Унікальний номер справи № 754/3095/25 Головуючий у суді першої інстанції - Коваленко І.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14416/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
11 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська колекторська агенція» про захист прав споживачів,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що позивач є споживачем фінансових послуг в Україні, що надаються безпосередньо АТ КБ «ПриватБанк». 17 липня 2019 року між споживачем та банком було укладено депозитний договір. Під час оформлення депозиту споживачу було запропоновано отримати кредитну картку, від чого він відмовився. Незважаючи на цю відмову, працівник банку оформив на ім'я споживача кредитну угоду.
Споживач отримав кредитну картку, проте не використовував її і не мав можливості контролювати її використання через електронні сервіси банку, оскільки його телефон не підтримує застосунок Privat24.
29 серпня 2022 року споживач отримав телефонний дзвінок від співробітника банку-відповідача, який повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором. Згідно з випискою, наданою банком-відповідачем, 3 травня 2022 року в Сан-Франциско (США) було здійснено три транзакції на загальну суму $511,77 у фірмових магазинах одягу. Споживач не погоджував ці операції, не надавав дозволу на їх проведення та не розголошував дані свого рахунку чи доступу до нього.
Після виявлення несанкціонованих операцій, 31 серпня 2022 року споживач звернувся до Деснянського управління поліції Києва із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Цей факт був зареєстрований у ЄРДР 1 вересня 2022 року (№ 12022105030000998) за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство).
Незважаючи на те, що споживач відразу повідомив Банк про ці підозрілі транзакції, замість вирішення проблеми він почав отримувати вимоги про сплату боргу від ТОВ «Українська колекторська агенція».
Позивач вважає, що саме банк має довести відсутність своєї вини. Банк безпідставно стягнув 6 256,85 грн з депозитного рахунку, тому має повернути ці кошти, сплативши 1 682,23 грн - інфляційне збільшення; 481,86 грн - 3% річних.
Посилаючись на викладене, просив суд:
визнати недійсними транзакції від 03.05.2022 щодо списання з кредитної картки № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), виданої на ім'я ОСОБА_1 , коштів на суму - 200 USD (6006,01 грн); - 200 USD (6006,01 грн); - 111,77 USD (3356,46 грн) та зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" (надалі - Банк, Відповідач) скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за оскаржуваними транзакціями;
стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 8 420,94 грн; з яких 6 256,85 грн - безпідставно стягнуті кошти з депозитного рахунку, 1 682,23 грн - інфляційне збільшення; 481,86 грн - 3% річних;
зобов'язати Банк виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC0005241497 - Універсальна;
зобов'язати ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОЛЕКТОРСЬКА АГЕНЦІЯ" виключити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію щодо наявності заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №SAMDNWFC0005241497 - Універсальна.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором згідно з кредитним договором №SAMDNWFC0005241497 від 17.07.2019- Універсальна на суму 15965,19 грн
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 8 420,94 грн; з яких 6 256,85 грн - безпідставно стягнуті кошти з депозитного рахунку, 1 682,23 грн - інфляційне збільшення; 481,86 грн - 3% річних.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 968,96 грн.
Не погоджуючись із такими рішенням та додатковим рішенням суду відповідач АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також відмовити у стягненні з відповідача судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення суду зазначає, що перерахування коштів з картки позивача на рахунки інших осіб, було здійснено особисто позивачем чи внаслідок розголошення ним конфіденційної інформації щодо платіжної картки третім особам.
Стверджує, що оскільки обставини вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не доведено, вказане виключає відповідальність відповідача згідно з умовами договору та вимогами законодавства.
Вказує, що судом першої інстанції було застосовано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду, яких не існувало на дату проведення транзакцій та на дату списання коштів, тобто на 03 травня 2022 року.
Посилається на те, що позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", шляхом визначення, яке право позивача як споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів".
Апеляційну скаргу на додаткове рішення мотивує тим, що судом, не було враховано співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та підтвердження судових витрат. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн є значно завищеним, неспівмірним із обсягом наданої правової допомоги.
У відзивах на апеляційні скаргиОСОБА_1 проти задоволення апеляційних скарг заперечив. Вказує, що рішення та додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Яндульський Д.В., якийпідтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Крикунов О.Ву судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 02 червня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено угоду про встановлення незнижуваного залишку на своєму цільовому поточному рахунку. Відповідно до розділу 8 Угоди проценти зараховуються на картку НОМЕР_3 .
25 серпня 2020 року ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" уклали угоду про встановлення незнижуваного залишку на своєму цільовому поточному рахунку. Відповідно до розділу 8 Угоди проценти зараховуються на картку НОМЕР_4 .
27 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання № SAMDNWFD0073118393300 (Вклад "Приват-вклад"), відповідно до пункту 1.1. АТ КБ "ПриватБанк" приймає від ОСОБА_1 грошову суму на вкладний рахунок та зобов'язується виплатити йому суму вкладу і проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Умови вкладу зазначено в розділі "Умови вкладу". Кошти при оформленні внесені з картки НОМЕР_5 .
03 травня 2022 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 проведено три операції на загальну суму 511,77 доларів США, а саме:
-03.05.2022 о 08:00 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 111,77 USD;
-03.05.2022 о 08:01 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 200 USD;
-03.05.2022 о 08:02 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 200 USD (доказ - виписка по карті/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахунком договору SAMDNWFC00052741497 від 17.07.2019 за період 01.05.2022 - 02.07.2023 від 27.07.2023 №KSCDLPRLFCLGK1IO).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1 від 05.09.2022, 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського УП ГУНП у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що 29.08.2022 о 14:00 год невстановлена досудовим слідством особа під приводом працівника "Приватбанку", шахрайським шляхом з банківської картки заволоділа грошовими коштами, чим завдала матеріальної шкоди гр. ОСОБА_1 . Відомості до ЄРДР внесено 01.09.2022 о 12:54 год за № 12022105030000998.
ОСОБА_1 , зокрема, має банківські картки № НОМЕР_3 , НОМЕР_5 , що емітовані АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з виписки карті/рахунку НОМЕР_1 за період 01.05.2022 - 02.07.2023 від 27.07.2023 №KSCDLPRLFCLGK1IO, Відповідач списав з карткових рахунків Позивача суму коштів у розмірі 6 256,85 грн у рахунок погашення заборгованості за транзакціями, що були проведені 03.05.2022.
08 лютого 2024 року листом № 20.01.0.0.0/7-240207/13369 Банк повідомив ОСОБА_1 на його звернення від 07.02.2024, що:
-в разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних …. 3700, чат-онлайн, відділення банку;
-на підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону…. Ознаку "Фінансовий" та блокує аккаунт Клієнта в системі "Приват24" з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта.
-за фактами, викладеними у вашому зверненні була проведена перевірка, за результатами якої фактів розголошення інформації та неналежного виконання своїх службових обов'язків з боку працівників банку не виявлено;
-копії внутрішніх документів банку з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не можуть бути надані у відповідності на ваше звернення, оскільки вказані документи містять інформацію з обмеженим доступом.
У листі від 12.04.2024 №20.1.0.0.0/7-240320/51831 банк повідомив позивача про те, що списання коштів сторонніми інтернет ресурсами проводиться після введення номеру картки, СVV-коду, терміну дії. Картки № НОМЕР_1 - 30.08.2022 о 14:17 заблокована, а 02.09.2022 о 15:39 - закрита, № НОМЕР_6 - 02.09.2022 о 15:41 заблокована, але не закрита, № НОМЕР_7 02.06.2020 о 15:21 закрита. Крім того банком ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. Регламент проведення претензійної роботи до 120 днів.
10 жовтня 2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОЛЕКТОРСЬКА АГЕНЦІЯ» надіслалоОСОБА_1 лист про можливість і способи закриття боргу в сумі 15965,19 грн перед Банком. До цього були листи про суму боргу 16015,62 грн (лист від 18.04.2024, лист від 15.03.2024).
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" та просив надати копії наступних документів:
-заяви про відкриття банківської картки № НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_6 , НОМЕР_3 , НОМЕР_11 ;
-анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг по банківських картках: № НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_6 ;
-документів наданих для оформлення банківських карток.
Крім того, позивач просив надати інформацію про спосіб підпису сторін при укладенні анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У цій заяві позивач повідомив відповідача, що на вказані вище універсальні картки ніколи товари не замовляв і не отримував.
18 листопада 2024 року банк у відповідь на це звернення листом від 18.11.2024 №20.1.0.0.0/7-241021/25616 повідомив позивачу, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку банку надавати копії договорів клієнтів, а також надавати копії документів, які були подані клієнтом під час відкриття рахунку та укладення договору.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: "встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).
У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (постанова Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 757/14963/23-ц).
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків відбулося не за його волею і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
В свою чергу, банк не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку "Приват-24", незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції по картковому рахунку № НОМЕР_1 проведено три операції на загальну сумму 511,77 доларів США, а саме:
-03.05.2022 о 08:00 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 111,77 USD;
-03.05.2022 о 08:01 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 200 USD;
-03.05.2022 о 08:02 одяг Burlington stores 1069, UPLAND - 200 USD
Водночас, щодо позовної вимоги про визнання недійсними транзакцій з переказу коштів, суд першої інстанції правильно урахував позицію Верховного Суду, який вказав, що належним способом захисту є примусове виконання обов'язку в натурі; позовна вимога про визнання недійсними транзакції з переказу коштів є неналежною, оскільки не призведе до відновлення порушених прав позивача (постанова Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 753/12781/23 ). Наведене є підставою для відмови в позові в цій частині.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увагу, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
У постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних відносинах з заявленими позовними вимогами про "скасування нарахованої позиваці АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за користування використаним кредитним лімітом, що утворилась внаслідок проведення року операції з відкритої на її ім'я кредитної картки", скасував судові рішення про відмову в позові та ухвалив нове рішення про задоволення позову та визнав припиненим зобов'язання за кредитним договором згідно з кредитною карткою на визначену суму".
Встановлено, що станом на 31.10.2024 кредитна заборгованість позивача становила 15 965,19 грн. Інших даних щодо розміру заборгованості матеріали справ не містять.
З огляду на те, що відповідачі не довів наявності у позивача кредитної заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC0005241497 - Універсальна, а з наданих позивачем доказів суд встановив, що така заборгованість відсутня, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону: визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором згідно з кредитним договором №SAMDNWFC0005241497 від 17.07.2019 - Універсальна на суму 15965,19 грн.
Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Оскільки суд встановив, щобанк безпідставно стягнув 6 256,85 грн з депозитного рахунку позивача, тому має повернути ці кошти, як безпідставно набуті, сплативши 3 % річних та інфляційні витрати у період 01.07.2022 по 23.01.2025, що становить: 3% річних - 481,86 грн; інфляційні витрати - 1 682,23 грн.
Доводи апелянта про те, що перерахування коштів з картки позивача на рахунки інших осіб, було здійснено особисто позивачем чи внаслідок розголошення ним конфіденційної інформації щодо платіжної картки третім особам колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не підтверджуються жодним доказом.
У своїй апеляційній скарзі банк посилається на те, що зазначену обставину було встановлено за наслідками проведеної службової перевірки, однак, не долучає до скарги доказів проведення цієї перевірки.
Погоджується апеляційний суд також з висновками суду першої інстанції щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:,
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137. 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов'язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав:
- договір про надання правової допомоги №1/1/1/25 від 01.012025;
- акт виконаних послуг (робіт) від 14.06.2025. Відповідно до акту: надання правової консультації 500,00 грн (0,5 год); підготовка та складання позовної заяви з подачею до суду 5 000,00 грн (5,0 год); складання, подання клопотання про відшкодування судових витрат разом з надсиланням відповідачу 2 500,00 грн (2,5 год);
- квитанцію до прибуткового касового ордера №1/14/6/25 від 14.06.2025 на суму 8 000,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд у складі колегії суддів КГС в постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).
З огляду на те, що відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, а їх фактичне понесення позивачем підтверджується доказами у справі, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача витрати на оплату правничої допомоги адвоката повністю.
Оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що банк порушив права відповідача як споживача фінансових послуг, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд правильно застосував правило частини 9 статті 142 ЦПК України, яка визначає, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, доводи апеляційних скарг відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та додаткового рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення та додаткове рішення підлягають залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено18грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома