Справа № 953/10672/25
н/п 2-о/953/134/25
22 грудня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судових засідань - Собченко В.С.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвоката Осадчої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Трубнікова Інна Олександрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Заявник, звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Рух справи
09.10.2025 Київським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження.
У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
Заінтересована особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Трубнікова І.О. в судовому засідання, не з'явилася; подала заяву про розляд справи за її відсутності.
Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ведення спільного господарства та піклування один про одного, спільного дозвілля, подорожей та святкувань.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно з січня 2000 року. 03.06.2005 ОСОБА_5 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В договорі купівлі-продажу квартири від 03.06.2005, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зайцевою О.Ю., у пункті 9 зазначено: « ОСОБА_5 стверджує, що у зареєстрованому шлюбі не перебуває та набуває вищевказану квартиру за згодою з гр. ОСОБА_1 , з якою проживає однією сім'єю та знаходиться у фактичних шлюбних відносинах (справжність підпису на заяві ОСОБА_1 засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зайцевою О.Ю., 03 червня 2005 року, за р. № 2400). Проживали разом у квартирі ОСОБА_5 з моменту її придбання, до дня його смерті, до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу не зверталися. Заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_5 від 07.11.2014, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А.П., якою останній дає свою згоду та не заперечує проти постановки на реєстраційний облік (прописки) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до належної йому на праві власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживала однією сім'єю як чоловік і дружина з ОСОБА_5 , під час спільного проживання вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, проводили разом дозвілля, разом працювали, мали спільні права та обов'язки, які притаманні чоловіку і дружині. Разом вели спільний бізнес, торгували запчастинами до автомобілів. ОСОБА_5 з травня місяця 2001 року зареєструвався як фізична особа - підприємець, з основними кодами діяльності 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Спільно з ними проживав син ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . За час спільного проживання велася не лише підприємницька діяльність, а велося спільне господарство, облаштовували спільне житло, мали спільний бюджет, разом відпочивали за кордоном, останнім часом улюбленим місцем відпочинку був ОСОБА_7 . За час спільного проживання було поступово придбане рухоме та нерухоме майно: квадроцикл (дата реєстрації 14.03.2016), транспортні засоби: LEXUS (дата реєстрації 28.07.2011), CADILLAC (12.09.2019), квартири у місті Харкові (2005, 2013 роки), одна з яких куплена для сина. Майном заявник та ОСОБА_5 спільно користувалися та розпоряджалися. Також судом встановлено, у липні 2011 року Заявник та ОСОБА_5 спільно придбали автомобіль LEXUS RX 350 (дата реєстрації 28.07.2011), який було оформлено на ОСОБА_5 . У подальшому 31.07.2011 ОСОБА_5 видав довіреність, якою передбачено: «Я, ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_1 ), що мешкаю: АДРЕСА_2 паспорт (серія НОМЕР_2 , виданий Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 15.10.1997 року, де в графі «Сімейний стан» відмітка про реєстрацію шлюбу відсутня), згідно попередньої усної домовленості цією довіреністю уповноважую ОСОБА_1 , …., експлуатувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, користуватися, а також розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним мені на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ВРЕР № 2 ГУМВС України м. Харків 28.07.2011, АВТОМОБІЛЕМ марки та моделі LEXUS RX 350, 2011 року випуску…». Про факт ведення спільного господарства заявниці та ОСОБА_5 , їх спільного відпочинку свідчать сімейні фотографії за різні роки, починаючи з фактичного спільного проживання (2000 р.). Крім цього, на цих фотографіях, також є особи, які є свідками в цій справ, і їх показання підтверджуються факти спільного проживання, ведення домашнього господарства, дозвілля, заявника та ОСОБА_5 в тому числі й пояснення щодо подорожей та святкувань.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.08.2025, актовий запис № 2548.
Заявник займалася похованням померлого, організовувала спільно з ритуальною службою церемонію прощання та поминання.
Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявниці для можливості реалізувати свої спадкові права.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Жінка та чоловік мають право на фактичне спільне проживання без реєстрації шлюбу і, відповідно, право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. У справі «Джонсон проти Ірландії» (справа № ЕСН-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв'язки, що складаються в сім'ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя СК України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; право на особисту свободу.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім'ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, дозволяє суду дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з січня 2000 до дати смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якими довела наявність спільного побуту та проживання, покращення умов проживання, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу спору про право виявлено не було.
Враховуючи вищенаведене, інтереси заявниці, відсутність спору та інших шляхів захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявниці у повному обсязі.
Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 13, 80, 293, 294, 310-314 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 211, 224 СК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (з січня 2000 до дати смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трубнікова Інна Олександрівна, м. Харків, проспект Науки, буд. 22.
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Суддя О.М. Дяченко