Провадження № 33/803/3008/25 Справа № 932/9755/25 Суддя у 1-й інстанції - Марущак С. Л. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду
Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Голяніщева Д.Ю., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Дніпра від 16 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 грн. 60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що 26 липня 2025 року, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 , рухаючись в районі будинку 274 по вул.В.Вернадського в .Костянтинівка, керував автомобілем «Деу», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп?яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306). Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Голяніщев Д.Ю., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що огляд ОСОБА_1 було проведено працівниками поліції за допомогою приладу «Драгер» та до матеріалів справи було додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Однак вважає, що додане до матеріалів справи свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM118108324 від 01.08.2024 видане ДП «Київоблстандартметрологія» є неналежним та недопустимим доказом, що підтверджує факт відповідності газоаналізатору «Драгер», оскільки ДП «Київоблстандартметрологія», не мало чинних повноважень на здійснення повірки даного засобу вимірювальної техніки, строк дії свідоцтва про уповноваження №П-25-2019 до 07.06.2024, тобто на момент огляду ОСОБА_1 свідоцтво втратило чинність, у зв?язку з чим результати огляду водія ОСОБА_1 не можуть вважатися достовірними та допустимими доказами.
Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Голяніщев Д.Ю. у судове засідання 17 листопада 2025 року не з'явилися. На адресу суду захисник Голяніщев Д.Ю. надав заяву про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи було відкладено на 01 грудня 2025 року.
Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Голяніщев Д.Ю. у судове засідання 01 грудня 2025 року не з'явився. На адресу суду захисник Голяніщев Д.Ю. надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі.
Розгляд справи відкладено на 10 грудня 2025 року.
Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Голяніщев Д.Ю. у судове засідання 10 грудня 2025 року не з'явився. На адресу суду захисник Голяніщев Д.Ю. надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989) відзначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Таким чином ЄСПЛ наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 та його захисник належним чином та завчасно повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з'явилися, а процесуальна поведінка, яка виразилась у неодноразових відкладеннях розгляду справи, свідчить про намір затягування провадження, вважаю за можливе, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі з метою забезпечення своєчасного та належного вирішення справи у розумні строки.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403237 від 26 липня 2025 року, згідно якого 26 липня 2025 року, приблизно о 15 год. 00 хв., в м. Костянтинівка рухаючись в районі будинку 274 по вул. В.Вернадського водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Деу», д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на місці зупинки проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 «Drager», результат 0,41 % промілле чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306).
Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою - поліцейським ВП №2 (м. Костянтинівка) КРУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Матейченко О.О.
Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортом поліцейського, яким було виявлено порушення; матеріалами відеозаписів з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , котрий дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння, зазначеними у відповідному протоколі та акті, а тому останній підлягав огляду на стан сп'яніння, проведення якого здійснювалось поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису без присутності свідків у відповідності до вимог ч. 2 с. 266 КУпАП; роздруківкою з результатами огляду водія ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6810», № ARСЕ-0240, тест № 1390, з показником 0,41 проміле алкоголю; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, що був підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому здійснення огляду водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не вимагалось згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд водія ОСОБА_1 , проводився у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук пальців (а.с. 9)
Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Так, наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Із запису вбачається, що навіть візуально ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, принаймні, його вигляд і поведінка надають привід так вважати.
Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
За нормативним визначенням ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9“а» ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків районного суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Суд критично оцінює доводи адвоката Голяніщева Д.Ю. щодо не встановлення ознак на стан сп'яніння відносно ОСОБА_1 та недопустимості в якості доказів акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з викристанням спеціальних технічних засобів, направлення ОСОБА_1 на медичний огляд та результатів приладу «Драгер», з підстав закінчення строку дії свідоцтва, оскільки свідоцтво про уповноваження від 07.06.2019 № НОМЕР_2 видане ДП «Київоблстандартметрологія», станом на час огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер», а саме на 01.08.2024, було діюче на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі - Постанова). А саме, відповідно до підпункту 5 пункту 1 Постанови, строк дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжувалися на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею районного суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ю. Іванченко