Справа № 369/15142/25
Провадження № 2/369/9800/25
(про залишення позовної заяви без руху)
06.11.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А., вирішуючи питання про прийняття від судді Скрипник О.Г. до свого провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ_КАПІТАЛ", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
У серпні 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вищевказана цивільна справа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Скрипник О.Г.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 06.11.2025 року № 962 у зв'язку із звільненням головуючої судді Скрипник О.Г. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Козак І. А.
При вивченні позовної заяви та додатків до неї судом встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач посилається на ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів, що звільняє його від сплати судового збору. Разом із цим, зі змісту заяви вбачається, що позивачем оскаржується виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом про стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, а отже у даному випадку положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосуванню не підлягають. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
19.10.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 743/1481/21, провадження № 61-7362св22 (ЄДРСРУ № 106878531) досліджував питання щодо звільнення споживача від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Верховний Суд дійшов висновку, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, позивач не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, у чому полягає порушення прав позивача як споживача фінансових послуг. Можливо позов не пов'язаний з порушенням прав споживача.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св/19) зверталася увага, що для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов'язаний саме з порушенням прав споживача.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
З огляду на викладене, суд зазначає, що позовна заява та додані до неї позовні матеріали не містять даних для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Тож судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Згідно ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у таких розмірах:0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у 2025 році 1211,20 грн.
Окрім того, позивач не додав до позовної заяви копію виконавчого напису, який просить суд визнати такими, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім того, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тому, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ_КАПІТАЛ", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення позивачу ухвали, та роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ірина КОЗАК