Провадження № 11-сс/803/2302/25 Справа № 202/11408/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, н працевлаштованого, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 січня 2026 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, а також наявні в клопотанні докази, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки з достатньою імовірністю підтверджують причетність особи до вчинення інкримінованих дій.
Зазначає, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, тяжкість якого особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, наявні у підозрюваного соціальні зв'язки, зокрема, наявність дружини, дитини 2010 р.н. та місяці мешкання, не можуть нівелювати фактор втечі та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Вказує, що на теперішній час триває досудове розслідування, в ході якого сторона обвинувачення продовжує встановлювати всі обставини, зокрема, свідків вчинення кримінального правопорушення. При цьому, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 стануть відомі анкетні дані всіх потерпілих, свідків та експертів у кримінальному провадженні, а тому підозрюваний наділений потенційною можливістю незаконно впливати на них, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Також зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, однак будучи особою позбавленою водійського посвідчення, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вчиненого з необережності в стані алкогольного сп'яніння, і ці обставини свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, та вказують на систематичний характер його протиправної поведінки й наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Також вказує, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, та з врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_10 , та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що не визначаєтья розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики є недоведеними, ОСОБА_7 утримує неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, висловив бажання співпрацювати зі слідством, визнав свою вину, зобов»язався надати допомогу потерпілим та відшкодувати шкоду. Він має міцні соціальні зв'язки, тривалий час неофіційно працює, а тому до нього можна застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий,прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025040000001476 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, таке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_7 .
Слідчий суддя прийшов до правильного висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, навівши в ухвалі відповідні мотиви, з якими погоджується й апеляційний суд.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
Колегія судді вважає, що обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
Згідно пункту 2 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та17 8цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
ОСОБА_7 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення яке спричинило загибель людини. Вказана обставина правильно врахована слідчим суддею при вирішенні питання щодо неможливості визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4