил, а саме згідно п.1.3 у розмірі 40.8%.
Зазначає, що сторонами при укладені Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, а тому відсутні підстави для відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13.08.2013 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за змістом якої відповідач погодився, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Також відповідач зобов'язався зі змінами знайомитися самостійно на офіційному сайті, про що свідчить копія анкети-заяви. (а.с. 50).
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
16.08.2021 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої клієнт підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати, та підписала Паспорт споживчого кредиту. В казаних документах зазначено наступні істотні умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, сума - до 50000.00 грн. для карт «Універсальна», до 75000.00 грн. для карт «Універсальна Gold»; строк - 12 місяців з пролонгацією; мета - споживчі цілі; спосіб видачі - безготівковим шляхом; процентна ставка - фіксована, 42.0 % річних для карт «Універсальна», 40.8 % річних для карт «Універсальна Gold». Зазначено також порядок повернення кредиту (Повернення кредиту здійснюється шляхом:- договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта;- шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу:- 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно;- 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення), наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань, права та обов'язки сторін, тарифи. (а.с.51-56, 57-59)
Позивачем до суду надано розрахунки заборгованості станом на 31.10.2015, станом на 30.6.2019 та 27.10.2024 року. Зі змісту останнього розрахунку вбачається що станом на 27.10.2024 за ОСОБА_1 , обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 44433,53 грн, яка складається з: 36153,25 грн- заборгованість за тілом кредиту, 8280,28 грн заборгованість за простроченими відсотками. (а.с. 30-36).
До позовної заяви Банком долучено Витяг з «Умови і правила надання банківських послуг» (надалі Умови (а.с.60-75)).
Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено виписку за договором № б/н за період 03.09.2013 по 04.11.2024 (а.с. 37-49) з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти, якими вона користувалась, вбачається рух грошових коштів. Крім того долучено довідку про видані кредитні картки (а.с.146).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.04.2008 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms як невід'ємні частини спірного договору.(а.с.60-75)
До спірних правовідносин не можна застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України , оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у визначеному розмірі, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України, частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
В супереч вимог зазначених процесуальних норм Банк не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між сторонами договору кредиту відповідно до зазначених у позові умов.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником ».
Виходячи з аналізу наданої банком роздруківки Умов та правил надання банківських послуг та ч.1 ст. 1054 ЦК України, за своєю суттю, прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього, в т.ч. входить і плата за користування кредитом, а не, власне, лише надані позичальнику в користування кошти.
Через те, що суд достовірно не може встановити, на які саме умови кредитування погоджувалась ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву від 13.08.2013 року, та анкету-заяву від 16.08.2021 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданий розрахунок заборгованості та виписку по рахунку не можна вважати беззаперечними доказами правильності нарахування суми заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
Даними виписки із банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1 , підтверджується, що відповідач користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти та з власної ініціативи, частково здійснював погашення заборгованості по кредитному договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, слід зробити висновок, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, оскільки, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь банку лише заборгованості за кредитом в сумі 36153,25 грн, оскільки позивачем доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов'язку щодо їх повернення кредитору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суд міста Харкова від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина