179/831/25
2/179/528/25
19 грудня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Кравченко О.Ю.
за участі секретаря судового засідання Голобородько Н.І.
представника позивача Логойди І.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -
Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 залишила доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в пологовому будинку, про що складений відповідний акт.
За розпорядженням голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради новонароджена дівчинка була зареєстрована - свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №566, видане 30 серпня 2024 року Амур-Нижньодніпровським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), батьками дитини записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
До служби у справах дітей Чернеччинської сільської ради 18 вересня 2024 року надійшов лист від ССД Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яким було направлено лист (за належністю) від служби у справах дітей Амур-Ніжньодніпровського району Дніпровської міської ради про постановку новонародженої, яка була покинута у пологовому будинку, ОСОБА_2 , 29.07.2024 на первинний облік, що відповідно і було зроблено.
04 жовтня проведено обстеження житлово-побутових умов за місцем реєстрації матері новонародженої, ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Спілкування відбувалося з її батьками, які теж відмовилися забрати дитину з пологового. Сама ж ОСОБА_4 не проживає за місцем реєстрації близько 15 років, іноді навідується в гості до батьків. Із телефонної розмови з ОСОБА_1 було з'ясовано, що вона дійсно залишила дитину в пологовому, бо остання була дуже хвора, і, нібито, самі медичні працівники рекомендували їй залишити доньку в лікарні, що не відповідало дійсності.
29.07.2024 за станом здоров'я, новонароджена дівчинка була переведена у КЗ Дніпровська міська клінічна лікарня №3 ім.проф.М.Ф.Руднєва, у відділення інтенсивної терапії.
16 жовтня 2024 року рішенням №59 виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради дівчинці ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, наказом №1-Н-24 від 16.10.2024 ОСОБА_2 взята на первинний облік, відомості занесені до Бази ЄІАС «Діти».
У Витягу з історії розвитку дитини від 04.09.2024 були зафіксовані перенесені захворювання дитини, але фізичний розвиток був задовільний, психомоторний розвиток відповідав віку. Дитина перебувала в стадії ремісії. Мама та і не з'явилася до лікарні, дитину не забрала.
На виконання п.31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 №866, зі змінами від 10.09.2022, беручи до уваги Заяву батьків (матері або батька), інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я від 29.07.2024, Акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або інші родичі) або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я №23 від 29.07.2024, виданий КНП «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 15.01.2025, акт обстеження умов їх проживання від 15.01.2025, діючи з метою захисту прав та інтересів дитини за наказом №2-Н-25 від 17.01.2025 дівчинка була тимчасово влаштована у родину ОСОБА_7 .
Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав малолітньої дитини, позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи, ОСОБА_8 підтримала позовну заяву та просила її задовольнити. Суду пояснила, що відповідачка покинула дитину у пологовому будинку, долею дитини не цікавиться. Дитина має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, над нею встановлено опіку, на даний час дитина проживає у родині опікуна.
В судове засідання відповідач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надходив.
Вислухав пояснення представника позивача, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини - внесені відповідно до ч. 1 ст.135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126,133,135 Сімейного Кодексу України (а.с. 101- 102).
Реєстрацію народження дитини в органах РАЦС здійснено за поданням управління - служби у справах дітей адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, відповідно до розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 19.08.2024 №324-р. Батьками дитини зазначено: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 , відомості про батька дитини - внесені відповідно до ч. 1 ст.135 СК України (а.с.103).
Мати дитини, ОСОБА_1 , відмовилась забрати дитину з пологового будинку. Причину відмови відповідач пояснила відсутністю коштів та житла, що підтверджується актом закладу охорони здоров'я про дитину, яку відмовилися забрати з пологового будинку від 29.07.2024 (а.с.105) та заявою ОСОБА_1 від 29.07.2024 про відмову забрати дитину з пологового будинку (а.с. 104).
29.07.2024 дитина переведена до Дніпропетровської дитячої міської клінічної лікарні №3 ім.проф.М.Ф. Руднева у відділення інтенсивної терапії, що підтверджується повідомленням КНП «Міська клінічна лікарня №3» Дніпровської міської ради від 29.07.2024 до Управління служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровського району (а.с.107).
Рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 16.10.2024 №59, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.115).
Наказом начальника служби у справах дітей Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 16.10.2024 №11-Н-24 з 16.10.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взята на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відомості про дитину, внесені до бази ЄІАС Діти (а.с.116-119).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 02.01.2025 (а.с.122).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 04.10.2024, складеного начальником відділу служби у справах дітей Чернеччинської сільської ради Логойдою І.М. та фахівцем з соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг» Діденко О.А. проведено обстеження умов проживання сім'ї за адресою АДРЕСА_1 за місцем реєстрації відповідачки ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована, але не проживає на території громади тривалий час, приїздить лише до батьків у гості. Мати відповідачки, ОСОБА_9 , повідомила, що ОСОБА_1 розлучена і одна виховує доньку 17 років та сина 3 років, на даний час перебуває у декретній відпустці. Матеріалами, компрометуючими сім'ю Піщаних сільська рада не володіє. ОСОБА_4 вийшла на зв'язок і у телефонній розмові підтвердила, що дійсно народила дівчинку і залишила її пологовому будинку, так як остання мала діагноз - дихальні розлади. Наразі забирати дівчинку з пологового сім'я відмовляється. Батьки за станом їх здоров'я теж не можуть забезпечити належний догляд дитині (а.с.111).
Як вбачається з довідки Чернеччинського закладу дошкільної освіти «Берізка» Чернеччинської сільської ради від 09.10.2024 вих.03/09, діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , Чернеччинський заклад дошкільної освіти «Берізка» Чернеччинської сільської ради у період, починаючи з 2010 року і по 09.10.2024 рік включно не відвідували (а.с.113).
Наказом начальника служби у справах дітей Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 17.07.2025 №2-н-25 малолітня дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштована в сім'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до постійного влаштування в сімейні форми виховання чи усиновлення (а.с.124).
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області від 22.07.2025 №1932, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено опікуном над малолітньою дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце проживання її опікуна, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.93).
12.02.2025 ОСОБА_1 написала заяву, якою надала згоду на усиновлення її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщєвим О.А. (а.с.142).
Висновком органу опіки та піклування, затвердженим 25.06.2025 рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області за № 40, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.89-91).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Пунктом 1 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Тобто у даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року №1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.
Таке втручання здійснено для захисту здоров'я та моралі малолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано "необхідним у демократичному суспільстві", воно повинно бути обґрунтовано "гострою соціальною необхідністю". Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, посилається на пункт 1 частини першої статті 164 СК України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася від дитини і не забрала її з пологового будинку. Її відмова була мотивована тим, що вона не має можливості забезпечувати дитину. На даний час дитина перебуває у сім'ї ОСОБА_5 , яку призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За весь час перебування дитини у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради та в родині опікуна, ОСОБА_1 жодного разу не відвідала дитину, не поцікавилася її здоров'ям, не купувала їй одяг, іграшки, дитяче харчування, засоби гігієни, що свідчить про відсутність справжнього та належного інтересу відповідача до власної дитини.
Отже, відповідачка ОСОБА_1 не піклувалася про дитину з моменту її народження по теперішній час і не виявляла будь-якої уваги до неї.
ОСОБА_1 до суду неодноразово не з'явилася та не надала суду доказів щодо звернення, ні до органу опіки та піклування, ні до інших органів щодо повернення дитини та надання можливості з нею спілкуватися.
Будь-які докази щодо намагання самої відповідачки піклуватися про дитину з часу її залишення в пологовому будинку, подання відповідних заяв чи клопотань про її повернення в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання.
Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку буде виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дитини, яка після народження протягом тривалого часу залишилася без материнської турботи, а її матір ОСОБА_1 не забрала дитину з пологового будинку, відмовився від дитини та не бажає її виховувати і не виявляла про неї материнського піклування, що саме по собі поставило під загрозу здоров'я новонародженого. Така поведінка матері відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов'язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.
Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги те, що відповідачкою не вчиняється будь-яких дій щодо виховання та утримання своєї малолітньої доньки. Вона покинула її в пологовому будинку, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, взагалі не цікавиться її життям.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не забрала дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо дитини батьківського піклування, що з огляду на приписи пункту 1 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач не забрала дитину з пологового будинку і не виявляла про неї материнського піклування, що саме по собі поставило під загрозу здоров'я новонародженого, протягом шести місяців не виявляла щодо дитини батьківського піклування а тому підлягає позбавленню батьківських прав. Позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позбавляючи відповідача батьківських прав, суд роз'яснює, що відповідно до ст.168 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Згідно ч. 1 ст.169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,10,11-13,141,258,259,263-265,273 ЦПК України суд,
Позов Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20241361, місцезнаходження: 51110, Дніпропетровська область, Самарівський район, с.Гупалівка, вул.Савченка Романа, буд.40А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради Дніпропетровської області, місцезнаходження: 51110, Самарівський район, с.Гупалівка, вул.Савченко Романа, буд.40А.
Суддя О.Ю.Кравченко