179/828/25
1-кп/179/92/25
19 грудня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, що внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042470000086 від 22.05.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жуланове Солікамьського району Пермської області російської федерації, освіта середня, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -
03 листопада 2023 о 12 годині 27 хвилині, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ-21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Центральній в с. Деконка Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 03 листопада 2023 серії ААД № 272414 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
06.12.2023 за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області було винесено постанову № 179/1923/23, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
Однак, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме: постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1923/23, винесеної 06.12.2023, яка набрала законної сили та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, будучи належним чином ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 10 травня 2024 о 12 годині 41 хвилина, керував транспортним засобом автомобілем MAZDA з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 по вул. Робоча, у с. Жданівка Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, у зв'язку з чим відносно нього було складено протоколи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 10 травня 2024 серії ААД № 272479 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, серії ААД № 272478 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ААД № 272480 за ст. 124 КУпАП, тим самим ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.
23.05.2024 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/904/24, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобів на строк десять (10) років.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме: постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1923/23, винесеної 06.12.2023, та постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/904/24 винесеної 23.05.2024, які набрали законної сили та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 05 січня 2025 о 11 годині 31 хвилина, керував транспортним засобом автомобілем ГАЗ 2401 з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 по вул. Центральна в с. Крамарка Самарівського району Дніпропетровської області, у зв'язку з чим відносно нього було складено протоколи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 05 січня 2025 серії ЕПР1 № 213282 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ЕПР1 № 213274 за ч. 3 ст. 130 КУпАП тим самим ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.
25.02.2025 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/26/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот гривень) гривень з позбавленням права керування транспортними засобів на строк п'ять (5) років.
25.02.2025 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/27/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобів на строк десять (10) років.
Продовжуючи умисне невиконання вказаних постанов суду, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1923/23 винесеної 06.12.2023, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/904/24 винесеної 23.05.2024, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/26/25 винесеної 25.02.2025 та постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/27/25 винесеної 25.02.2025, які набрали законної сили та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 22 травня 2025 керував в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ-21061 з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 по вул. Центральна в с-щі Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративний правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 22 травня 2025 серії ЕПР1 № 338231 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тим самим ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав у повному обсязі та суду показав, що він знав про те, що був позбавлений права керування транспортними засобами, але ігноруючи цю заборону, їздив за кермом автомобіля не маючи такого права, оскільки сідав за кермо завжди в стані алкогольного сп'яніння. За це він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, адміністративні штрафи не сплачував. У скоєному щиро кається, запевнив суд що більше такого не повториться, на теперішній час він перестав вживати алкогольні напої, тому розуміє, що вчиняв неправильно.
Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.
Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, і роз'яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.
До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 ускоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як нетяжкий злочин, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, не одружений, не має на утриманні дітей, за місцем проживання не перебуває на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога, групи інвалідності не має, з місця проживання характеризується задовільно, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.
Як пом'якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.
Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об'єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Іспитовий строк - це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль та соціально-виховна робота.
Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов'язки.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходе до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
Речові докази: DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді - камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_4 транспортним засобом та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000086, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід під час судового розгляду відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не обирався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази:DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді - камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_4 транспортним засобом та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000086, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід не обирався.
На вирок може бути подана апеляція, з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя: ОСОБА_1