Справа 760/11527/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4623/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
01 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорки ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року, -
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153, ч.1 ст.301-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 01 серпня 2025 року, без визначення розміру застави.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано характер та тяжкість злочинів, які інкриміновано ОСОБА_8 із застосуванням насильства щодо малолітнього, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушень, зокрема, за ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі. Окрім цього, місцевим судом враховано особу обвинуваченого, який розлучений, утриманців немає, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, власного або орендованого житла в Києві не має. Окрім цього, суд визнав доведеним і ризик незаконного впливу на потерпілого, оскільки інкриміновані злочини вчинено з застосуванням насильства щодо малолітньої дитини, яка в судовому засіданні не допитана, що, на переконання місцевого суду, спростовує твердження захисника ОСОБА_7 про відсутність даного ризику щодо обвинуваченого ОСОБА_8 . Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необґрунтованість. Захисник звернув увагу на численну практику Європейського суду з прав людини, вказавши, що на даний час відсутні ризики щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, незаконного впливу на потерпілого, а тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути достатньою підставою для перебування ОСОБА_8 під вартою. Також захисник звернув увагу на те, що в Україні триває війна та станом на даний час у м. Києві існує небезпека ракетних обстрілів, що вбачається з відомостей щодо кількості повітряних тривог, однак ДУ «Київський слідчий ізолятор» не обладнаний укриттям чи бомбосховищем. На думку захисника, ОСОБА_8 болісно реагує на повітряні тривоги, у нього погіршився сон та самопочуття, під час повітряної тривоги він перебуває в стані паніки від розуміння того, що він перебуває у небезпеці та не має можливості самостійно подбати про своє життя та здоров'я. Звернув увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 , раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання. На переконання захисника, відсутні будь-які підстави стверджувати, що ОСОБА_8 має намір переховуватись від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом приховування доказів, знищення речових доказів. Окрім цього, захисник вважає безпідставними твердження місцевого суду про відсутність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, оскільки в нього є матір із якою він останнім часом проживав. Крім цього, захисник зазначив, що з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні дій, які за твердженням органу досудового розслідування, мали місце в липні-вересні 2021 року. Однак, після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 22 вересня 2021 року, орган досудового розслідування до серпня 2022 року не проводив будь-які слідчі та процесуальні дії за участю ОСОБА_8 та не викликав його для участі в їх проведенні. Обвинувачений ОСОБА_8 майже протягом року не мав будь-якого процесуального статусу. Захисник стверджує, що висновки про можливість впливу на потерпілого є безпідставними та грунтуються лише на припущеннях, оскільки ОСОБА_8 , знаючи про проведення розслідування даного кримінального провадження, не вчиняв та не мав наміру вчиняти будь-який вплив на потерпілого. При цьому, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів щодо такого впливу. Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, захисник вважає, що запобігти ризикам, про які зазначено в ухвалі суду, забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Окрім цього, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність у нього місця проживання та реєстрації, захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які, нібито, наявні у кримінальному провадженні. Просив ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурорки, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником фактично порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нової ухвали про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була винесена 03 червня 2025 року, строк дії тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 був визначений до 01 серпня 2025 року. Між тим, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2025 року строк дії тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 був продовжений до 31 серпня 2025 року. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню в одному зі способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можливо лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника в частині скасування цієї ухвали.
Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити відмовити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 01 серпня 2025 року залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4