Справа № 211/12542/25
Провадження № 2-а/211/249/25
22 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:головуючого судді Ткаченко С.В.,при секретарі Бірж Д.В.,розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.09.2025 працівниками поліції йому було повідомлено, що він перебуває у розшуку ТЦК та СП за порушення військового обліку, тому необхідно терміново з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). Того ж дня позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено протокол № 735 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено суть адміністративного правопорушення: громадянин ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК згідно Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. У протоколі також зазначено, що 24.09.2025 о 13 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК. Проте 24.09.2025 йому лише було вручено повістку № 02/500 про необхідність з'явитися 01.10.2025 о 08.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , з метою визначення призначення на особливий період. Повторне ВЛК він пройшов 02.10.2025, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+». За результатами повторного ВЛК позивача було визнано придатним. 07.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) йому було вручено постанову № 735 по справі про адміністративне правопорушення. передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП від 30.09.2025, яку складено тимчасово виконуючим обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою визнано громадянина, ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК згідно до Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними, у зв'язку зі спливом строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП. Він дійсно перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відстрочку від призову «бронювання», яка дійсна до 31.03.2026. Тип відстрочки: Відстрочка від мобілізації до (31.03.2026), (аб. 1 ч. 1 ст. 23) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також він перебуває на обліку у лікаря невролога, оскільки має захворювання на резидуальнуенцефалопатію з рідкісною органічною патологією, що супроводжується епілептичними припадками. За результатами проходження ВЛК 16.04.2018 його було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. У липні 2024 року він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення своїх облікових даних і з'ясування питання щодо проходження повторного ВЛК. Його особисті дані було уточнено, що підтверджується витягом з військово-облікового документу «Резерв+», який сформовано станом на 21.05.2025. Щодо повторного проходження ВЛК, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було надано роз'яснено, що для повторного ВЛК йому буде надано направлення, про що буде додатково повідомлено. Вважає дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними у зв'язку зі спливом строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП, а саме Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX чітко визначено граничну дату, до якої суб'єкти закону зобов'язані були самостійно пройти повторний медичний огляд - до 05.06.2025 включно, отже, датою вчинення правопорушення та датою його виявлення відповідачам є 06.06.2025. Відповідач наділений необмеженим доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому про вчинене правопорушення відповідачу було заздалегідь та достовірно відомо ще 06.06.2025. Таким чином, відповідач мав можливість накласти на нього адміністративне стягнення не пізніше 06.09.2025. Крім того, відповідачем у протоколі та постанові не зазначено, яку саме норму Закону № 3621-IX порушив ОСОБА_1 , попри те, що зазначений Закон є структурно складним та складається з розділів, частин, пунктів та підпунктів, які структурують його, з посилань на нормативні акти, до яких вносяться зміни та доповнення тощо.Отже, позивач вважає, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню.
Справа підсудна Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 №3707/0/15-24.
Ухвалою суду від 24.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 скористався правом подання відзиву на позов та т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 09.12.2025 скерував на електронну пошту суду відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що позивач у своїй позовній заяві не заперечує, повністю визнає свою провину, та акцентує увагу не на відсутності складу свого правопорушення, а на неправомірності, на його думку, притягнення його до відповідальності; фактичною датою виявлення правопорушення є 28.08.2025, що, у свою чергу, повністю відповідає нормам зазначеним у ст. 38 КУпАП.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) як військовозобов'язаний.
24.10.2025 головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 було складено протокол №735 про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (а.с. 13). Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК згідно до Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. 24.09.2025 о 13 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК. Згідно графи «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу …» позивач пояснень та зауважень не надавав. Також ОСОБА_1 було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
30.09.2025 т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 було винесено постанову №735, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Так, відповідно до постанови ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК згідно до Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12). Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивачем отримана 07.10.2025.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період -це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113 від 03.03.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Донецької області.
Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями абз. 4 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.Згідно з вимогами ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до п. 68, п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, позивач у строк до 05.06.2025 був зобов'язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Судом при дослідженні наданих позивачем та відповідачем доказів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП було не проходження вчасно ВЛК у строк до 05.06.2025 (включно). Позивач не заперечує даного факту та погоджується з ним, визнаючи, що він дійсно не пройшов ВЛК у строк, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX, проте посилається на те, що минув строк притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ст. 38 ч. 9 КУпАП.
Позивач не надав суду доказів причин поважності не проходження військово-лікарської комісії у строк, визначений п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX. Тобто фактично ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК. Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням правил військового обліку. Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.
Суд вважає, що дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. А тому дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.
Суд відхиляє аргументи позивача, викладені в позовній заяві, оскільки вони об'єктивно не спростовують зазначені в постанові обставини, а саме те, що правопорушник не надав суду доказів поважності не проходження військово-лікарської комісії.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила:
крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині 7 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Тому суд вважає, що датою виявлення відповідачем порушення є 24.09.2025, тобто дата складання протоколу №735, а не 06.06.2025, як то вважає позивач. При цьому, після виявлення правопорушення 24.09.2025 оскаржувана постанова була винесена 30.09.2025, а отже не спливли три місяці з моменту його виявлення.
Також ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП - не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, на момент складання постанови 30.09.2025 не сплив один рік з моменту граничної дати проходження ВЛК, визначеної Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX (з 06.06.2025 почався відлік строку), а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення не сплили.
Отже, спірна постанова №735 від 30.09.2025 винесена відповідачем з дотриманням приписів ст. 38 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з моменту виявлення порушення та в межах одного року з дня його вчинення.
Зворотні аргументи позивача про порушення відповідачем приписів ст. 38 ч. 9 КУпАП свого підтвердження не знайшли у матеріалах справи.
Жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. У зв'язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Ткаченко