Справа № 348/2932/25
Провадження № 11-сс/4808/460/25
Категорія ст.181 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
17 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обрано підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово. Строк дії ухвали 2 місяці, а саме до 18.01.2026. Покладено на підозрюваного ОСОБА_9 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю. Ці обов'язки покладаються на підозрюваного ОСОБА_9 на строк 2 місяці, до 18.01.2026.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.01.2026 року включно, з правом внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з підстав істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, посилається на те, що при винесенні ухвали слідчий суддя не в повній мірі взяв до уваги, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, встановленим в ході досудового розслідування. Зокрема, слідчим суддею не в повній мірі враховано, що підозрюваний ОСОБА_10 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі, та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому є обґрунтовані підстави вважати, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не може забезпечити виконання ОСОБА_9 його процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчим суддею, в порушення вимог ст. 178 КПК України, не дано оцінку всім обставинам, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Так, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_10 не працевлаштований, хоча є працездатною особою, суспільно корисною працею не займається, у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки, так як під час судового засідання підозрюваний повідомив, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, однак їхнім вихованням не займається та не надає коштів на їхнє утримання, так як всі кошти, які він заробляє випадковими заробітками він витрачає на придбання спиртних напоїв. Діти проживають з його матір'ю, яка їх виховує та забезпечує. Також в ході досудового розслідування встановлено, що Надвірнянським районним судом розглядається цивільна справа №348/2358/25 про позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав.
Зауважує, що під час розгляду клопотання ОСОБА_9 повідомив, що через зловживання алкогольними напоями, мати не бажає щоб він проживав в АДРЕСА_1 , тому підозрюваний за вказаною адресою не проживає, а ночує де прийдеться, у друзів, з якими випиває, веде бродяжницький спосіб життя. Слідчому судді не надано будь-яких підтверджуючих даних про те, що власник житла за адресою: АДРЕСА_1 , не заперечує щодо проживання ОСОБА_9 та виконання ухвали слідчого судді за вказаною адресою. Окрім того, підозрюваний є раніше судимим, на шлях виправлення не став, за місцем проживання характеризується негативно.
До початку апеляційного розгляду захисник підозрюваного ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі підозрюваного, у письмовому провадженні. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, на виконання вимог ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї..
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.176 КПК України є домашній арешт.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби та який, може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025091200000325 від 11.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
17 листопада 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у приміщення та сховище та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за вчинення найтяжчого з них за ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого та обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобового.
Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 підозри за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому перевірці під час апеляційного розгляду не підлягають.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що в даному кримінальному провадженні існує доведений прокурором ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний з встановленою періодичністю вчиняє злочини проти власності, незважаючи на наявність тимчасових заробітків та доходів.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки у ході судового розгляду не було доведено твердження прокурора про те, що підозрюваний вже переховувався від органу досудового розслідування. Так, ОСОБА_9 не ухилявся від виконання процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, розуміючи, що йому загрожує реальне покарання, тричі з'являвся у судове засідання з вирішення питання щодо застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З 07.11.2025 року, коли йому було оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину від органів досудового розслідування не переховувався.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За вказаних обставин, слідчий суддя, з врахуванням наявних доказів про причетність підозрюваного до злочинів, які йому інкриміновано, тяжкості вчинених злочинів, даних про особу підозрюваного, наявного ризику, визначеного п.5 п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання цьому ризику, дійшов правильного висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до судової практики ЄСПЛ домашній арешт враховуючи вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за своїми наслідками та способами застосування прирівнюється до позбавлення волі (справа «Манчіні проти Італії»).
Колегія суддів враховує, що за своїм правовим змістом сутність домашнього арешту полягає в істотному обмеженні права особи на свободу пересування, особисту недоторканність та право на приватне життя, обмежуючи перебування в певному місці (житлі) та спілкуванні, що свідчить про необхідність застосування вказаного запобіжного заходу у відповідності до принципу пропорційності та співмірності з тими ризиками, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Разом з тим, застосування домашнього арешту дозволяє підозрюваному зберегти соціальні зв'язки та активно займатися суспільно-корисною діяльністю, зменшує навантаження на пенітенціарну систему та державний бюджет та дозволяє достатньо ефективно забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, під час розгляду провадження апеляційним судом встановлено, що застосований слідчим суддею до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виявився дієвим та останнім не порушувалися покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів приймає до уваги, що досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, у зв'язку з чим органу досудового розслідування необхідно встановити всі обставини вчинення правопорушень, спосіб їх вчинення та розмір завданої шкоди, що у даному випадку є особливо важливим для правильності правової оцінки дій підозрюваного та їх кваліфікації.
На даний час підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає, оскільки слідчим та прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, під апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст.376,404,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_9 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5