Справа № 758/19976/25
19 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Левицька Я.К., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство «Дія», Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме щодо відсутності необхідності підтвердження даних партнера у зв'язку з його смертю під час подання заяви на житловий ваучер державної підтримки, що допомагає внутрішньо переміщеним особам, які виїхали з ТОТ, вирішити житлове питання.
Встановлення даного факту необхідно заявниці для реалізації права на отримання житлового ваучера як внутрішньо переміщеної особи та учасника бойових дій.
Дослідивши матеріали заяви, вважаю, що у відкритті провадження належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином процесуальним законодавством передбачено можливість розгляду судом заяв про встановлення факту, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 в справі № 287/167/18-ц, провадження № 14-505цс19).
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Юридичні факти у цивільному законодавстві - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами в контексті цивільного законодавства. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Також один і той же факт може мати безспірний характер у відносинах з одними особами та, водночас, в залежності від меж здійснення особою своїх прав на підставі цього факту, породжувати спір про право у відносинах з іншими особами.
Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі № 201/5972/22 зазначив наступне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)
Таким чином справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільного суду та розглядаються у порядку окремого провадження за сукупності таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ (документи), який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме щодо відсутності необхідності підтвердження даних партнера у зв'язку з його смертю необхідно заявниці для реалізації права на отримання житлового ваучера як внутрішньо переміщеної особи та учасника бойових дій.
Разом з тим, факт смерті особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що внесено запис № 33 від 17.01.2019 року.
При цьому, у заявниці фактично виник спір щодо надання адміністративної послуги з реалізації програми «Житловий ваучер», яка визначена «Порядком надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1176 від 22.09.2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адміністративні послуги» дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені в порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку вбачається спір про право, тому у відкритті провадження слід відмовити.
З урахуванням наявності спору про право, роз'яснити ОСОБА_1 , що заявлені нею вимоги мають розглядатись адміністративним судом з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Керуючись статтями 19, 133, 186, 260 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство «Дія», Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Матеріали заяви з додатками до неї повернути заявниці.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Я.К. Левицька