Провадження № 11-кп/803/3826/25 Справа № 182/7326/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12023041340001008 ОСОБА_7 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 року, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Нікополя Дніпропетровської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1
продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2026 року включно,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областіперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 рокупродовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 08 лютого 2026 року включно з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,вказує, що суду не було надано доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, реально існують, зазначає, що посилання прокурора на вищезазначені ризики мали лише характер припущень, проте суд не звернув на це уваги. ОСОБА_7 вже більше двох років перебуває під вартою. Просить ухвалу скасувати та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників судового провадження
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В рамках розгляду даної апеляційної скарги учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участі до суду не надійшло, а отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши виділені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 - 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи 09.12.2025 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому суд врахував те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд зазначив, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду клопотання прокурора не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 8 років).
Продовжує існувати ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 має кримінально спрямовану поведінку та схильність до вчинення кримінальних правопорушень, щодо нього в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядаються інші кримінальні провадження, а тому останній може вчинити нове правопорушення.
За таких обставин, обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, або продовжити свою злочинну діяльність.
На думку колегії суддів, обраний та продовжений щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
У зв'язку з наведеним вище, позиція сторони захисту щодо зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу не є виключною чи обов'язковою обставиною, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Доводи відносно тривалого перебування обвинуваченого під вартою не є такими, що тягнуть за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції, адже запобіжний захід слугує процесуальним важелем виконання обвинуваченим своїх обов'язків і саме такі обмеження забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися. Обвинуваченому ОСОБА_7 призначено альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Доводи апеляційної скарги, що обвинувачений ОСОБА_7 має рідну сестру, з якою мешкав до обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за адресою: АДРЕСА_1 та остання в телефонному режимі повідомила, що не заперечує щодо зміни запобіжного заходу своєму брату та його проживання разом із нею за однією адресою, не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні у разі звільнення з-під варти запобігти існуючим ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2026 року включно залишити без змін.
Судді: