справа № 619/5992/25
провадження № 2/619/2574/25
іменем України
19 грудня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.
Справа № 619/5992/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
третя особа: ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження позов про стягнення аліментів.
Стислий виклад позиції позивача.
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення ним 23-х років за умови продовження навчання. В обґрунтування позову зазначила, що 26 лютого 2007 року між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім, проживає разом з позивачем та продовжує навчання у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 на посаді стрільця-санітара та має стабільний дохід. Стягнення по виконавчим документам з нього не провадяться, що свідчить про його спроможність сплачувати аліменти на утримання дитини. Відповідач інших дітей, крім сина ОСОБА_3 , не має.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
03 жовтня 2025 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 24 листопада 2025 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 13 листопада 2025 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 17 листопада 2025 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 20 листопада 2025 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У судове засідання 24.11.2025 відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, на зареєстроване місце проживання, яка відповідно до довідки Укрпошти 16.10.2025 була повернута працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
24 листопада 2025 року судове засідання відкладено на 08 год 45 хв 19.12.2025.
У судове засідання 19.12.2025 відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, на зареєстроване місце проживання, яка відповідно до довідки Укрпошти 10.12.2025 була повернута працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 10.12.2025.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
У судове засідання позивач не з'явилася, у поданій до суду заяві просила розглядати справу без її участі.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так як відповідач повторно не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, то відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року (справа № 619/4448/20, провадження № 2/619/1358/20) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.02.2007 в Черкасько-Лозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 03, - розірвано.
Відповідно до довідки Малоданилівської селищної ради № 04-04/895 від 09.08.2021 ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 .
З огляду на копію паспорта НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» № 66-200/595 від 03.12.2025, ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти другого курсу заочної форми навчання, освітнього рівня «бакалавр», який навчається за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за освітньою програмою «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» групи БЕМ-1024з, Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу (БЕМ) Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», вищого навчального закладу ІV рівня акредитації. Зарахований на перший курс заочної форми навчання з 01.09.2024 р. згідно наказу про зарахування № 1395 СТ від 14.08.2024 р. Форма сплати за навчання: контрактна. Термін навчання 01.09.2024 р - 30.06.2028 р.
Відповідно до довідки начальника штабу - першого заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 25.01.2023 № 1520, солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 16.12.2022 по теперішній час.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 роз'яснив судам, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 (справа № 346/103/17) вказав таке.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Отже, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів на доньку саме у частці від доходу її батька.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставами для стягнення аліментів після досягнення дитиною повнолітня є: продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі; змога батьків у наданні такої допомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти другого курсу заочної форми навчання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Отже, суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_3 проживає з матір'ю, продовжує навчатися, а батько дитини може, але не надає матеріальної допомоги.
Пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснив судам, що згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним
у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 81/2423/20 (провадження № 61-17937св21).
Крім того, суд враховує, що аліменти на утриманні повнолітнього сина це платіж, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої позивач потребує у зв'язку із продовженням навчання, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін та має виходити з фактичних обставин справи. Разом з тим, цей платіж повинен бути співрозмірним з урахуванням обов'язку, який є в обох із батьків дитини і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчатися, суд дійшов висновку, що він потребує матеріальної допомоги від батька, який може надати матеріальну допомогу, але у меншому розмірі, ніж зазначено у позові.
Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд не застосовує ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів, оскільки вона стосується дитини, а не повнолітньої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд з урахуванням усіх обставин справи, вважає доведеним вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову та до закінчення навчання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Частиною шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що в разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так як позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову 03 жовтня 2025 року та до закінчення навчання. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок