16 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 756/11235/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15490/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року про повернення заяви позивачу (ухвалену у складі судді Ткач М.М., інформація щодо дати складення повного тексту ухвали - відсутня)
за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Культурно-інформаційна агенція «Соціальний портал України» про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації «Культурно-інформаційна агенція «Соціальний портал України» про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 11 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У скарзі стверджує, що апелянт дійсно подавав декілька позовних заяв з причини відсутності можливості з використанням підсистеми «Електронний суд» надіслати відповідачу копію позовної заяви з додатками, а тому скаржнику довелося частину позовів надсилати засобами електронного зв'язку на електронну адресу суду першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції повинен був об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами.
Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача, які полягають в одночасному поданні чотирьох позовних заяв до одного відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, є зловживанням процесуальними правами з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, що є неприпустимим.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст.6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином передбачено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто, право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Між тим, необхідно враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки існує міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.
Відповідно до п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , окрім поданої позовної заяви про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, якій присвоєно унікальний номер №756/11235/25, подав до суду три аналогічні позовні заяви до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, яким було присвоєно унікальні номери №756/11239/25, №756/11240/25, №756/11241/25.
При цьому, позивач у позовній заяві підтвердив, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частини 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частинами 3, 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Із приписів цієї статті вбачається, що суд зобов'язаний вживати заходів у разі виявлення зловживання процесуальними правами учасником процесу.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Вартий уваги той факт, що механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов'язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об'єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.
Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії позивача, які полягають в одночасному поданні чотирьох позовних заяв до одного відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, є зловживанням процесуальними правами з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, що є неприпустимим та відповідно до ЦПК України вжив заходів у вигляді повернення позову позивачу.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції зобов'язаний був об'єднати позови в одне провадження з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Згідно з ч. ч. 3, 7, 8, 9 ст. 188 ЦПК України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту ст. 188 ЦПК України об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду. Вказана норма передбачена для об'єднання в одне провадження різних позовних вимог з метою процесуальної економії, і не надає права позивачу подавати один і той же позов до одного й того ж відповідача з тих же підстав, які відповідно до застосованих судом норм не об'єднуються, а залишаються без розгляду.
Доводи відповідача про те, що він подав декілька позовів через електронний суд, так як не міг надіслати копію позову іншому учаснику також є безпідставні, бо в позові лише один відповідач, а тому позивач мав право подати лише один позов і поштою мав відправити копію іншому учаснику та долучити такий доказ до свого позову.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права . Суд вірно встановив зловживання з боку позивача та обгрунтовано повернув позов без розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду відповідає встановленим обставинам , постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В. Желепа
Судді
Н.В. Поліщук
В.В. Соколова