Провадження № 11-кп/803/3694/25 Справа № 187/1921/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 січня 2026 року без визначення розміру застави.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції посилається на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що згідно ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин. Прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд врахував попередні судимості ОСОБА_8 за вчинення корисливих злочинів.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину пов'язаний з застосуванням насильства, тісних соціальних зв'язків не має, оскільки його родина проживає в іншій країні, раніше судимий.
Відповідно до положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього кодексу, вважав за необхідне не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на порушення з боку прокурора, а саме в порушення ст. 293 КПК України прокурором не було вручено ОСОБА_8 обвинувального акту, а тому на час судового засідання останній не має статусу обвинувачений.
Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши думки обвинуваченого, захисника та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
При продовженні строку тримання обвинуваченому ОСОБА_8 під вартою також враховані об'єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також продовження існування ризиків переховування від суду, незаконно впливу на потерпілих, свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, особистості обвинуваченого, а також стадії процесу, реально існують обґрунтовані ризики, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, суд враховує, що наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується наявністю у нього попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів, а саме за вироком Червонозаводським районним судом м. Харкова від 22.01.2003 року, яким його засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст.140, ч. 3 ст.142, 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України до 12 років позбавлення волі, 17.02.2012 року, ОСОБА_8 відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області умовно-достоково було звільнено за ст. 81 КК України від відбуття покарання невідбутої частини покарання строком 1 рік 11 місяців 11 днів.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи не забезпечать його належної процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, як на це посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що встановлені щодо обвинувачених ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинувачених від суспільства.
Що стосується доводів сторони захисту про відсутність в матеріалах досудового розслідування доказів, які б встановлювали обгрунтовану підозру вчинення обвинуваченим злочинів, суд зазначає, що обгрунтованість підозри на стадії судового розгляду кримінального провадження при вирішенні клопотання щодо продовження запобіжного заходу судом не перевіряється, адже ОСОБА_8 має статус не підозрюваного, а обвинуваченого.
Даних, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора чи установі виконання покарань суду не надано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено.
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторони захисту є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 406, 407 та 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , -залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 січня 2026 року без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4