Справа № 953/8848/25
н/п 2/953/3653/25
22 грудня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретарів судових засідань - Гавриленко К.О., Собченко В.С.,
відповідача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Короткий зміст заявлених вимог
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» адвокат Журавльов С.Г. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 21 785,87 грн та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.11.2019 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № TDB.2019.0991.1926 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 03.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 21 785,87 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 044,33 грн, заборгованість за відсотками - 14 741,54 грн. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019. 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019.
Виклад позиції відповідача, яка зазначена у відзиві на позов:
Відповідач вважає вимоги позовної заяви безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Позивач не подав до суду документів, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини і що Позивач Відповідачу надавав кредитні грошові кошти.
07 листопада 2019 року з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 звернувся до АТ «МЕГАБАНК», підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, а саме 0,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог Позивач додав до своєї позовної заяви начебто розрахунок заборгованості, копію договору про відкриття рахунку та обслуговування платіжних карток з відкриттям кредитної лінії, заяву-анкету на відкриття та видачу платіжної картки (з кредитним лімітом 0,00 грн.), оригінали яких начебто мають зберігатися в архіві Позивача, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, тарифний пакет, виписки по картковому рахунку документ про відступлення прав вимоги і зазначає, що начебто Відповідач отримав кредит.
Позивач у додатках до позовної заяви вказує про надання копії паспорту споживчого кредиту, але фактично такий документ в матеріалах електронної справі відсутній.
З розрахунку заборгованості за договором TBD.2019.0991.1926 від 07 листопада 2019 року, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 03 вересня 2024 року борг складає 21 785 гривень 87 копійок, але позовна заява не містить будь-яких відомостей про порядок нарахування заборгованості, згідно якого пункту договору здійснено нарахування заборгованості, розмір процентної ставки яка застосовувалась при нарахуванні заборгованості, тощо.
З огляду на зміст позовних вимог і обставини, якими позивач обґрунтовував такі вимоги, з врахуванням приписів, закріплених у ч. 1 ст. 81, ст. ст. 77 - 80 ЦПК України, позивач мав би довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, що ним прийняте відповідне рішення про видачу відповідачеві картки із встановленням певного ліміту, розміру кредитного ліміту, і що така картка видавалася йому та ним отримувалася, а також що відповідач отримував кредитні кошти та внаслідок використання кредитних коштів допустив заборгованість.
Також, вважаю за необхідне зазначити, що починаючи з 22.07.2022 року, АТ «МЕГАБАНК» знаходиться в стані припинення та розпочато процедуру ліквідації, продукти банку в тому числі мобільний додаток, банківська карта були заблоковані, що унеможливлювало отримання будь-якої інформації по рахунку.
У рішенні від 11.07.2013 N 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Обґрунтовуючи підстави стягнення боргу, позивачем окрім розрахунку надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.
З виписки вбачається, що відповідач користувався карткою, здійснював банківські операції та вносив кошти в рахунок погашення заборгованості.
Надані позивачем докази та документи не містять інформації на підставі чого сформувалась заборгованість, на підставі яких пунктів договору або анкети, у документах наданих позивачем відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначена сума кредитного ліміту 0,00 грн., строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов.
Крім того, позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, зазначеному ним у позовній заяві. Крім того позивачем не доведено, тобто ним не подано належних і допустимих доказів на підтвердження того, яка саме картка ним видавалася відповідачу, а також не доведено розміру виданих кредитних коштів (розміру встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок).
Верховний Суд у постанові, ухваленій 27 березня 2020 року у справі N 703/3063/18, дійшов висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не може вважатися доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.
З огляду на вищевказані обставини, наполягає, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості та правомірності своєї вимоги щодо стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором, і така вимога задоволенню не підлягає
Як вбачається з наданого банком розрахунку борг становить 21758,87 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Належних і допустимих доказів заборгованості у відповідача у розумінні положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до суду не надав.
При цьому, безпосередньо укладений між сторонами договір від 07.11.2019 року та заява-анкета не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Крім цього, вважає що витрати на правову допомогу в розмірі 11200,00 грн є явно завищеними, враховуючи предмет позову, ціну позову, складність та обсяг самої справи (а саме те, що справа є малозначною, не потребує великого обсягу дослідження законодавчої бази, наявністю усталеної практики у даній категорії справ), співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг відповідач вважає, що компенсація витрат на правничу допомогу є необґрунтованою до предмета позову. В зв'язку з цим вважає, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» слід відмовити в повному обсязі.»
Рух справи, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
12.09.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с. 97-105).
16.09.2025 до суду від представника ТОВ «ФК Єврокредит» надійшла відповідь на відзив (а.с. 107-116).
23.09.2025 від представника ТОВ «ФК Єврокредит» адвоката Журавльова С.Г. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки з рахунку відповідача, при розгляді справи просять не враховувати додаток № 7 до позовної заяви (а.с. 140-156).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.11.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № TDB.2019.0991.1926 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (а.с. 51).
Згідно п. 1.1. Договору, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв'язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі Тарифи, вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору, Банк відкриє клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети, встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-3 за дебетовою схемою.
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що картка використовується для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Згідно з п. 1.4. Договору, Банк має право надавати клієнту на Картковий рахунок -І кредит (встановити Доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених договором. Кредит використовуються клієнтом на споживчі цілі Операції на картковий рахунок -І проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.
Згідно з п. 2.1. Договору, Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з картковою рахунку -І платежів клієнта здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.
Пунктом 2.2. Договору встановлені умови кредитування, зокрема розмір максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн, пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах, до 62 днів; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитною лінією по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована), 56 % річних (тариф todobank) та 48 % річних (тариф todobank+); процентна ставка за користування кредитною лінією по операціям зняття готівки в термінальних пристроях - POS-термінал, банкомат (фіксована), 56 % (тариф todobank) та 48 % річних (тариф todobank+); кінцевий строк до якого має бути погашена заборгованість за кредитною лінією у повному обсязі до 06.11.2020.
Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. Договору, клієнт на власний розсуд вирішує питання стосовно доступним лімітом кредитної лінії. Сплата процентів передбачених умовами Договору за користування Доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється Клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).
Згідно п. 2.5. Договору, розмір Доступного ліміту кредитної лінії може бути змінений (збільшений та/або зменшений) в межах Максимального ліміту кредитної лінії, у порядку передбаченому Правилами.
Положеннями п. 2.6. Договору встановлено, що нарахування процентів на залишок коштів на Карткових рахунках, за користування Доступним лімітом кредитної лінії та у разі виникнення заборгованості на суму несанкціонованого овердрафту здійснюється згідно Правил та Тарифів.
Пунктом 3.1.2. Договору визначено, що Клієнт зобов'язаний при користуванні Доступним лімітом кредитної лінії: щомісячно, не пізніше Розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити мінімальний обов'язковий платіж, в т.ч. проценти та інші обов'язкові платежі передбачені Договором у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на Картковий рахунок-І; погасити заборгованість та Доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.
Відповідно до п. 4.2. Договору, використання і обслуговування Карткових рахунків та Картки регулюється цим Договором, нормативними документами платіжних систем VISA International та MasterCard Worldwide та законодавством України.
У п. 4.3. Договору вказано, що закінчення терміну дії Картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між Банком та Клієнтом та/або закриття Карткових рахунків. Відмова Клієнта від Доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього Договору.
За умовами п. 7.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний рік. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Підписавши Договір відповідач підтвердив, що один примірник цього Договору із додатками, Картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору, у письмовій формі відповідач ознайомлений (п. 4.1 Договору).
Вказаний договір підписано відповідачем власноручно (а.с. 51).
ОСОБА_1 власноручно підписав заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, в якій зазначено, що відповідачу була видана платіжна картка № НОМЕР_4 , що також засвідчено підписом відповідача (а.с. 50).
З одного боку, ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не доведено факту кредитних правовідносин, зокрема, надання кредитних коштів позивачем, а з іншого підтверджує, що відповідач вносив кошти в рахунок погашення заборгованості, що в свою чергу суперечить вказаним у відзиві запереченням. У зв'язку з чим, суд відхиляє аргументи відповідача з цього приводу та вважає, що сторонами було погоджено всі істотні умови кредитного договору під підпис.
Таким чином, судом встановлено, що АТ «Мегабанк» зобов'язання по договору № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, в свою чергу, відповідач/позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, проте їх порушив, унаслідок чого у відповідача перед ТОВ «ФК Єврокредит» виникла заборгованість.
Виписка по особовому рахунку на ім'я ОСОБА_1 за період з 07.11.2019 по 02.12.2022 свідчить про користуванням грошовими коштами відповідачем (а.с. 144-156).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019, станом на 03.09.2024, заборгованість становить 21 785,87 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 7 044,33 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 14 741,54 грн (а.с. 61)
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 (а.с. 30), між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с. 24-26).
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор (а.с. 25).
Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (а.с. 26).
Отже, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2019.0991.1926, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с. 59).
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України (а.с. 24 зв.с.)
27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 22-23).
У п. 2 Договору № 1/12 зазначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (а.с. 22 зв.с.).
Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (а.с. 23 зв.с.).
Отже, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2019.0991.1926, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с. 42).
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК Єврокредит» за договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 становить 21 785,87 грн, яка складається з: суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 7 044,33 грн, суми заборгованості за відсотками 14 741,54 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Вказаний кредитний договір позичальник підписав власноручно.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, виписки за договором № TDB.2019.0991.1926 (а.с. 44-49, 144-156) є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про користування кредитом та утворення заборгованості за кредитним договором.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідач на час розгляду справи судом, не надав доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Щодо незгоди сторони відповідача з розміром нарахованих процентів та розрахунком заборгованості, то слід зазначити таке.
Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за договором № TDB.2019.0991.1926, надав до суду виписки з особового рахунка та довідку-розрахунок, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед первісним кредитором становить 21 785,87 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 7 044,33 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 14 741,54 грн.
Відповідно п. 2.2 Договору кінцевий строк до якого має бути погашена заборгованість за кредитною лінією у повному обсязі до 06.11.2020. При цьому, у п.7.1. Договору зазначено кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний рік. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Відповідач не надав жодних відомостей, що свідчать про погашення заборгованості за кредитною лінією у повному обсязі до 06.11.2020, а також доказів того, що остання зверталася до первісного кредитора з повідомленням про припинення дії, укладеного між сторонами договору, а тому вказаний договір в силу п.7.1. Договору продовжив свою дію.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № TDB.2019.0991.1926 у загальному розмірі 21 785,87 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 7 044,33 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 14 741,54 грн. Вказаний розмір заборгованості існував ще на момент відступлення права вимоги первісним кредитором. Жодних донарахувань ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 до ТОВ «ФК Єврокредит».
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив умови кредитного договору та норми законодавства.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови вказаного вище кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому, суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи, викладені в процесуальних документах (заява, відзив, заперечення) та надані в судовому засіданні, не беруться до уваги, оскільки є не спроможними та не впливають на вирішення спору у даній справі.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019, суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019, у розмірі 21 785,87 грн, яка складається з: суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 7 044,33 грн, суми заборгованості за відсотками 14 741,54 грн, тобто позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» суд задовольняє у повному обсязі, тому з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 2422 грн 40 коп.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 «вартість послуг (прейскурант)» від 01.07.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 3.3.1 договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року сума гонорару за фактичне стягнення заборгованості за цим договором становить 10% від суми фактично отриманих клієнтом грошових коштів від таких боржників, починаючи з дати прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та судових витрат з такого боржника.
Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядається у спрощеному провадженні, ) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФК Єврокредит» адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви та відповіді на відзив.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» до 2 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» заборгованість за договором TDB.2019.0991.1926 від 07.11.2019 у розмірі 21 785,87 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять, 87) грн, яка складається з: суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 7 044,33 грн, суми заборгованості за відсотками - 14 741,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі, 00) грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Суддя О.М. Дяченко