Справа № 589/3598/24
Провадження № 2/589/386/25
12 березня 2025 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 серпня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15067 грн 16 коп. за Договором позик (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1868998 від 16 березня 2021 року (далі - Договір-1), та заборгованості в розмірі 47942 грн за Договором про споживчий кредит №102678478 від 17.05.2021 (далі - Договір-2), судових витрат в розмірі 3028 грн 00 коп. та витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 17000 грн. Загальний розмір кредиту складає 63009 грн 16 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 16 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів») Договір-1, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 6500 грн, строк позики 30 днів, з процентною ставкою 1,99%. Дата повернення кредиту 15.04.2021. Договір-1 укладений в електронній формі.
30 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу №30-12/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.
17 грудня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №17/12-2021-62 у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-1.
Всупереч вимогам Договору-1 позичальник ОСОБА_1 не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим має заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» в розмірі 15067 грн 16 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом - 6500 грн 00 коп.; суми заборгованості по відсоткам на дату відступлення прав вимоги - 8347 грн 40 коп.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 189 грн 85 коп., та 3 відсотка річних в розмірі 29 грн 91 коп.
17 травня 2021 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») Договір-2, за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору-2 - 12000 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Також, сторонами обумовлено комісія з надання кредиту -1800 грн, проценти за користування кредитом - 4488 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, строк дії кредиту - 22 дні з 17.05.2021, термін повернення кредиту - 08.06.2021 зі сплатою відсотків та комісії.
17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-1.
ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.
Всупереч вимогам Договору-2 позичальник ОСОБА_1 не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим має заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» в розмірі 47942 грн 00 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом - 7917 грн 00 коп.; суми заборгованості по відсоткам на дату відступлення прав вимоги - 38225 грн 00 коп.; суми заборгованості з комісії - 1800 грн 00 коп.
10 вересня 2024 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз'яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було направлено рекомендованим листом з повідомленням на зареєстроване місце проживання відповідача, але була повернута на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.83)
Станом на 12 березня 2025 року відзив на позов та заперечення від відповідача до суду не надійшли.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
16 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Договір-1, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 6500 грн, строк позики 30 днів, з процентною ставкою 1,99%. Дата повернення кредиту 15.04.2021. Договір-1 укладений в електронній формі.
30 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу №30-12/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.
17 грудня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №17/12-2021-62 у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-1.
Відповідно до інформації наданої ТОВ «ФК «Фінекспрес» на підставі умов договору про переказах коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» завершена платіжна операція від 16.03.2021 сума 6500 за номером платіжної картки НОМЕР_1 (номер картки був вказаний позичальником при підписанні Договору-1). Номер платежу 6375151561836472144523989. (а.с.21)
Також, 17 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №102678478 (Договір-2), в електронній формі в особистому кабінеті позичальника створеного на вебсайті ТОВ «Мілоан». За умовами цього договору відповідачу виданий кредит в розмірі 12000 грн, на строк 22 дні з 17.05.2021 по 08.06.2021, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4488 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, зі сплатою комісії за надання кредиту: в розмірі 1800 грн. (а.с. 14-17)
Відповідно до довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор R4482, час відправки ідентифікатора позичальнику 17.05.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380660368233. (зворотній бік а.с.20)
З платіжного доручення 27735350 від 17.05.2021, вбачається, що ТОВ «Мілоан» переказав кошти в сумі 12000 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 згідно договору 102678478. (а.с.24)
17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.(а.с.39-41)
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-2. (а.с. 46-48)
Отже, ТОВ «Коллект Центр» наділений правом грошової вимоги до відповідача за Договором-2.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон №675- VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закон №675- VIII регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно із ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закон №675- VIII одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно із ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідачем зобов'язання за Договором-1 та за Договором-2 не виконуються, суд вважає, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості в розмірі 6500 грн. за Договором-1, та сума заборгованості за Договором-2 в розмірі зазначеному у позові - 7917 грн.
Разом з цим, оскільки позивачем не надано до суду відомості про щоденні нарахування та погашення відсотків, суд вивчивши умови Договору-1, вважає за необхідне навести свій розрахунок відсотків виходячи з умов Договору-1.
За умовами Договору-1 сторони погодили у межах строку кредитування 30 днів з 16 березня 2021 року по 15 квітня 2021 року, що відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. По закінченню цього строку, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Таким чином, виходячи з наведених норм, нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору (15.04.2021) припинилося, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам після 15 квітня 2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом після 15 квітня 2021 року є необґрунтованими.
Судом встановлено, що в межах строку кредитування 30 днів сума процентів складала 3880 грн 50 коп., (6500х1,99%х30 днів).
Щодо відсотків нарахованих за умовами Догвору-2, суд зазначає наступне.
З відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором-2 вбачається, що нарахування процентів відбувалося в період з 17.05.2021 по 05.10.2021. Проте умовами Договору-2 строк дії договору обумовлено між сторонами 22 дні, тобто з 17.05.2021 по 08.06.2021. По закінченню цього строку, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Таким чином, виходячи з наведених норм, нарахування процентів після закінчення строку дії Договору-2 (08.06.2021) припинилося, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам після 08 червня 2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом після 08 червня 2021 року є необґрунтованими.
Судом встановлено, що в межах строку кредитування 22 дні сума процентів складала 4488 грн 00 коп., (12000х1,70%х22 дні).
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписом абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Доказів того, що строки кредитування були продовжені за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинив дії в особистому кабінеті для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строків кредитування, погоджених сторонами у вказаних вище договорах (30 днів та 22 дні).
Тому, оскільки позивач не довів право нараховувати проценти на умовах договору поза межами строків кредитування, суд вважає, що до стягненню підлягають сума процентів, яка була передбачена умовами Договору-1 та Договору-2.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 189 грн 85 коп. та три відсотка річних в розмірі 29 грн 91 коп. за невиконання зобов'язання за Договором-1.
Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, в порушення наведених норм закону відповідачем заборгованість за Договором-1 не сплачена, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем сума боргу не була сплачена, позивач просить суд стягнути з останнього за прострочення сплати:
- три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 29 грн 91 коп., та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргу в розмірі 189 грн 85 коп.
Вивчивши розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргу, суд дійшов висновку, що в цій частині позов також підлягає до задоволенню.
Отже, загалом за Договором-1 стягненню підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 6500 грн, заборгованість за процентами в сумі 3880 грн 50 коп., та інфляційні збитки в розмірі 189 грн 85 коп. та три відсотка річних в розмірі 29 грн 91 коп.
Також, загалом за Договором-2 стягненню підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 7917 грн, заборгованість за процентами в сумі 4488 грн 00 коп.
Щодо нарахування ТОВ Мілоан» комісії за надання кредиту за Договором-2, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит на власні потреби, тобто у формі споживчого кредиту.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.
Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а банк не мав права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов'язань з повернення тіла кредиту та відсотків.
Таким чином, враховуючи вказане вище, та беручи до уваги, що відповідач умови вказаних вище Договорів не виконує, відзив на позовну заяву до суду не надав, будь-які заперечення проти позовних вимог до суду також не надав, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню частково, а саме в загальному розмірі 23005 грн 26 коп., яка складається:
- із заборгованості в розмірі 6500 грн та відсотків в розмірі 3880 грн 50 коп. та інфляційних втрат в розмірі 189 грн 85 коп., три відсотки річних в розмірі 29 грн 91 коп. за Договором-1
- із заборгованості в розмірі 7917 грн та відсотків в розмірі 4488 грн 00 коп. за Договором-2.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Так, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу у розмірі 17000 гривень.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 07 червня 2024 року №07-06/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» і Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (зворотній бік а.с. 63, 64), копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну (а.с. 65), заявку на надання юридичної допомоги №628 від 01 липня 2024 року щодо боржника ОСОБА_1 , в якій надання усної консультації 2 години - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 4 години - 12000 грн, підготовка пропозиції 0,5 годин - 1000 грн (а.с. 67) та витяг з Акта №3 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 року за вказаними вище послугами на загальну суму 17000 грн.
Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи викладене вище, витрати щодо надання професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з тим що позовні вимоги були задоволені частково в сумі 23005 грн 26 коп., що становить 36,51 відсоток від позовної вимоги - 63009 грн 16 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судові витрати з професійної правничої допомоги в сумі 6206 грн 70 коп., що становить 36,51 відсотка від сплаченого позивачем розміру судових витрат з професійної правничої допомоги - 17000 грн 00 коп.
Також, ТОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп. (платіжна інструкція №0449410001 від 29 липня 2024 року).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 23005 грн 26 коп., що становить 36,51 відсотка від позовної вимоги - 63009 грн 16 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1105 грн 52 коп., що становить 36,51 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 3028 грн 00 коп.
Керуючись, ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) суму заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1868998 від 16 березня 2021 року в розмірі 10600 (десять тисяч шістсот) гривень 26 копійок, та за Договором про споживчий кредит №102678478 від 17 травня 2021 року в розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) гривень 00 копійок, а загалом стягнути заборгованість в розмірі 23005 (двадцять три тисячі п'ять) гривень 26 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) судового збору в розмірі 1105 (одна тисяча сто п'ять) гривень 52 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6206 (шість тисяч двісті шість) гривень 70 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша