Справа № 367/11336/24
Провадження №2-а/367/53/2025
Іменем України
18 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій позивач просить суд: поновити строк на оскарження постанови № 1702 по справі про адміністративне правопорушення, за ч.2 ст.210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. за ч.3 ст.210 КУпАП; скасувати постанову № 1702 по справі про адміністративне правопорушення за с.3 ст.210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи позов, зазначає, що постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 1702 від 10.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Вказує, що постанова № 1702 від 10.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так, вказаний протокол №1702 містив інформацію про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 10 вересня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 в кабінеті № 5, з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 год. 10 вересня 2024 року позивач дізнався, що розгляд справи не відбудеться у зв?язку із відсутністю посадової особи, яка розглядає адміністративні справи. Враховуючи наведене, 10 вересня 2024 року позивачем було подано заяву, в якій просив повідомити його у встановленому законом порядку про день та час розгляду адміністративної справи, що підтверджується листом від 10.09.2024, оскільки від відповідача не надходило жодних повідомлень, позивач 11 жовтня 2024 року повторно звернувся до відповідача з заявою про його виклик для розгляду справи.
Проте, 25 жовтня 2024 року позивач, після неодноразових особистих звернень працівників ТЦК, дізнався про те, що його справу розглянуто і в цей день відповідач вручив позивачу копію оскаржуваної постанови, яка датована 10 вересня 2024 року.
У позові вказується, що відповідачем порушено права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, внаслідок чого під час розгляду справи позивач був позбавлений можливості давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката при розгляді справи.
Зазначається, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог пп. 8 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників та військовозобов?язаних», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022 року, можливо лише за умови, що у позивача після 05.01.2023 року відбулась зміна персональних даних, зазначені у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів» та в семиденний строк після такої зміни позивач не повідомив про це орган, в якому він перебуває на військовому обліку.
Звертається увага суду на те, що в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено які саме персональні дані змінилися у позивача, про які він, начебто, мав повідомити, однак не повідомив. Так само, відповідач не зазначив якими доказами підтверджується вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Також вказується, що позивач зареєстрований та проживає за зазначеною у позові адресою з 2001 року, що підтверджується відомостями, зазначеними у паспорті, на військовому обліку перебуває у з 2011 року, що підтверджується відомостями, зазначеними у військовому квитку, жодних змін персональних даних позивача, про які він би мав попередити відповідача після 05.01.2023 року, не відбувалось. 24.05 2024 позивач оновив свої військово-облікові дані, що підтверджується витягом з РЕЗЕРВ+.
Враховуючи вищевикладене вважає, що оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, є необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано відповідачу п'ятнадцяти денний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом установлено, що 06 вересня 2024 року ТВО офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 складено протокол № 1702 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за змістом якого громадянин ОСОБА_1 тривалий час не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомляв про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим порушив обов'язок, визначений підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487: особисто повідомляти в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Перебуває в розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_5 з 09.12.2023. Громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, визначене частиною 3 ст.210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було вчинено в особливий період тим, що громадянин ОСОБА_1 не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомляв про зміну своїх військово-персональних даних, проживаючи на території Бучанської громади, за адресою: АДРЕСА_2
10 вересня 2024 постановою № 1702 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Відповідно до вказаної постанови громадянин ОСОБА_1 тривалий час не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомляв про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим порушив обов'язок, визначений підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487: особисто повідомляти в семиденний строк про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до копії роздруківки із мобільного застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв +», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія обліку «військовозобов'язаний», має номер в реєстрі «Оберіг» № 230120231362628900583, дата ВЛК: 08.10.2010, військово-облікові дані та уточнив вчасно, а саме 24.05.2024, має відстрочку до 23.07.2025, тип відстрочки - бронювання.
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому міститься відмітка про зареєстроване місце проживання з 30 січня 2001 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).
Ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах(мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Частиною 11 ст. 38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487 (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Абзацем 11 пункту 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідач, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зазначив, що громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, визначене частиною 3 ст.210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було вчинено в особливий період тим, що громадянин ОСОБА_1 не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомляв про зміну своїх військово-персональних даних, проживаючи на території Бучанської громади, за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, як вбачається зі відмітки проставленої у військовому квитку серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 28.01.2011.
Також, позивачем до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому міститься відмітка про зареєстроване місце проживання з 30 січня 2001 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Як видно копія роздруківки із мобільного застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв +», на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ньому зазначена адреса проживання: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія обліку «військовозобов'язаний», має номер в реєстрі «Оберіг» № 230120231362628900583, дата ВЛК: 08.10.2010, військово-облікові дані уточнив вчасно, а саме 24.05.2024, має відстрочку до 23.07.2025, тип відстрочки - бронювання.
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач з 2001 року не змінював місця свого проживання.
Дана обставина не спростована відповідачем, який своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Також суд вважає слушним твердження позивача, відносно того, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог пп. 8 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників та військовозобов?язаних», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022, можливо лише за умови, що у позивача після 05.01.2023 відбулась зміна персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів», та в семиденний строк після такої зміни позивач не повідомив про це орган, в якому він перебуває на військовому обліку.
Водночас, ні протокол про адміністративне правопорушення №1702 від 06.09.2024, ні оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містять посилання на докази, на підставі яких був зроблений висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
До того ж, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
Встановлені судом обставини свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи вище викладене, сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказує на те, що відповідач таке рішення прийняв необґрунтовано.
З урахуванням наведенного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова складена з порушенням ст.283 КУпАП.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем дій, передбачених положеннями ч.3 ст. 210 КУпАП, суд приходить до висновку в його діях не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений положеннями вказаної статті.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду суд вказує наступне.
За приписами ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Водночас, згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).
Судом в ухвалі про відкриття провадження по справі питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося.
Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Зважаючи на те, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом було пропущено не з вини позивача, оскільки копію оскаржуваної постанови ОСОБА_4 отримав в приміщенні ТЦК лише 25.10.2024, а тому суд вважає за необхідне визнати причину пропущеного строку для оскарження даної постанови поважною, і поновити строк для оскарження.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 5-10, 14, 20, 22, 72-79, 139, 205, 211, 229, 241-246, 250, 286 КАСУ, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити пропущений строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення №1702 від 10 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень.
Скасувати постанову № 1702 по справі про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2024 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , якою до ОСОБА_1 , застосовано адміністративне стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.М.Третяк