Провадження № 11-кп/803/3529/25 Справа № 415/2887/13-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - першого заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України (далі- КК)обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.190 КК,-
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону та встановлену ним процедуру судового розгляду і закриття кримінального провадження.
Посилаючись на положення статей 284-288 КПК зазначає, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляду справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому як зазначає апелянт, відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 284 КПК у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
За приписами ч.ч.2,3 ст.285 КПК обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цією підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження здійснюється в повному обсязі в загальному порядку.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий роздяг прожовується у загальному порядку та така особа за вироком суду може бути звільнена від покарання на підставі, передбаченій ст.49 КК, у порядку, визначеному ч.5 ст.74 КК.
З цього приводу прокурор посилається на правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати ВС від 06.12.2021 ( справа №521/8873/18 ) та в якій зазначено, що нероз'яснення судом відповідно до вимог ст.285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Окрім того в поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом вимог ч.2 ст.314 КПК щодо обов'язкової участі обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 не був присутній у підготовчому судовому засіданні та суд не виконав імперативних вимог кримінального процесуального закону щодо необхідності роз'яснення обвинуваченому вищезазначених обставин та обов'язкової його згоди на закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Натомість, як зауважує прокурор, жодних клопотань від обвинуваченого ОСОБА_9 до суду щодо його правової позиції стосовно закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст.49 КК, не надходило та жодна із сторін кримінального провадження таких клопотань суду не подавала. Крім того присутній у судовому засіданні захисник заперечував проти закриття кримінального провадження із наведених підстав.
Враховуючи вищенаведене прокурор просить апеляційний суд ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В поданій апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що у даній справі суд визнав неможливим думки обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК, але все одно закрив провадження, що суперечить вимогам закону та практиці ВС. Виклики шляхом публікації у друкованих ЗМІ не забезпечили реального інформування обвинуваченого, який перебував та тимчасово окупованій території через збройну агресію рф.
Отже захисник вказує, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав без згоди особи та без вироку фактично залишає обвинувачення висячим і створює сумніви у невинуватості. Остання позиція обвинуваченого була невизнання повністю інкримінованого йому обвинувачення та ОСОБА_9 доводив у судах свою невинуватість, тому закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав вважає порушенням гарантованих обвинуваченому прав.
Тому просить апеляційний суд скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції для забезпечення участі обвинуваченого та реалізації його права на виправдувальний вирок.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав подані апеляційні скарги, наполягав на їх задоволенні та просив скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
На думку колегії суддів вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було виходячи з наступного.
Мотивуючи своє рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК, у зв'язку із закінченням строків давності, визначених п.4 ч.1 ст.49 КК, суд першої інстанції послався на таке.
Обвинувачений в судові засідання не з'являвся, був неодноразово повідомлений, відповідно до ст.12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», про розгляд справи шляхом розміщення виклику про розгляд справи на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Про виклики обвинуваченого було неодноразово опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр"
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК, відповідно до ч.5 ст.12 КК дане кримінальне правопорушення є Тяжким злочином .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 16.05.2017 у справі №18986/06 «Каракуця проти України» констатовано, що відсутнє порушення статті 6 Конвенцій про захист прав людини і основоположних свобод у випадку, якщо заявник не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи.
Обвинувачений вже звертався до Європейського суду з прав людини із заявою про порушення його прав гарантованих п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на надмірну тривалість розгляду його справи в суді, що становила на21.01.2020 року понад 7 років.
Відповідно до приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини справах «Грабчук проти України", «Аllen v. the United Kingdon" «Scoppola v. Italy" (№ 2), «Affaire Gouarre Patte c.Аndorre".
У справі «Грабчук проти України" від 21 вересня 2006 року зазначено, що «презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною".
У спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право" (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя" також вказано, що «презумпція безвинності є доконечною в забезпеченні права на справедливе судочинство. АС презумпцію безвинності було Гарантовано, тягар доведення вини має бути покладено на сторону звинувачення...".
Крім того, як зазначив суд, адвокатом ОСОБА_8 02.11.2022 року долучено до матеріалів справи на стадії апеляційного оскарження у Дніпровському апеляційному суді Рішення П'ятої секції ЄСПЛ від 25.03.2021 року за Заявою №6474/20, де він представляв заявника.
21.01.2020 року ОСОБА_9 звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою про порушення його прав гарантованих п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на надмірну тривалість розгляду його справи в суді, що становить понад 7 років та ст.13 Конвенції у зв'язку з відсутністю будь-якого ефективного національного засобу юридичного захисту у контексті поданої скарги (Заява №6474/20).
Уряд визнав надмірну тривалість кримінального провадження за відсутність у національному законодавсті ефективного засобу юридичного захисту і запропонував сплатити заявнику суму, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 має статус обвинуваченого понад 12 років, зазначена обставина має ознаки порушення його права на презумпцію невинуватості та з метою гарантування ОСОБА_9 прав передбачених п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи, що заявник не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи, суд вважав необхідним звільнити його від кримінальної відповідальності у його відсутність, закривши кримінальне провадження.
Натомість з такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів.
За приписами статті 44 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Загальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності визначений положеннями статей 285 - 289 КПК. Зокрема, у відповідності до ч.ч.1,2,3 ст.285, ч.ч.1,4 ст.286 та ч.3 ст.288 цього Кодексу особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Строк давності це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Ця норма кримінального закону, є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності полягає в тому, що, якщо сплинуло відповідні строки з часу вчинення злочину, притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, суд не може притягнути особу до кримінальної відповідальності, якщо особа заявляє клопотання про застосування строків давності.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені з цього питання у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21 ), на які слушно посилається прокурор в поданій апеляційній скарзі та в яких зазначено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК).
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, Суд виснував, що суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже зміст вимог вищезазначених кримінальних процесуальних норм та правової позиції ККС ВС вказує на те, що обов'язковою умовою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв'язку із закінченням строків давності є роз'яснення судом особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Натомість матеріали кримінального провадження та зміст оскаржуваного рішення суду свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, жодних клопотань від обвинуваченого до суду щодо його правової позиції стосовно закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК, не надходило та жодна із сторін кримінального провадження таких клопотань суду не подавала. Крім того присутній у судовому засіданні захисник заперечував проти закриття кримінального провадження із наведених підстав.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції у даному випадку допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та захисника щодо наявності істотних порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, 412 та ст.415 КПК є підставою для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - першого заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року, якою на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК обвинуваченого ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК- скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4