Унікальний номер справи № 381/3506/254 Головуючий у суді першої інстанції - Якимець О.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16407/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А
19 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кобилецьким Тарасом Вячеславовичем на ухвалу Подільського районного суду міст Києва від 01 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю,
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Подільського районного суду міст Києва від 01 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, відповідно до вимог ухвали Подільського районного суду міст Києва від 18 серпня 2025 року про залишення позову без руху.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Подільського районного суду міст Києва від 01 вересня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю.
У позовній заяві просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Позовну заяву подано через систему «Електоронний суд».
Ухвалою Подільського районного суду міст Києва від 18 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвала про залишення позовної заяви без руху мотивована тим, що позивач звернувся до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, томуйому необхідно додати до позовної заяви доказ надсилання відповідачам копій поданих до суду документів.
Представник позивачки адвокат Кобилецький В.В. отримав копі. Ухвали 18 серпня 2025 року.
19 серпня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Однак, ухвалою Подільського районного суду міст Києва від 01 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що позивач недоліки не усунув, доводи заяви про усунення недоліків зводяться до незгоди з ухвалою суду від 18 серпня 2025 року, оскільки станом на день подання позову припинена співпраця з поштою рф. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як видно зі змісту позовної заяви, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є громадянами російської федерації та проживають на території російської федерації. Будь-які інші їхні адреси чи контактні дані у матеріалах справи відсутні.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21 березня 2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до повідомлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» у рубриці «Експорт», у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з поштою росії та білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року по справі № 947/16221/24 звернув увагу, що рф, порушивши Статут Організації Об'єднаних Націй, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (пункти 1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та росією, зокрема про українсько-російський державний кордон, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, відповідно до прийнятих Україною нормативних актів, державою-агресором, що свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
Верховний Суд дійшов висновку, що з метою дотримання гарантій справедливого судового розгляду, дотримання принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін, враховуючи факт відсутності дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, припинення дії стосовно цих країн Мінської Конвенції 1993 року, що унеможливлює використання судом засобів поштового зв'язку для інформування рф про провадження у справі, суд першої інстанції мав роз'яснити позивачу право (можливість) самостійно інформувати державу-відповідача в особі її органів державної влади про провадження у справі в українському суді, а також повідомити відповідача про час, дату та місце судового засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб порталі судової влади України.
Апеляційний суд вважає, що аналогічний порядок повідомлення учасників справи про судовий розгляд може бути застосований і до учасників справи - фізичних осіб, які проживають на території російської федерації.
У справі, що переглядається, таких дій суд першої інстанції не вчинив та безпідставно зобов'язав позивача надати докази надсилання позову з додатками відповідачам - громадянам російської федерації.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом, що гарантується Конституцією України та іншими законами. Це право забезпечує можливість кожної особи захищати свої права, свободи та законні інтереси у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Судовий захист є важливою складовою верховенства права та демократичної правової держави, а також способом реалізації принципу доступності правосуддя для всіх громадян.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав залишати позовну заяву без руху та, відповідно, повертати її, у суду не було.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»)
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Надмірний формалізм під час вирішення питання про прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судових захист, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року в справі № 910/20185/21.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кобилецьким Тарасом Вячеславовичем задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міст Києва від 01 вересня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома