Унікальний номер справи 754/17759/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14460/2025
Головуючий у суді першої інстанції О. І. Гринчак
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
19 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі по тексту ПрАТ «СК «Уніка, Товариство) звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 38 110,92 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що 13.08.2021 сталася ДТП з вини відповідача. Страховик - ПрАТ «СК «Уніка» визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування в загальному розмірі 140 729,36 грн. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ділі по тексту ТДВ «СГ«Оберіг»), як страховик відповідача, відшкодувало позивачу 102 618,44 грн. і до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, яка завдала майнових збитків, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» в порядку суброгації в сумі 38 110,92 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року позов ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа ТДВ «СГ «Оберіг» про відшкодування шкоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» суму страхового відшкодування у розмірі 38 110,92 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, а якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу ЕР 203348418 від 01.04.2021 року.
Страховий ліміт відповідальності ОСОБА_1 за шкоду заподіяну майну був встановлений умовами полісу ЕР 203348418 від 01.04.2021 року у розмірі 130 000,00 грн.
Відповідно різниця між загальним лімітом відповідальності, яку відповідно до вимог закону має сплатити страховик ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу ЕР 203348418 від 01.04.2021 року та фактично сплаченою становить 27 381,56 грн.
Тому, на думку відповідача, належним відповідачем у даній справі в частині стягнення різниці страхового відшкодування у сумі 27 381,56 грн є саме ТДВ «СГ «Оберіг», оскільки це прямо випливає з положень Закону № 1961-IV та висновків, які сформовані неодноразово Великою Палатою Верховного суду у своїх постановах та умов страхового полісу ЕР 203348418 від 01.04.2021 року, стороною якого є ОСОБА_1 .
На думку відповідача страховиком неправомірно застосовано коефіцієнт зносу до транспортного засобу, якому була внаслідок ДТП завдана шкода, враховуючи, що такий автомобіль марки «TOYOTA HIBRID», 2018 року випуску є автомобілем іноземного виробництва, якому на момент настання такої пригоди та визначення розміру шкоди виповнилося 3,5 років, про що зазначає позивач у додатках до позовної заяви.
Відповідно ТДВ «СГ «Оберіг» не мало права зменшувати страхову виплату позивачу по справі ПрАТ «СК «Уніка» з врахуванням коефіцієнту зносу, відповідно позивач по справі ПрАТ «СК «Уніка» повинна була вимагати стягнення 38 110, 92 грн з ТДВ «Страхова група «Оберіг», а не з відповідача по справі.
ПрАТ «СК «Уніка» через представника Афанасьєва С.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року було ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального законодавства. Судом було прийнято до уваги всі надані докази та враховано всі обставини.
Звертає увагу суду на ту обставину, що страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Третя особа - ТДВ «СГ «Оберіг» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що оскільки ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності страхової компанії відповідача).
Отже, різниця між сумою страхового відшкодування потерпілій особі, сплаченою позивачем, та сумою страхового відшкодування, виплаченою за полісом ЕР 203348418, у розмірі 38110,92 грн покладається на винну особу - відповідача.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися в повній мірі та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2021 о 09:00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Oktavia Tour», д.н.з. НОМЕР_1 , по Північному мосту у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з т/з «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду, що призвело до зіткнення автомобілів, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року у справі № 754/13591/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ «СК «Уніка» за Договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030106/4615/0000265 від 21.07.2021.
Позивачем було розраховано суму страхового відшкодування на підставі заяви від 15.08.2021, звіту від 06.09.2021, ремонтної калькуляції, рахунків від 09.09.2021 на суму 123070,16 грн та від 08.10.2021 на суму 17659,20 грн, страхових актів від 10.09.2021 та від 21.10.2021, та згідно з платіжними інструкціями від 13.09.2021 на суму 123070,16 грн та від 21.10.2021 на суму 17659,20 грн здійснено виплату в зальному розмірі 140 729,36 грн.
На момент ДТП відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 203348418 від 01.04.2021, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду майну становить 130 000,00 грн.
ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача згідно з платіжними інструкціями від 04.11.2021 на суму 76 463,32 грн та від 19.01.2022 на суму 15 893,28 грн, що разом складає 92 356,60 грн. Загальна сума відшкодування склала 102 618,44 грн, враховуючи укладений між ПрАТ «СК «Уніка» та ТДВ «СГ «Оберіг» договір про дисконт виплати страхового відшкодування у розмірі 10%.
Таким чином позивач по справі ПрАТ «СК «Уніка» просить стягнути з відповідача, як з винної у пошкодженні автомобіля особи, різницю між розміром фактично виплаченої позивачем суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування та сумою фактично виплаченої позивачу страховиком відповідача, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961- IV (далі - Закон України № 1961-IV).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по- друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте, колегія суддів зауважує, що із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV.
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної: небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала у свої постановах, зокрема і у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У даному випадку, шкоду завдану страхувальником у межах ліміту страхового відшкодування, а саме 130 000,00 має виплатити страховик, тобто ТДВ «СГ «Оберіг», що визначено умовами страхового полісу ЕР 203348418 від 01.04.2021 року.
Автомобіль марки «TOYOTA HIBRID», 2018 року випуску є автомобілем іноземного виробництва, якому на момент ДТП виповнилося 3,5 років, про що зазначає сам позивач у додатках до позовної заяви. Відповідно до вимог закону коефіцієнт фізичного зносу до такого автомобіля не застосовується.
ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило страхову виплату позивачу по справі ПрАТ «СК «Уніка» з врахуванням коефіцієнту зносу.
Позивачем було розраховано суму страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої у ДТП особи в зальному розмірі 140 729,36 грн.
Зважаючи на наведене з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума, що перевищує ліміт страхового відшкодування, а саме 10 729,36 грн (140 729,36 грн - 130 000,00 грн).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його зміни.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Убачається, що за подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну судового рішення, зменшення стягнутої з відповідача суми відшкодування шкоди, то судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають також зменшенню з 3 028,00 до 852, 47 грн., (10 729,36х3 028,00/38 110,92).
При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задоволена частково, отже з позивача підлягає стагненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 022, 96 (10 729,36х3 633,60/38 110,92).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суми страхового відшкодування у розмірі 38 110,92 грн змінити, зменшити стягнуту суму з 38 110,92 грн до 10 729,36 грн.
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судового збору з 3 028,00 грн до 852,47 грн.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРПОУ 20033533; місце знаходження: м. Київ, вул. Теліги Олени, 6, літ. В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 022,96 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна